Panicoffski - Ріо Кундер

мені тепер, де ти спиш. А вона: ага, як то? А я: давай-давай, не соромся — всі свої. Сміється. Ну, добре, ходімо, покажу. Заходимо, і я навпростець російською її улюбленою випалюю: тепер роздягайся, трахатися будемо. Вона: ну як ти так можеш? Скажи спершу, я тобі хоч подобаюся? Дуже-дуже подобаєшся, а тепер, Сонечку, скоріше роздягайся, маю таке бажання, щоб ти це зробила сама без моєї допомоги. А я подивлюся. Добре?

Коротше, отак у нас і почався досить дивний статевий зв'язок. Я її зневажав за брехню. Мене дратувала її обмеженість. Майже не говорив з нею, намагався уникати цього. Але вона була просто безвідмовною. Мені було достатньо в будь-який час підійти й сказати їй російською, чого я хочу. Вона завжди знаходила можливість щось набрехати бойфрендові і спала зі мною. Мені ж теж продовжувала розповідати, начебто в неї нікого нема, а вдома — лише братик. Мене це зовсім не обходило, смішило тільки. Почав навіть відверто з неї глузувати щодо цієї патологічної брехні. Раз кажу їй таке: слухай, Свєто, ти ж мене колись із бойфрендом познайомила? Я це чудово пам'ятаю. Вона й бровою не повела. Чесно так у вічі подивилася й каже: ні, це був просто друг. Я йому вдома кімнату здаю, але він гомосексуаліст!

— Освальдо, я не розумію тебе. Як ти можеш спати з жінками, яких не кохаєш?

— Фабі, це — секс. Я без нього жити не можу.

— Дивний ти якийсь.

— Але ж для мене є велика різниця між сексом без кохання і з коханням. Наприклад, я мав колись дівулю, яка в ліжку була така вигадлива, що я просто їхав мізками. Але тої фантастики, яку маю з тобою на рівні почуттів, я в житті не мав. Секс, коли з коханням, є чимось зовсім иншим, бо для мене з тобою мета сексу — це ти, не я. Я просто не знаю, як це передати. Я кохаю тебе. Те, що почуваю, — це щось неможливе: хочу тебе з'їсти й водночас хочу бути тобою, а може, жити в тобі?

— Освальдо, любий, я хочу, дуже хочу.

— Що хочеш, кицько?

— Візьми мене.

— Добре, кицько, але попроси більш предметно, більш графічно. Назви це своїм іменем. Що тобі зробити?

— F*ck me, please.

— Ти мене про це благаєш?

— Так.

— Добре, але портуґальською.

— Me fode.

— Як?

— Me fode, me fode, me fode…

У розмові тут запала довга павза аж доти, як я знову оклигав і спитав:

— А ти хіба завжди спиш лише з чоловіками, яких кохаєш?

— Ну, принаймні я закохана в той час, коли вперше сплю з ними. Так це було з усіма моїми чоловіками. Тобто майже, лише з одним винятком. Було це в Америці з одним юним хлопакою-спортовцем. Був він мандрівником, як і ти. Думаю, ви б знайшли багато спільних тем. Уяви, він колись на велосипеді проїхав усю Південну Америку аж до Вогняної Землі!

— А, ну-ну. Че Ґевара задумливий, тільки навпаки?

— Що?

— Нічого-нічого, потім про це. Кажи далі.

— Ні, просто мені було якось нічого робити, а він наполягав. Ну я й подумала: пересплю з ним для експерименту. Тоді по кількох разах мені якось навіть гидко стало. Кажу собі: Фабіано, ну що ти робиш? Навіщо? Ми й досі з ним добрі друзі.

Я сказав:

— Ну так от, аби закінчити з тим Сонечком. Знаєш, що вона врешті утнула? Чергового разу заночувавши в мене, вона розмовляла зі своїм бойфрендом телефоном у моїй присутності. Це було якраз напередодні моїх уродин, і вона саме питала тієї ночи, що би я хотів дістати від неї в подарунок. Ну я й кажу: «Хочу від тебе рожеві жіночі трусики». Й уяви, вона заявляє телефоном своєму бойфрендові: «Панікоффскі мене попросив жіночі трусики рожеві собі на день народження». Тут я збагнув, що йому вона каже про мене те саме, що мені про нього. Тобто що начебто я — ґей. Відтоді я з нею більше не спілкувався».

— Альо, ето гаспадін Панікоффскі? Ну, наконєц-то ми вас наділі. Ви помніте, ми с вамі питалісь связаться многа лет назад? Тогда ви сказалі, что пока не чуствуєтє сєбя достаточно готовим послужить отєчєству. А відітє, гдє ви тєпєрь нашлісь!.. Нехорошо как-то. Ми вас іщєм-іщєм, а ви вот гдє — в Англіі. На родіну клєвєщєтє, на прєзідєнта страни огромной. Да єщьо і за псевдонімом спряталісь! Ми вніматєльно слєдім за вашімі матеріалам!. Да-да… Нам нужно с вамі нємєдлєнно встрєтіться. Пріходітє завтра в Шервудскій лєс. Ви мєня узнаєте по бутилкє шампанского в правой рукє…

Освальдо втопив мобільний у басейні, стрибнув туди слідом за ним і поплив дельфіном до инших берегів.

Фестивалю

Вона переселилася в мене, всоталася в кожну клітинку мого тіла, й тепер ми назавжди разом. Я ношу її із собою, і що б я не робив, вона ось тут. Я танцюю, я працюю, я пливу, я граю в футбол, дивлюся новий фільм, цілую Марію, п’ю пиво, вино, їм буйябез або навіть мерда де кан (перлини марсельської і ніццької кухні відповідно, остання, хоча й перекладається з діялекту як «собаче лайно», смакує божественно), я дивлюся футбол, навіть великий фінал, люблюся з Марією, але навіть коли сягаю апогею, тут у серці, у куточку голови, ось тут зліва, та