Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа

із королевою, які вели досить самітницький спосіб життя. Бог дарував їм сина і чарівну дочку. Маленьку королівну назвали Прекраснорукою, бо в неї справді були дуже красиві руки. У звичаях того часу було звертатися по допомогу до фей, коли великим королевам наставав час народжувати дітей, одначе король, зневажаючи їхнє чаклунство і добре розуміючи, як небезпечно зазирати у майбутнє, суворо заборонив радитися з феями стосовно долі Прекраснорукої, що невимовно їх розлютило. Королева любила дочку надзвичайно ніжно і щоразу глибоко сумувала, коли думала про те, що одного чудового дня заміжжя милої королівни розлучить їх. Тому невдовзі зрозуміла: не зможе заспокоїтись, якщо не дізнається про подальшу долю своєї дочки. Це спонукало королеву, не зважаючи на сувору заборону короля, таємно зустрітися з феєю, яка жила в сусідніх горах і звалася Лігурдою. Фея відзначалася вельми злою натурою і, бажаючи помститися королеві за те, що та ніколи не запрошувала бути присутньою при народженні своїх дітей, прийняла її у зачарованому палаці, оздобленому золотом і лазур’ю. Після того як королева виклала їй мету свого візиту і вельми поштиво попросила повідати про долю Прекраснорукої, Лігурда досить гордовито відповіла, що та даремно клопочеться про щастя дочки, бо її обміняють на іншу королівну, але обидві вони будуть нещасливими, лише з тією відмінністю, що лиха Прекраснорукої триватимуть набагато довше. Вона вийде заміж за королевича, а той понад усе любитиме птахів, особливо одного червоного птаха, який принесе королівні багато прикростей. їй доведеться довго терпіти всілякі приниження, викликані довгою безплідністю, підданці повстануть проти неї, а родичі підуть на неї війною, і, нарешті, якесь чудовисько розірве нещасній утробу і зжере. Слова феї немов удари кинджала пронизали серце бідолашної королеви, і вона, знепритомнівши, впала біля ніг Лігурди. Навіть не потурбувавшись про те, щоб привести її до пам’яті, фея лише перенесла королеву в такому стані на ложе чоловіка.

Король, що навіть не помітив відсутності дружини, був дуже здивований, побачивши її непритомною. Він покликав на допомогу і насилу привів дружину до тями, після чого взявся розпитувати про причину недуги. Але замість відповіді королева залилася сльозами, і королю вдалося розібрати у зливі схлипувань і ридань, що вона від усього серця бажала б, аби дочка ніколи не з’являлася на світ. Трохи заспокоївшись, королева розповіла чоловікові про лихі пророцтва феї, але король лише посміявся над її страхами, запевняючи: усе це лише приверзлося їй уві сні. Однак королева, яка дуже виразно пам’ятала все, про що говорила фея, була невтішною. Вона покликала Прекрасноруку, поцілувала її, обливаючись сльозами, і благала ніколи не виходити заміж. Королівна запевнила матінку в тому, що завжди буде покірна її волі, й королева, ніжно обнявши гаряче любиму дочку, повідала про нещастя, передречені злою Лігурдою, додавши: вона легко може уникнути їх, якщо назавжди залишиться дівчиною.

Тим часом чимало знатних королевичів, почувши про красу і дивовижні достоїнства королівни Прекраснорукої, надіслали своїх послів просити її руки, але королева завжди відмовляла, залишаючись невблаганною перед проханнями, які сипалися звідусіль. Королівна ж, натурою вельми схожа на батька, не вірячи в те, що всі пророцтва фей обов’язково збуваються, марно намагалася переконати матір і, зрештою, вирішила познайомитись з іншою феєю на ім’я Клеранс, яка мала репутацію доброї чарівниці, щоб за її допомогою якомога більше дізнатися про секрети фей і, коли вдасться, уникнути передреченої Лігурдою згубної долі.

Вона чула, що феї зневажають багатство, і їм набагато більше до душі прості дарунки, ніж золото й срібло. Це спонукало дівчину вибрати дев’ять пучків найтоншого льону, дев’ять пучків прядива і дев’ять кедрових веретен; до всього цього вона додала також тринадцять човників зі слонової кістки і доручила своїй годувальниці віднести усе це феї, тисячу разів привітати чарівницю від її імені і докласти всіх зусиль до того, щоб фея згодилась завітати до неї у палац. Годувальниця, жінка вельми спритна, чудово виконала доручення. Зворушена подарунками й довірою, Клеранс пообіцяла, що завітає до королівни Прекраснорукої, коли та найменше очікуватиме на це.

Задоволена переговорами, королівна з нетерпінням чекала зустрічі з Клеранс, коли, прогулюючись одного чудового дня зі своєю матінкою в саду, помітила в одному з його куточків бабусю з прядивом, яка попросила у них милостиню. Розгнівана королева почала сварити челядників за те, що ті пустили сторонню до саду, а добросерда королівна дала старенькій золоту монету. Тоді бабуся, граючи своїм веретеном, накреслила три кола: тієї ж миті сад чудесно змінився, став ще прекраснішим від незлічених квітів, апельсинових алей, каскадів та фонтанів.

«Мені дуже приємно, — сказала бабуся, — винагородити королівну за її щедрість і повідомити королеву, що їй не слід мати клопіт, гніваючись, що мене впустили до саду».

Бідна королева, вражена таким перетворенням і тими словами, зрозуміла, що старенька — чарівниця, і тисячу разів просила вибачити за своє невігластво.

«Я — фея Клеранс, — провадила далі бабуся, — і прийшла провідати Прекрасноруку, яка видається мені гідною кращої долі, ніж та, що напророчена злою Лігурдою».

Невимовно зрадівши, королева заходилась обнімати її, а Клеранс, уважно роздивившись очі, риси обличчя й руки королівни, сказала:

«Лігурда вельми досвідчена фея, проте вона, мабуть, не дуже чітко висловила свої думки або ви не зрозуміли її, бо я з усією відповідальністю заявляю, що Прекраснорука вийде заміж за великого короля, з нею справді стануться деякі прикрощі, але вони лише сприятимуть славі і підуть на користь. У королівни народиться незвичайний син, і вам слід остерігатися лише пасток жорстокої Лігурди, яка намагатиметься погубити його у ранньому віці».

Мати благала фею пожаліти їх і захистити від підступності Лігурди, а Прекраснорука просила допомоги так зворушливо й наполегливо, що фея пообіцяла ніколи її не залишати. Потім вона зникла разом із прекрасним садом, а королева з королівною пішли до своїх покоїв, вражені й схвильовані незвичайною пригодою.

Через деякий час до двору прибув посланець просити у короля руки його дочки від імені могутнього сусіднього монарха, який досить настійливо добивався його згоди. Королева, як і раніше боячись напророчених дочці нещасть, не могла зважитись на цей шлюб, а король, дізнавшись, що у його можливого зятя є вельми гарна сестра, побажав, аби його син одружився з нею. Сказано — зроблено, бо закоханий король, який не міг думати ні про що інше, крім шлюбу з королівною Прекраснорукою, в чому