Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа

знову взявся розписувати, проте на чималій відстані, полум’яну пристрасть, яку викликали у нього чутки про її красу і незрівнянний розум. Принц додав, що перевдягся лише тому, щоб шанобливо віддати їй своє серце і запропонувати руку, вона ж мусить вибачити його палким почуттям ту зухвалість, яку дозволив собі, виламавши двері. Закінчив він свою промову спробою переконати її, подібно до старших сестер, що в інтересах королівни прийняти його за чоловіка якомога швидше. Запевнив також, що не знає, де переховуються сестри Розумниці, бо навіть не намагався шукати їх, думаючи тільки про неї. Винахідлива Розумниця, прибравши вигляду, що полагіднішала, відказала нахабі, — мовляв, спочатку треба знайти сестер, а потім разом думати про майбутнє. Однак Підступний заперечив, що не наважиться піти по королівен до тих пір, поки вона не згодиться вийти за нього заміж, бо сестри, звісно ж, не погодяться на цей шлюб через належне їм право старшинства. Така відповідь лише посилила підозру Розумниці, яка з повною на те підставою не довіряла підступному королевичу; вона здригнулася від думки про те, що, можливо, вже сталося з її сестрами, і вирішила водночас помститися за них і самій уникнути нещастя.

Отже, юна королівна сказала Підступному, що згодна взяти з ним шлюб, але певна — вечірнє заміжжя завжди нещасливе, тому просить перенести церемонію і дати одне одному обітницю вірності наступного ранку. Пообіцяла нічого не казати сестрам і попросила залишити її на деякий час, щоб вона могла звернути свої помисли до Неба, а потім відведе його до покоїв із чудовим ложем. Підступний, який не відзначався великою відвагою, бачачи, що Розумниця все ще озброєна великим молотком, погодився з її бажанням й пішов, аби вона мала змогу поміркувати на самоті. Як тільки він зник, королівна побігла готувати постіль над отвором помийної ями, що містилася під однією з кімнат вежі. Ця кімната була такою ж чистою, як інші, але в широкий отвір ями скидали всі нечистоти палацу. Поклавши на цей отвір навхрест дві не дуже міцні палиці, королівна чепурненько постелила зверху постіль і одразу ж повернулася до себе. Незабаром прийшов Підступний, і Розумниця, показавши йому місце для відпочинку, залишила його. Не роздягаючись, королевич кинувся на ложе, палиці одразу ж зламалися, і він упав на дно помийної ями, діставши при цьому не менше двадцяти гуль на голові, добряче побившись. Падіння королевича супроводжувалося гуркотом у трубі, тому королівна одразу ж зрозуміла, хитрість удалась, і її охопило надзвичайно приємне відчуття. Неможливо змалювати ту втіху, з якою вона слухала, як королевич вовтузиться в ямі. Він заслуговував на таке покарання, і королівна мала всі підстави бути задоволеною.

Однак радість не займала її аж так, щоб Розумниця могла забути про сестер. Перша її турбота — розшукати їх. Знайти Балакуху було зовсім не важко: закривши королівну, Підступний залишив ключ у замку. Розумниця поспішила зайти до цієї кімнати, шум кроків розбудив сплячу Балакуху, і та дуже збентежилась. Розумниця розповіла, яким чином їй вдалося позбавитись королевича-облудника, котрий прийшов лише задля того, щоб образити їх. Балакуха була вражена цією новиною, немов ударом блискавки, бо, незважаючи на своє вміння базікати, була такою нетямущою, що мала необережність повірити словам Підступного. Є ще на світі такі дурепи! Приховуючи невимовну гіркоту, королівна рушила з Розумницею розшукувати Безтурботну. Вони обійшли всі кімнати вежі, так і не знайшовши сестри, аж поки Розумниця не здогадалася: та може бути в покоях, ррзташованих у саду. 1 справді, вони знайшли її там напівживу від голоду й розпачу. Королівни надали сестрі необхідну допомогу, а потім, коли все пояснили, це сповнило Безтурботну, як і Балакуху, смертельною тугою.

Підступний провів жахливу ніч і навіть не підозрював, що вже настав світанок. Королевич перебував у печерах, всю огидність яких не міг бачити, бо туди ніколи не проникало денне світло. Намучившись, він все ж знайшов вихід із ями, на значній відстані від вежі, у річці. Його крик почули рибалки й витягли з води у такому жалюгідному стані, що навіть ці злидарі пожаліли королевича. Його одвезли до двору батька і взялися лікувати, одначе лиха пригода, яка з ним сталася, викликала у Підступного таку шалену ненависть до Розумниці, що він думав не стільки про своє одужання, скільки про помсту.

Королівна ж переживала важкі часи: честь була для неї у тисячу разів дорожча за саме життя, і ганебна слабкість сестер кинула її в такий глибокий відчай, що вона ледве протистояла йому. Однак погане самопочуття двох сестер, наслідок їхніх безчесних шлюбів, ще раз змусило випробувати стійкість Розумниці.

А відбувалося ось що. Хоч яким метким облудником був Підступний, після своєї пригоди він напружив увесь свій розум, щоб стати ще спритнішим. Ні помийна яма, ні одержані синці не розгнівали його так сильно, як те, що комусь вдалося перемудрувати його. Здогадуючись про наслідки двох своїх шлюбів і бажаючи ще більше позбиткуватися над хворими королівнами, він наказав принести під їхні вікна великі ящики, де росли дерева, рясно вкриті чудовими плодами. Безтурботна і Балакуха, часто проводячи свій час біля вікна, не могли не помітити цих фруктів, і принцес одразу ж охопило непереборне бажання покуштувати їх. Королівни благали Розумницю спуститися вниз у кошику і нарвати для них плодів. Бажання догодити нещасним сестрам було таким великим, що та погодилась виконати їхнє прохання, спустилася вниз і принесла їм чудових плодів. Наступного дня з’явилися інші фрукти: нове бажання сестер, нові поступки з боку Розумниці. Але цього разу майстерно сховані слуги Підступного, яким напередодні не вдався їхній задум, не пропустили нагоди. Вони схопили Розумницю і забрали її на очах у сестер, що з розпачу рвали на собі волосся.

Помічники Підступного відвезли Розумницю до заміського будинку, де королевич одужував після своєї пригоди. У лютій нестямі він наговорив їй тисячу грубощів, на що та незмінно відповідала зі стійкістю і величчю душі, гідними такої героїні, як вона. Нарешті, протримавши кілька днів в ув’язненні, Підступний наказав відвести королівну на вершину високої гори і прибув туди сам. Тут він оголосив, що покарає її лютою смертю, то буде помста за всі її витівки. І підступний королевич глумливо кивнув Розумниці на діжку, обтикану із середини лезами ножів, бритвами та гвіздками, й сказав, що королівну кинуть до неї, а потім зіштовхнуть вниз із вершини гори.

Хоча Розумниця і не була