Привіт, море! Я повернулась - Марі Лі

Захоплена власними думками, я не помітила, як сіре небо поволі почало прояснятися і чиста глибока синь знову запанувала на виднокраї, відсуваючи щільні хмари все далі й далі за гори. Яскрава блакить ген далеко на горизонті плавно зливалася із темно-синіми водами Чорного моря, то тут, то там розбавленими білими контурами рибальських човнів та величних лайнерів. Призахідне сонце знову нагадало про себе палючими навіть крізь пелену хмар променями. І я зрозуміла, що пора вертатися, якщо хочемо встигнути спуститися в селище до темряви.

Присівши поруч із сином, який й досі захопливими очима роздивлявся довкола, я глибоко зітхнула і промовила:

- Матвію, прикрий на секунду очі й спробуй запам’ятати те, що ти щойно побачив. – синуля поспішив виконати моє прохання – Молодець! Тепер ти не забудеш і згадуватимеш щоразу як тобі захочеться.

Я піднялася і лагідно провела рукою по його маленькій голівці.

- Ну що ж, а тепер нам потрібно повертатися. Ти ж не хочеш спізнитися на вечерю?

Заперечливо хитнувши головою, Матвій взяв мене за руку і ми попрямували донизу, не забувши насамкінець обернутися.

Перебуваючи під впливом власних емоцій та переживань, назад до готелю я летіла, немов на крилах. Звідкись взялися ті невидимі сили, з якими, здавалося, я зможу все. В мені ніби відкрилося друге дихання і наповнило зсередини зцілюючим бризом. Відчуваючи себе, немов у напівсні, я зовсім по-іншому бачила ті ж вузенькі вулички, вже освітлені яскравими ліхтарями.

Кремезні кипариси здавалися мені тепер могутніми велетнями, що безмовно оберігали вечірнє селище від злих духів, а у високих горах я раптом побачила гігантського дракона, який ненароком приліг відпочити.

Напевно саме тому я не помітила ні незвичної небалакучості мого сина, ні того, як мляво він переставляв свої тоненькі ніжки. Витаючи десь у небесах, я геть не звертала уваги на те, що діється довкола. Тож коли вже у самому номері Матвій зненацька поскаржився на головний біль і тут же кволо подріботів до ліжка, мене враз скинуло з небес на грішну землю. Похоловши від раптової думки, я опустилася на коліна поруч із сином і приклала руку до його гладенького лобика. Він був гарячим.