Улісс - Джеймс Джойс

МАЙОР ТВІДІ (з лютим гарчанням): Деривація Рорке! Вперед, гвардійці, на ворога! Магал шалал гашбаз[396]!

РЯДОВИЙ КАРР: Зараз як дам йому!

РЯДОВИЙ КОМПТОН (помахом руки змушує юрбу розступитися): Тут буде чесний бій. Зробимо з гада котлету.

Масовані оркестри гримлять «Гарріоуен» {836} і «Боже, бережи короля».

СІССІ КЕФФРІ: Зараз битимуться! За мене!

КИЦЯ ХТИЦЯ: Відважні за красуню{837}!

ПТАШКА ТРИПЕРА: Здається мені, чорний лицар покаже себе найдостойнішим на цьому турнірі.

КИЦЯ ХТИЦЯ (зашарівшись маківкою): Ні, мадам! Я — за червоний камзол і веселого святого Ґеорґа{838}!

СТІВЕН:

Із краю в край тче крик повій

Саван Ірландії старій.

РЯДОВИЙ КАРР (попускаючи ремінь, горлає): Голову скручу всякому гадові, який хоч слово супроти мого доброго йо…ера-короля!

БЛУМ (трясе Сіссі Кеффрі за плечі): Та скажіть ви їм! Чи вам заціпило? Ви ж бо зв’язуєте народи й покоління. Скажи слово, жінко, свята дарувальнице життя!

СІССІ КЕФФРІ (стривожено хапає рядового Kappa за рукав): Ти що, хіба я не з тобою? Хіба я не твоя дівчина? Сіссі твоя дівчина. (Кричить.) Поліція!

СТІВЕН (захоплено, до Сіссі Кеффрі):

Ручки білі, ружа-пастка,

Пелюсток цмачнюща річ…

ГОЛОСИ: Поліція!

ГОЛОСИ ДАЛІ: Дублін горить! Дублін горить! Пожежа! На пожежу!

У небо жбухають язики сірчаного полум’я. Мимо клубочаться хмари диму. Гуркочуть важкі кулемети. Стовпотворіння. Розгортаються війська. Тупіт копит. Артилерія. Хрипкі команди. Калатають дзвони. Гейкають гравці на перегонах. Горлають пияки. Верещать хвойди. Голосять сирени. Бойові вигуки. Стогони вмирущих. Піки скрегочуть об кіраси. Мародери грабують убитих. Хижі птахи, налітаючи з-над моря, здіймаючися з боліт, пікіруючи з гір, із криками кружеляють, баклани малі й великі, грифи, яструби, вальдшнепи, соколи, коршаки, тетеруки, орлани, чайки, альбатроси, казарки. Опівнічне сонце поглинула пітьма. Земля двиготить. Повстають дублінські небіжчики з Проспекту й Джеромової гори, котрі в білих овчинах, а котрі в чорних козиних шкурах, являючись багато кому. Безмовним позіхом розверзається безодня. Том Рочфорд, лідер, в самих лише спортивних трусах і майці, мчить на чолі учасників загальнонаціонального забігу з перешкодами і, без затримки, на швидкості стрибає в пустку. За ним кидаються туди й інші бігуни, а ще — стрибуни. В дико-вигадливих позах вони шугають за край. Тіла їхні занурюються. Фабричні дівчатка, химерно вбрані, кидаються розпеченими до червоного йоркширськими варваробомбами. Світські дами, намагаючись захиститися, задирають спідниці, натягуючи їх на голови. Реготливі чарівниці в червоних піддзиґаних сорочках шугають у повітрі на мітлах. Квакерлістер ліпить лейко-клейко-пластирі-блістери. Випадає дощ із драконячих зубів, з яких на полі вмить виростають озброєні герої. Вони приязно обмінюються умовним вітанням лицарів Червоного Хреста й зачинають між собою двобої кавалерійськими шаблюками: Вулф Тоун стявся з Генрі Граттаном, Сміт О’Брайан — із Деніелом О’Коннелом, Майкл Девіт — з Айзеком Баттом, Джастин М’Карті — з Парнелом, Артур Гріффіт — із Джоном Редмондом, Джон О'Лірі — з Ліром О'Джонні, лорд Едвард Фіцджеральд — із лордом Джеральдом Фіцедвардом, члени роду Донох’ю-з-Долин — із членами роду Долин-із-Донох’ю. А на підвищенні, в центрі землі, споруджують польовий олтар Святої Варвари. Чорні свічки стоять на ньому і з євангельського боку, й зі сторони апостольських послань. Два світлові списи, вириваючись із високих бійниць башти, впиваються в оповитий димами жертовний камінь. На ньому возлежить місіс Майна Чистовір-Пюрфуа, богиня нерозуму, оголена, в ланцюгах, а на її набухлому череві покоїться потир. Отець Малахій О’Флінн, у мережаній нижній спідниці, у вивернутій ризі, з двома лівими ногами п’ятами наперед, відправляє польову месу. Превелебний містер Г’ю К. Ненавид О’Люб, магістр мистецтв, у сутані й чорному університетському капелюсі, голова й комір задом наперед, тримає над священнодіячем розкриту парасолю.

ОТЕЦЬ МАЛАХІЙ О’ФЛІНН: Introibo ad altare diaboli[397].

ПРЕВЕЛЕБНИЙ МІСТЕР НЕНАВИД О’ЛЮБ: До диявола, що звеселив мої юні дні.

ОТЕЦЬ МАЛАХІЙ О’ФЛІНН (дістаючи з потиру й підносячи гостію, з котрої скрапує кров): Corpus meum[398].

ПРЕВЕЛЕБНИЙ МІСТЕР НЕНАВИД О’ЛЮБ (високо задерши ззаду спідниці священнодіяча, відкриває його голі сірі волохаті сідниці, між яких стирчить морквина): Тіло моє.

ГЛАС УСІХ ГРІШНИКІВ: Ьлетижредесв Гоб Ьдопсог ясвирацов, об Яуліла!

Згори злинає глас Адонаї.

АДОНАЇ: Гоооооооб!

ГЛАС УСІХ ПРАВЕДНИКІВ: Алілуя, бо воцарився Господь Бог Вседержитель!

Згори злинає глас Адонаї.

АДОНАЇ: Бооооооог!

Силкуючись перекричати одне одного, прибічники Оранжевої та Зеленої партій виспівують «Копни Папу!» й «День до дня слав Марію».