Вакансія для диктатора - Сергій Батурін
Господи, ну чому він анітрішечки не схожий на Нодара!
У неї не було ані юності, ані навіть дитинства: у шість рочків мати відвела її до Палацу дітей та юнацтва, колишнього піонерів, на секцію спортивної акробатики, і з тих пір почалося: виснажливі тренування, жорстка дієта, збори, змагання... У вісім її помітив на чемпіонаті області заслужений тренер з «Динамо» й переманив до себе, спокусивши матір привабливими обіцянками й солодкими вихваляннями. Авжеж: кістка в неї легка, а тіло гнучке й пластичне, — природжений верхній акробат. Спартанське було життя — жодних розваг, усі сили й увага спортові, хіба що до цирку водили, таке щастя було — цирк! Поки школу закінчила, титулів назбиралося: чемпіонка Спартакіади школярів, країни, Універсіади, Європи та світу серед молоді, а одразу по випуску — серед дорослих. Заслужений майстер спорту в шістнадцять років — це вам не абищо! І випускний у школі пройшов без неї — саме до першості світу готувалася. У вісімнадцять до столиці перебралася й батьків перевезла. Мати пишалася, кубки в серванті переставляла так та сяк, любовно пил з них витираючи. А батько бурчав: що це за професія — спортсменка? Ще років із десять пострибаєш, а далі? А їй-то, юній, що: десять років — це ого-го, скільки! — коли ще їх проживеш! До інституту фізкультури її прийняли без питань, навіть сприяли щосили всі, починаючи з ректора: ще б пак — сама Неллі Муратова в них вчитиметься. А для неї ще два роки нічого не мінялося: нечасті відвідини занять у проміжках між тренувальними та оздоровчо-тренувальними зборами, тренуваннями та змаганнями; сесії, здані «автоматом» — за спортивні перемоги; тяжкі місяці напруженої праці та яскраві дні тріумфів.
Тоді вона саме повернулася зі змагань на Кубок світу із золотою — як частіше тоді й траплялося — медаллю.
...Чоловік над нею збився з ритму, завовтузився, заялозив і опустився з прямих рук на лікті — очевидно, стомившись. Неллі звела ноги, розкрившись так, щоб йому було зручніше: скоріш би вже...
Так про що вона думала? А, приїхала із золотою медаллю. Довкола овації: чемпіонка, молода красуня, нова зірка, надія вітчизняного спорту! Газети пишуть, по телевізору безкінечно показують, кореспонденти й папараці спокою не дають. На світські заходи почали запрошувати. На тусняк. А в неї й не було ніколи такого, тільки щоденна непосильна робота, півсвіту об’їхала — нічого, крім аеропортів, готелів та спортзалів, не бачила. А тут — постійне свято, феєрія! Висококласна спортсменка з довершеною координацією рухів, танцювати вона навчилася швидко, а от з цими фокусами: тут мізинчика відставляємо так, там ніжку виставляємо сяк, цей ніж для риби, а та виделка для м’яса — з цим довелося постаратися, та нічого, все вивчила й усе запам’ятала. Там-то, на одній з тусовок, вона й надибала своє перше кохання.
Якщо шукати живий приклад для поняття «світський лев», то, мабуть, кращого за Нодара Асатіані й не знайти: високий, ставний, плечистий, вдягнений як на весілля, за останніми паризькими зразками, манжети сорочки завжди виглядають з-під рукавів піджака точнісінько так, як вимагає того суворий вибагливий етикет. Густе темне волосся модно підстрижене, й зачіска в нього завжди бездоганна. Карі очі — вологі й бездонні. А голос в нього — багатий оксамитовий баритон, що, здається, так і обволікає.
— Я працюю в силових структурах, — почула вона під час знайомства й... закохалася. Силові структури — це так романтично. Ось він — справжній казковий принц. Щоправда, не на білому коні й не на червоних вітрилах, — на «Мерсі» кольору сірий металік, що теж непогано. От із ним усе склалося в перший же вечір і кілька місяців було так прекрасно... Він завжди пахнув їй мужчиною, котрий збуджував своєю присутністю. Та про що говорити: Неллі збуджувалася навіть від згадки про нього.
Про роман королеви спортивної акробатики одразу ж пронюхала й закричала жовта преса, заговорили розважальні телеканали й активно заходився пліткувати інтернет.
— То пусте, — білозубо усміхнувся Нодар, почувши, що їй неприємний цей поговір. — Погомонять та й забудуть, а ми завжди будемо разом.
Вона зрозуміла ці слова як освічення і мало не як пропозицію, а він незабаром подарував їй дорогу іномарку. В кількох інтерв’ю Неллі прохопилася про свої стосунки й намір вийти заміж, а спритні журналюги зробили свою справу — роздзвонили на весь світ. Свято тривало недовго: виявилося, що Нодар ніякий не розвідник чи спецпризначенець, як намріяла собі чемпіонка, а звичайнісінький капітан міліції у районному відділку, а його начальство, начитавшись газет і надивившись телевізора, почало прискіпливо цікавитися, звідки це у пересічного, щиро кажучи, офіцера, гроші на красиве життя й дорогі подарунки зірковим коханкам. Те, що вона саме коханка, Неллі із жахом усвідомила, коли на поверхню випливло, що Нодар одружений.
Він якось викрутився: залагодив неприємності на службі (грошей, мабуть, дав), з жінкою розлучився, проте й із Неллі стосунки обірвав, захопившись білявою гожою актрисою.
Щастя було та й загуло, а всі сподівання на сімейне життя із чоловіком її мрії пішли, як то кажуть, за водою. А далі було, мов у кошмарному сні: скандальні публікації та репортажі, смакування з перебріхуваннями її необережних недавніх одкровень, а найбільш цинічні «акули пера» ще й глузували й тюгукали. Що ви кажете? Надія вітчизняного спорту? Зірка світового рівня? Жертва пройдисвіта? Жахлива особиста драма, душевна травма? Тим ліпше: більшими будуть наклади газет! Ми ще гнівливі нотації обдуреної розлучницею дружини надрукуємо!
...Господи, він коли-небудь кінчить?!
Порожнеча впала тоді в її душу: на тренування ходила через раз, адже все валилося з рук, світські вечірки закинула, бо не терпіла тих перешіптувань за спиною, взагалі майже не виходила з квартири: сиділа з пустими очима на дивані й перебирала свої медалі. Нічого в неї справжнього не було в житті, крім отих миттєвостей, коли стояла на п’єдесталах найпрестижніших чемпіонатів. Добре, хоч на алкоголь тоді не підсіла. Мати дивилася-дивилася на те
