Ігри долі - Іванна Боразан

— Нік, не треба. Мені зараз не до цього. Давай іншим разом, — сказала Аня, зупиняючи тим самим порив Ніколаса.

У Ніколаса Харта таке було вперше. Щоб жінка йому відмовила! Йому! Це ж не чувано! Ну, нехай колись її дівочі примхи були завадою, але зараз — вона його дружина. Це входить у її обов’язки.

Побачивши у Ніка судорогу, яка звела його гарне обличчя і небезпечний блиск його очей, Аня лагідно мовила:

— Пробач, коханий! Не сердся. Ти ж знаєш, як мені зараз важко. Я ж ніколи не розставалася зі своїми батьками. Май терпіння.

І немов кошеня притулилася до свого чоловіка і обійняла.

— Це ти мені пробач, — монотонно мовив Нік. І в його словах не чулося жодного розкаяння. Але все ж таки обійняв її і невинно поцілував у чоло.

Вони продовжували лежати в обіймах один одного, не проронивши більше ні слова. Але їхній мозок невпинно працював. Кожен аналізував ситуацію, що склалася, і робили відповідні висновки. Які б вони не були, але одне можна сказати напевне: це було перше їхнє непорозуміння, яке ледь не перейшло у першу сварку.

Форос — це, мабуть, найпрекрасніший і найекзотичніший куток України. Форос просто тоне в зелені. Тут можна побачити, як екзотичні пальми, так і більш характерні для України дуби, акації та хвойні дерева. Існує легенда, що хвойні дерева цілюще діють на людей, але ця легенда вже підтверджена науково, адже в жару хвойні дерева виділяють фітонциди, які знищують хвороботворні бактерії. Особливо велику дію мають дерева, які знаходяться в знаменитому фороському парку, який називається «Райський куточок». В цьому «Райському куточку» можна усамітнитись, подумати про життя, а найголовніше — подихати свіжим цілющим повітрям.

Але в останні роки багато людей приїжджає в Форос з іншою метою: віруючі — вклонитися святому місцю і помолитися, цінителі прекрасного — помилуватися шедевром архітектури, яким є храм Воскресіння Христового, або Фороська церква.

Ця церква представляла собою будівлю у візантійському стилі. Побудована на висоті 400 м. над рівнем моря на Червоній скалі у 1892 році.

Безліч легенд пов'язано з появою церкви на Червоній скелі. Одна з них оповідає про те, що юна дочка купця Кузнєцова (за іншою версією його кохана) каталась в горах. Раптом коні, наче злякавшись чогось, понесли екіпаж прямо у прірву. Ніщо не могло стримати їх скажений біг, здавалося, загибель неминуча. Але на самому краю обриву коні зупинилися, як ніби перед невидимою перешкодою. На честь чудесного порятунку і була побудована церква.

Але це лише красива легенда. В архівних документах ми знайдемо іншу версію появи храму, однак і вона пов'язана з дивом. 17 жовтня 1888 р. біля станції Борки на Харківській залізниці сталася катастрофа царського поїзда. Царська сім'я, що поверталася з Ялти в Санкт-Петербург, залишилася неушкоджена. На згадку чудесного порятунку Імператора Олександра III і було зведено храм Воскресіння Христового.

Якою б версією не була поява цієї церкви, але кожен її відвідувач вдячний за це.

І наші герої також. Їм вдалося відвідити цей храм невдовзі після приїзду, і в них залишилися приємні спогади про це. У Анни викликало емоції більш на духовному рівні, а в Ніколаса суто прагматичні: йому сподобалася церква, як пам'ятка архітектури.

Освоєння на новому місці Анні далося не легко, зате цікаво. Нік, як і обіцяв собі, придбав розкішний будинок, який знав тільки одну жінку — його дружину. Інтер'єр він підлаштував під свій смак, Ані ж він довірив вибирати тільки різні аксесуари до будинку. Вона не була проти такого поділу. Аня думала, що чоловік не хоче її навантажувати турботами про дім. Вона повністю довіряла його смакам і не помилилася. Його витончений смак і гроші зробили з будинку маленький палац.

Час летів незамітно. Незчулися, як майже промайнуло літо. От і перша річниця їхнього сімейного життя. Але щось Ніколас Харт не надає цьому важливості. Прокинувшись зранку, він поспішив на роботу, навіть не розбудивши свою дружину поцілунком.

Аня прокинулася пізно. Останнім часом вона не добре себе почуває. Але вже знає причину свого недугу і хоче сьогодні поділитися приємною новиною зі своїм чоловіком — у день їхньої річниці.

Та явним розчаруванням для неї виявилося те, що Нік протягом дня їй жодного разу не зателефонував. І прокралася зовсім неприємна думка про те, що Нік про все забув і, як завжди, заклопотаний своїми справами.

Але, як кажуть, не кажи гоп, поки не перескочив. Чомусь так склалася жіноча натура, що вони завжди думають про погане. Якщо не зателефонував, не прийшов, значить все — не любить. А можливо, ваш коханий готує для вас сюрприз…

Після обіду, коли Аня вже вся знервована сиділа біля телефону, він задзвонив. Телефонував Ніколас, що зараз заїде додому, і щоб Аня була готова, адже вони йдуть на прогулянку. У свою чергу, Аня не могла промовити ні слова докору, бо її чоловік після сказаних слів швиденько поклав трубку.

— Бач, йому прогулянки захотілося, — говорила вона сама до себе, — ти сиди, переживай, що він цілий день не дає про себе знати та ще й не піднімає трубки, коли я йому телефонную. І навіть не спитав, чи я хочу десь іти. А от візьму і нікуди не піду.

Але трохи подумавши, Аня все ж таки піднялася до себе в кімнату і пречепурилася. Потім пішла на кухню подивитися, чи готова їхня вечеря. Перед прогулянкою треба трохи підкріпитися. «Думаю, Ніколас буде задоволений. Приготовлені його улюблені страви… Легкий на помині», — думала Аня, коли почула голос Ніка.

— Привіт, — привітався він і поцілував свою дружину у щоку.

— Де ти був цілий день? Чому не брав трубку? Я хвилювалася!

— Пробач, кохана, але скоро ти про все дізнаєшся. А тепер пішли,