Проби - Мішель Монтень
тим-то й боюсь я так
Видне місце зайнять.
Горацій, Оди, III, 16, 18—19
Пер. Андрія Содомори
Усяка діяльність на громадському полі зазнає вкрай суперечливого і довільного тлумачення, бо про неї судить надто багато голів. Дехто вважає, що, перебуваючи на посаді мера (я радий сказати кілька слів про це, і не тому, що мова піде про щось, що заслуговує на увагу, а тому, що вони поможуть повніше обмалювати, як я поводжуся в таких ділах), так ось, дехто вважає, що, перебуваючи в названій посаді, я показав себе людиною, яка насилу розворушується і в якої холодне серце; і вони, може, не так уже далекі від істини. Я завжди стараюся зберігати спокій і в душі, і в мислях. Завжди спокійний як за вдачею, так і внаслідок мого віку. Квінт Цицерон, Про домагання консульства, 2.1 якщо під дією якогось несподіваного і сильного враження вони все ж іноді розпускаються і шкодять, то, сказати по щирості, це у мене виходить не навмисно. Така вроджена млявість не може, одначе, служити доказом розумової немочі (адже нехлюйство і нерозум — речі, звісно, різні) і ще менше — нечулості і невдячності щодо мешканців нашого міста, які зробили все, що тільки було в силах, щоб ушанувати мене цим високим постом, і тоді, коли я був їм зовсім невідомий, і пізніше, і, переобравши мене на другий термін, зробили для мене ще більше, ніж коли обрали вперше. Я бажаю їм усього найкращого, і якби в цьому була пильна потреба, я, зрозуміло, нічого не пожалів би на їхній службі. Ради них я напружувався ніскільки не менше, ніж роблю це задля себе. Це славний люд, войовничий і шляхетний, готовий, проте, до послуху і дисципліни і здатний робити багато хорошого, якщо ним відповідним чином керують. Кажуть і про те, що моє перебування на посаді мера не відзначено нічим значним і не залишило по собі слідів. Ну що ж, це непогано; мене обвинувачують у бездіяльності у такий час, коли майже всі одержимі свербежем роблять занадто багато.
Якщо мені щось до серця, я палко беруся за це. Але таке напруження не в ладу зі сталістю. Хто хоче мене використати згідно з моїми нахилами, хай доручить діла, що вимагають сили характеру і вільнолюбства, такі діла, які можна виконати, ідучи прямою путею, і за короткий термін: тут я дещо можу зробити; але якщо діло випадає затяжне, делікатне, клопітливе, для якого обов'язкова спритність і хитрощі, і до того заплутане, то ця людина вчинить куди правильніше, звернувшись до когось іншого.
Усяка велика діяльність не так уже і важка. Я ладен був би працювати дещо напруженіше, якби в цьому була дійсна необхідність. Бо в моїх можливостях зробити щось понад те, що я роблю і чого не люблю робити. Наскільки мені відомо, я не упустив нічого такого, що, на моє розуміння, складало мою повинність. Я забував зробити лише ті вчинки, які честолюбство примішує до нашої повинності і прикриває його іменем. Звичайно те, що дає поживу очам і вухам і подобається людям, приваблюючи їх не самою сутністю, а зовнішністю. Якщо до них не доноситься гомін, їм здається, що тут сонне царство. Мої нахили протилежні нахилам любителів галасу. Я волів би за краще впинити хвилювання, не хвилюючись, і покарати розрухи, не впадаючи у тривогу. Якщо треба виявити гнів і запальність, я вдаюся до прикидання, надіваючи на себе маску. Характер у мене млявий, і я радше байдужий, ніж черствий. Я не обвинувачую вищих посадовців, що дрімають на своїх постах, якщо дрімають також і підлеглі; та що там — дрімають і самі закони. Щодо мене, то я поклонник життя ніби ковзкого, мало примітного, німого, не підлеглого і не ницого, але не крикливого. Цицерон, Про обов’язки, І, 34. Так хоче моя доля. Я походжу з пня, який струмував з роду до роду без блиску і тривог і споконвіку був гордий переважно своєю порядністю.
Мої співвітчизники до того марнославні і метушливі, що навіть не помічають таких неяскравих і не крикливих людських якостей, як доброта, поміркованість, врівноваженість, сталість та інші їм подібні. Шкарубкі предмети ми добре відчуваємо, а ось щодо гладеньких, то, торкаючись їх, ми їх, сказати б, не відчуваємо; хвороба також відчувається нами, а здоров'я або зовсім, або майже зовсім не відчувається; і так з усім, що єлеєм нас поливає, на відміну від того, що за горло хапає. Виносити на майдан виконання діла, яке можна виконати в канцелярії, зробити його опівдні на яскравому світлі, хоча воно могло бути виконане попередньої ночі, ревно прагнути робити все самостійно, хоча товариш по службі може зробити те саме нітрохи не гірше, означає діяти ради власної слави і особистих вигод, а не ради загального блага. Так, скажімо, чинили грецькі хірурги, що робили операції на помостах, на очах у переходнів, щоб збільшити приплив пацієнтів і свою виручку. Деякі люди вважають, що розумні розпорядження можуть бути зрозумілими тільки під звуки фанфар.
Честолюбство — порок не для дрібних людців і не для зусиль такого розмаху, як от наші. Олександрові казали: «Ваш батько залишить вам могутню державу, благодатну і мирну». Але цей хлопчик заздрив звитягам свого батька і справедливості його управління. Він не побажав би панувати і над усім світом, якби таке владицтво дісталося йому спокійно і без війни. Алкивіад у Платона — молодий, гарний, багатий, мостивий, чудовий учений — воліє умерти, ніж зупинитися на тому, що в нього є. Ця хвороба, мабуть, вибачлива в душі такій сильній і талановитій. Але коли жалюгідні, карликові душиці пнуться і лопають від чвані, і думають, що, вирішивши правильно якусь судову справу чи підтримуючи лад серед стражників біля якоїсь брами міста, вони вкривають славою свого ймення, то чим вище вони сподіваються на цій підставі задерти голову, тим більше виставляють напоказ свої сідниці. Ці маленькі подвиги позбавлені плоті і життя: розповідь про них замре на перших устах і не піде далі за перехрестя двох вулиць. Побалакайте про це з вашим сином і вашим служником, як той старожитній, який, за браком іншого слухача своєї
