Зраджений коханням - Шенна Кахрет

—Що ти робиш? Давай продовжимо, а потім ти можеш закінчити свою розповідь, - звернувся хлопець із тихим, одурманеним голосом. Посмішка так і сяяла на його обличчі.

Опустивши кинджал, я голосно розреготалася, поклавши зброю на підлогу.

—До рук дівчини потрапив лист, - прошепотіла продовження я, кусаючи хлопця за мочку вуха. Не можна було втрачати контроль над ним. —У листі йшлося, що її запрошують навчатися до коледжу. Мелліса погодилася. Через кілька днів вона зіткнулася з пихатим індиком, який був найвпливовішою людиною в установі. Це був ти, бовдур, - злісно процідила я Россу на вухо останнє слово.

Очі парубка почали проганяти пелену пристрасті та задоволення, яких він жадав сьогодні. Усвідомлення почало наповнювати його гниле серце.

—Мелліса і подруга уклали парі, перемога якого полягає в тому, що треба закохати в себе впливового хлопця. Ти потрапив на її мушку, так само, як і хотів сам зробити це з Ренделл. Ти ж на неї теж, у якійсь мірі, сперечався.

Піднявши кинжал, я почала розглядати червоний клинок при світлі ламп з усмішкою на обличчі.

—Твоя сестра майже розкусила мене, довелося її прибрати куди подалі, не без твоєї допомоги, звичайно.

—Що? - Хлопець нерозумно подивився на мене, піднявши голову, щоб зустрітися поглядом.

—Я ніколи не любила тебе, Харісон, - холодно кинула я, дивлячись йому в очі.

Росс смикнув рукою. А потім спробував підвестися, але в нього нічого не вийшло. Мотузки робили свою справу.

—О ні-ні-ні, - солодко скандувала я, обійшовши хлопця і сівши перед ним на коліна. —Не вставай, це тільки посилить ганебну ситуацію. Тобі краще сидіти і не смикатися.

Загадково підморгнувши, я провела долонею по його нозі, востаннє чіпляючись за застібку штанів, а потім встала, сміючись:

—Цього ти завжди хотів. Дівчат, гроші, навіть кохання певною мірою, але сестра вічно все псувала, - промовила я, скривившись. —Вічно ці малі все псують, але нічого страшного. Вони більше не турбуватимуть тебе. Що ні Іві, що ні Дарен, що ні Мінді...

Я сіла на ліжко, поклала поруч кинджал і, закинувши ногу на ногу, нудно подивилася на Харісона.

—Ти такий жалюгідний, - з усією ненавистю сказала я. —Зовсім як порося в загоні, якого ось-ось заріжуть і воно опиниться на святковому столі.

—Що відбувається? - вже на повній серйозності запитав хлопець. —Це не ти.

Посмішка ковзнула по моїх губах і змусила вимовити:

—А ти певен, що мене взагалі знаєш?

Хлопець насупився. Я підвелася, наближаючись до нього.

—Тобі б давно варто було засвоїти урок, багатенький виродок: не варто грати з почуттями дівчат. Не варто довіряти нікому, окрім власної родини. І не варто вбивати невинних, - прошепотіла я на вухо Харісона з переможною усмішкою на обличчі.

Брови Росса зійшлися на переніссі. Він важко задихав.

Потім сильна долоня стиснула мою руку смертельною хваткою. Я злякано глянула на хлопця. Його рука була вільна від мотузки, а погляд виражав чистий гнів.

Вперше в житті я бачила таку злість в чиїхось очах.