І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

прагненні до творчої силі світу. «Сусіди» сили, що діє на цій позиції (такі ж сили темряви на двох горішніх позиціях), цілком узгоджені з нею. Тому і тут, як і на першій позиції, не потрібне жодне попередження, наприклад, про необхідність щирих взаємин із оточуючими. Вони тут охоплені тим же прагненням, і правдивість стосунків тут зрозуміла сама собою. Завдяки цьому тут можлива настільки повна перемога над протиборчими силами, що вони, будучи тут підпорядковані повній гармонії досягнутого раніше і набутого в сьогоденні, із супротивника перетворюються в союзника. Подоланий опір стає рушійною силою. Тут мається на увазі той момент у процесі пізнання, коли знання, накопичене раніше, перетворюється з суми ідей, відмінних від змісту нового пізнання, в суму ідей, включених із ним в єдину систему, і тому підтримують його. Необхідно зробити застереження, що таке розуміння тексту властиве лише коментаторам обраної нами приватної критичної школи (особливо Вань І і Дяо Бао. Такі стовпи офіційної ортодоксії, як Чен І-чуань і Чжу Сі, розуміють це місце зовсім інакше, ділячи фрази тексту іншими знаками пунктуації, розставленими в інших місцях. Але, як справедливо вказав уже Дяо Бао, обидва вони припускаються грубої філологічної помилки, не враховуючи найдавніший коментар «Сяо сян-чжуан»). Усі ці думки передані в тексті так: «Слабка риска — на четвертому місці. Стрімко летять униз не багаті, [але всі вони] через свою близькість не [потребують] попередження про правдивість».

5

Уже на попередньому щаблі сила цієї ситуації розквіту позначається в тому, що всі гальмуючі впливи можуть бути втілені в доброчинні. На цій позиції це досягає ще більшої інтенсивності завдяки тим якостям, які символізовані тут. Це, по-перше, ознака податливості, відсутність відсталості (слабка риска) у того, хто займає (п’яту) позицію зовнішньої, виявленої (горішня триграма) кульмінації. По-друге, це ознака взаєморозуміння вищих і нижчих (показана у відповідності). Такими якостями характеризується, наприклад, правитель, котрий не відривається від керованих ним підданих, а, навпаки, набирає чинності в найтіснішому спілкуванні, що ріднить із ними. Це показано в легенді про царя І, який віддав доньок заміж за своїх підданих, котрим вони як дружини мали коритися, незважаючи на своє походження. Як би не було піднесене знову набуте пізнання, якими не були б глибокі омани в раніше накопиченому досвіді, тут між ними відбувається така гармонізація, що помилки вже не мають негативної дії, і сама їхня помилковість може бути використана для позитивного досвіду, позаяк тут повністю пізнана їхня помилковість. Таке можливе лише при остаточній неупередженості суб’єкта. У тексті подано такі образи: «Слабка риска — на п’ятому місці. Цар І видав заміж своїх доньок і таким чином благословив [їх] на початкове щастя».

6

Уже вказувалося, що навіть цей максимальний розквіт є лише однією з ситуацій. Як тимчасова ситуація, він не може тривати вічно, а природно має закінчитися, тобто перейти у свою протилежність — занепад, якому присвячена наступна гексаграма. Справді, якщо кожна гексаграма зображує розвиток цієї ситуації в часі, а п’ята позиція висловлює максимум цього розвитку, то шоста позиція вже може показувати лише занепад, тільки зниження досягнутих результатів. Крім цього, це горішня межа триграми, виконанню якої властива якраз не сила, а слабкість (слабкі риски), тому тут інтенсивніше, ніж деінде, проявляється слабкість суб’єкта. Все, що було йому підпорядковане на попередніх щаблях, виходить з підпорядкування, набуває самостійності, і починається розпад. Він відбувається з необхідністю, і до цього треба поставитися, як, наприклад, до природного настання осені в круговороті року. У будь-якому разі при слабкості суб’єкта спроба застосувати військо не доведе до добра. Його воля не буде прийнята до виконання, а, навпаки, все, що йому корилося, почне виявляти свою власну волю: «з міст буде висловлена воля». Але не тільки активне втручання силою тут не приводить до позитивних наслідків. Навіть одне відстале і пасивне бажання зберегти досягнення минулого тут безрезультатне, бо час занепаду вже настає, а відстале збереження минулого лише затримує в цьому періоді схиляння до занепаду. Буде лише втрачений непродуктивно час, про який доведеться пошкодувати. Текст це висловлює так: «Слабка риска — нагорі. Міський вал [падає] назад у рів. Не застосовуй військо. З дрібних міст буде висловлена [власна їхня] воля. Стійкість — до жалю».

№ 12. Пі. Занепад

Мабуть, у жодній парі гексаграм їхня протилежність не виступає настільки помітно, як у цій гексаграмі і в попередній. Це відчувалося завжди настільки, що назви цих гексаграм створили ідіоматичний вираз у китайській мові, відповідний нашому «як небо і земля», тобто зовсім несхожі. Цей вислів засвідчений уже в поемі «Про дружину Цзяо Чжун-ціна», найбільшому китайському епосі, який склався на рубежі II і III ст. Але, певна річ, можливо, що ця ідіома існувала й раніше. Повна несхожість показана тут не в просторовій статиці, а в динаміці розвитку, де розквіт і занепад — найбільша протилежність. Там — єднання і взаємодія сил світла та темряви, неба і землі. Тут — повна відсутність зв’язку між ними. Небо (триграма «творчість») тут нагорі і прагне все вище; земля (триграма «виконання») тут унизу і не може піднятися вгору. Між ними взаємодії немає. Світло (велике) тут відходить, а пітьма (мале) приходить: картина, протилежна до попередньої. Якщо там ішлося про весну, то тут мова може йти лише про осінь. Це, звісно, не означає, що тут припиняється будь-яка діяльність. Навпаки, тут можуть проявляти активність певні сили, але це — сили нижчого порядку. Кажучи мовою коментаторів, тут діють нікчеми, яких сам текст називає «негідними людьми». Щоб збагнути закономірність виникнення цієї ситуації після попередньої, треба лише взяти до уваги, що там у зміст поняття «розквіт» входило повне прийняття негативних елементів. Коли ж сили творчості наприкінці попередньої ситуації починають вичерпуватися і підвищується зміцнення самостійності цих негативних елементів, то за логічного розвитку цього процесу ситуація неодмінно приходить до тієї, яка зображена в цій гексаграмі. У ній показане те становище, в якому після досягнення висот пізнання відбувається зрив і все реакційне починає діяти, не корячись активному пізнанню. Причиною цього є те, що часто трапляється в практиці пізнання: під час найвищого напруження пізнання за недостатньої ясності думки дійсністю визнається ілюзія, дуже мало відмінна від істини. Так би мовити, «майже істина» буває причиною найбільшого падіння пізнання. Цей процес наростаючої помилки показаний у цій гексаграмі. Він протікає, як і всі інші процеси, двома послідовними хвилями. Але в афоризмах окремих рисок не стільки показана характеристика ситуації, скільки дії, ознаки тощо, необхідні для подолання цієї ситуації. На цій гексаграмі закінчується процес самостійного розвитку особистості. Для подальшого плідного розвитку їй необхідно зануритися в суспільство, дійти до подібних осіб для спільної діяльності. Це показано в назві наступної гексаграми: «однодумці». Афоризм справжньої гексаграми віддзеркалює лише своє суттєве з поданих думок, але вони знаходять своє підтвердження і в афоризмах окремих рисок, і в загальній системі. Афоризм цієї гексаграми такий: «Непридатні люди занепаду не сприяють стійкості шляхетного чоловіка. Велике відходить, а мале приходить».

1

Тут процес занепаду лише на самому початку. Він ще легко переборний. Ще не дає себе відчути індивідуальне відокремлення і можлива спільна діяльність однодумців. Саме така