Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек

Комендант вокзалу тяжко зітхнув. Генерал забув заплатити за біфштекс і пляшку вина, і знову за це відповідатиме комендантова кишеня. Таких відвідин на день буває кілька. Вже на це полетіли два вагони сіна, що їх він загнав у тупик і продав, як продають жито на пні, військовим постачальникам — фірмі «Ловенштейн». Військова казна знову купила у цієї фірми два вагони, але комендант про всякий випадок залишив їх у тупику. Можливо, доведеться ще раз перепродати їх фірмі «Левенштейн»!

Зате всі військові інспекції, які проїздили через центральну станцію в Будапешті, говорили, що там у коменданта вокзалу можна добре поїсти й випити.

* * *

Вранці ешелон іще стояв на вокзалі. Просурмили побудку, солдати вмивалися з казанків біля водопровідної колонки. Генерал зі своїм поїздом ще не виїхав і особисто пішов перевіряти сортири, куди, на радість панові генерал-майору, ходили, згідно з сьогоднішнім наказом капітана Сагнера, солдати «Schwarmweise unter Kommando der Schwarmkommandanten»[254]. Але, щоб радів і поручник Дуб, капітан Сагнер повідомив його, що на сьогодні він призначається черговим.

Отже, поручник Дуб наглядав за відхідками. Відхідок — два довгі рови — вміщав два взводи.

Солдати гарненько сиділи один біля одного навпочіпки над ровами, як ластівки на телеграфних дротах перед відльотом до Африки.

У кожного із спущених штанів стирчали голі коліна, У кожного навколо шиї висів ремінь, немовби вони всі мали намір повіситися й чекали тільки наказу.

У всьому було видно залізну військову дисципліну і організованість.

На лівому крилі сидів Швейк, який теж туди приплентався і з цікавістю перечитував клаптик паперу, вирваний бозна з якого роману Ружени Єсенської:

…дальшім пансіоні, на жаль, дами

ем невпевнені, насправді, може, більше

ре в більшості заглиблені в себе втрат

г меню до своїх кімнат або

оригінальній забаві. А якщо загубили т

ішла інша людина і тільки туга на ст

ся поліпшувала, або не хотіла так успішно

цювати, як би вони самі хотіли

нічого не лишалося для молодого Кржичка…

Швейк відвів очі від клаптика паперу, мимохіть подивився вбік і отетерів. Там у повному параді стояв учорашній пан генерал-майор із своїм ад’ютантом, а біля них поручник Дуб, який їм старанно щось пояснював.

Швейк озирнувся навколо. Всі й далі сиділи спокійно над ровом, лише унтер-офіцери неначе закам’яніли й не рухалися.

Швейк відчув важливість ситуації.

Він виструнчився, так, як був, зі спущеними штанами й ременем навколо шиї. В останню мить використавши клаптик паперу, загорлав:

— Einstellen! Auf! Habacht! Rechts schauf![255] — і козирнув.

Два взводи із спущеними штанами й ременями навколо шиї підвелися над ямою.

Генерал-майор привітно всміхнувся і сказав:

— Ruht! Weiter machen![256]

Капрал Малек перший подав приклад своєму взводу, знову зайнявши попередню позицію. Тільки Швейк стояв, козиряючи, бо з одного боку до нього наближався розлючений поручник Дуб, а з другого — генерал-майор, який ласкаво всміхався.

— Вас я віджел[257] уночі, — сказав генерал-майор, дивлячись на чудернацьку фігуру Швейка.

Схвильований поручник Дуб звернувся до генерал-майора:

— Ich melde gehorsamst, Herr Generalmajor, der Mann ist blodsinnig und als Idiot bekannt, sagenhafter Dummkopf[258].

— Was sagen Sie, Herr Leutnant?[259] — раптом вереснув генерал-майор на поручника Дуба, доводячи протилежне. — Солдат знає, що треба робити, коли бачить начальника, а ось унтер-офіцери — ті начальства не бачать, ігнорують його, це точнісінько як на фронті: у момент небезпеки простий солдат переймає команду. Д власне саме пан поручник Дуб повинен був дати команду, яку замість нього дав цей солдат. Ти вже підтер сідницю? — запитав генерал-майор Швейка.

— Насмілюсь доповісти, пане генерал-майоре, все гаразд!

— Wiecej srac nie bedziesz?[260]

— Я вже, насмілюсь доповісти, пане генерал-майоре.

— То підтягни штани й знову стань habaeht!

Генерал-майор вимовив «habacht» трохи голосніше, найближчі вояки почали підводитись.

Генерал-майор по-дружньому помахав їм рукою і ласкавим батьківським тоном сказав:

— Aber nein, ruht, ruht, nur weiter machen[261].

Швейк уже в повній формі стояв перед генерал-майором, а той виголосив до нього коротку промову по-німецькому:

— Пошана до начальства, знання статуту і самовладання — це головне на війні. А коли до цього приєднується ще й відвага, то нема ворога, якого б ми мали боятися.

Звертаючись до поручника Дуба, генерал сказав, тицьнувши Швейка пальцем у живіт:

— Зазначте собі: цього солдата після прибуття на фронт негайно підвищити в чині і при найближчій нагоді представити до нагороди бронзовою медаллю за точне виконання служби і за знання… Wissen Sie doch, was ich schon meine… Abtreten![262]

Генерал-майор пішов, а поручник Дуб голосно, щоб генерал-майор його почув, наказав:

— Erster Schwarm auf! Doppelreihen! Zweiter Schwarm![263]

Швейк тим часом дочимчикував до свого вагона і, йдучи повз поручника Дуба, хвацько козирнув йому, але поручник усе ж таки гримнув:

— Herstellt![264]

Швейк мусив ще раз козирнути й знову почув:

— Ти мене знаєш? Ти мене не знаєш! Ти знаєш мене з доброго боку, але ти мене пізнаєш з поганого боку. Ти ще в мене заплачеш!

Швейк підійшов до свого вагона. По дорозі він згадав, що в Карліні в казармах також був один такий лейтенант Худавий. Той, коли, бувало, розлютиться, висловлювався трохи інакше: «Хлопці, скільки б разів ви мене не зустрічали, пам’ятайте, що я для вас — свиня і свинею залишуся доти, доки ви будете в моїй роті!»

Коли Швейк проходив повз штабний вагон, його покликав надпоручник Лукаш і наказав передати Балоунові, щоб той поспішив з кавою, а згущене молоко знову гарненько закрив, щоб воно не зіпсувалося. Балоун саме варив на маленькій спиртівці у вагоні старшого писаря Ванека каву для надпоручника Лукаша. Швейк, зайшовши виконати доручення надпоручника, побачив, що під час його відсутності увесь вагон почав пити каву.

Бляшанки з кавою та згущеним молоком поручника Лукаша були вже напівпорожні, а Балоун, сьорбаючи каву просто з казанка, порпався ложечкою в молоці, щоб присмачити собі каву.

Кухар-окультист Юрайда і старший писар Ванек запевняли один одного, що вони все повернуть пану надпоручникові Лукашу, як тільки надійдуть кава та згущене молоко.

Швейкові також запропонували каву, але він відмовився і сказав Балоунові:

— Оце щойно прийшов наказ із штабу армії, що кожний денщик, який зловживає довір’ям свого офіцера і розтринькує його згущене молоко й каву, повинен бути негайно, за двадцять чотири години, повішений. Це я маю передати тобі від