Чарівна ти - Чак Паланік

Він повільно протер змащеними руками її вульву, уважно стежачи за тим, щоб не надто глибоко занурюватися в піхву. Наостанок він змастив свій збуджений член.

Пенні захихотіла, розм’якла, наче лялька з ганчір’я.

Він узяв якусь річ зі столу. Виявилося, то був мініатюрний цифровий диктофон. Натиснувши кнопку, він промовив:

— Якщо ти не заперечуєш, я би волів записувати наше заняття задля мого дослідження. — На пристрої замерехтіло крихітне червоне світло. Максвелл почав диктувати: — Виходячи з дещо грайливої поведінки об’єкта, можна беззаперечно сказати, що спринцювання піхви подіяло повною мірою.

А тепер він увійшов у неї, долаючи опір рідини у піхві. Він проштовхував рідину все глибше. Розбовтуючи й сколочуючи суміш.

Пенні задихалася. Вона крикнула водночас від незручності й задоволення. Відчула, як волога витікає з неї та вбирається постільною білизною. Відчула, як рідина розтікається всередині. Пенні марно намагалася ухилитися від відчуття. Коли задоволення зростало, підкоряючи собі дівчину, Пені зрозуміла, чому Алюет була такою розлюченою. Хай би з чого складалася рожева рідина, сідниці Максвелла та його пеніс, немов насос, здавалося, втискають її у кров. Насамкінець її ноги так розм’якли, аж дівчині почало здаватися, що вони літають. Відчуття поширилося й на руки. Розум силився усвідомити те щастя, про існування якого вона навіть не підозрювала.

Вона майже не помічала присутності Максвелла. Доки його стегна повільно ходили туди-сюди, він не зводив ввічливого погляду з її обличчя, спостерігаючи за реакцією. Він лизнув свої пальці та ніжно щипнув її соски, зосереджено слідкуючи за її обличчям, мов грабіжник-ведмежатник за хитромудрим замком. Не зупиняючись, він узяв ручку й зробив нотатку в блокноті.

Він пестив внутрішню поверхню її стегон, клітор. Він безліч разів крутив стегнами, міняв кут та швидкість поштовхів. Відповідно до її реакції він відточував глибину кожного поштовху. На диктофон він коментував:

— Тазове дно об’єкта нарешті розслабилося. — Однією рукою, затягнутою в латексну рукавичку, він потягнувся до її попереку, помацав хребет, доки знайшов те, що шукав. У цій точці його пальці посилили масаж.

— Щоб ти розуміла, що відбувається, — пояснив Максвелл. — Я двома пальцями намагаюся стиснути передню коронарну артерію Гібберта. Це проста тантрична техніка, якої мене люб’язно навчив один йог зі Шрі-Ланки. — Він говорив, наче екскурсовод: язикатий та трохи поблажливий. — Задля того щоб обмежити приплив венозної крові у пах, я зумовлюю оніміння твого клітору. — Хай там що він робив, очі для цього йому були не потрібні. Пальці знали свою справу. Він не відводив погляду від Пенні.

— Для цього процесу надто важлива твоя реакція, — продовжував Максвелл. Голос його лунав нечітко, але Пенні намагалася сконцентруватися. — Розумієш? — допитувався він. — Похитай головою, якщо розумієш.

Пенні кивнула.

— Ти повинна бути готовою. Не бійся, — заспокоював він. — Не бійся кричати. Ти повинна дозволити задоволенню хлинути крізь себе. — Він дивився на неї без натяку на усмішку. — Якщо перешкоджати плину задоволення, воно може вбити.

Пенні похитала головою. Вона ледь була присутня у цьому світі. Коли вона занурилася у задоволення, не залишилося ані минулого, ані майбутнього. Нічого не існувало поза межами цієї миті найвищої насолоди. Існувала лише ця енергія, що охопила все її тіло, — більше нічого.

— Тієї миті, коли я послаблю тиск, кров плине до твоїх статевих органів і ти відчуєш насолоду, про яку навіть не мріяла. — Після такого попередження Пенні відчула, як він забрав пальці зі спини. Її поглинуло щось яскраве та грандіозне.

— Волай! — наказав Максвелл. — Не стримуй свій екстаз. Не вдавай з себе дурнувату святенницю, Пенні. Кричи!

Але Пенні не могла. Довгий безсоромний крик народжувався в горлянці, але вона зціпила зуби. Її кінцівки мимоволі билися та смикалися. Хвиля богохульних криків та казна-які вигуки таки вирвалися з її рота, а диктофон писав.

Вона захлиналася стогоном. Прохолодна рука торкнулася її шиї та завмерла там.

Максвелл промовив:

— Констатую: пульс об’єкта прискорений та нерівний. — Він наговорював на диктофон. — Дихання поверхневе, усі ознаки того, що вона входить у вимушену еротичну кому.

Пенні відчула, що помирає. Образ Максвелла наче вкрився інеєм, а на краях потемнішав.

Максвелл простягнув руку за чимось на столі. Великим пальцем руки, затягнутої у латексну рукавичку, він відтягнув їй повіку та спрямував у райдужну оболонку яскравий ліхтарик.

— Зіниці реагують мляво, — диктував він. Незважаючи на все це важке випробування, він продовжував нагнітати стегнами, без зупинок засаджуючи та витягуючи свій сталевий пеніс.

— А чого з сексом має бути інакше? — поважно мовив Макс. — Усі фільми, музика, живопис розраховані на те, щоб маніпулювати та спонукати нас. — Він лизнув два пальці та наче ножицями на мить став торкатися її розпухлих статевих органів. Такі маленькі хитрощі сповнили Пенні задоволенням, геть позбавивши розуму. Хай би про що вона зараз міркувала — вмить забула. — Ліки розроблені для того, щоб допомагати найбільш ефективно, — продовжував він. — Чом би нам не присвятити стільки ж уваги сексу?

Пенні здригалася, наче злочинець на електричному стільці. Кінцівки її не слухалися, а плоть тремтіла, наче у збудженої ляльки. Язик вивалився з рота та сьорбав повітря.

— Не відключайся, — попередив він. — Тебе схопить удар.

Пенні відчула, як щось торкнулося її лоба.

— Температура об’єкта знижується… 36,9 °С… 36,3 °С. — То був скроневий термометр. Холодні губи притиснулися до її вуст. Це були губи Максвелла. Його тепле дихання наповнило її горло, надуло легені. — Об’єкт перестав дихати, — доповів він. Повітря з його легенів ще раз наповнило її легені. Так само, як його член заповнював її піхву. — Роблю спроби врятувати об’єкт експерименту. — Через усе, що відбувалося, Пенні тьмяно усвідомлювала, що він продовжує її трахати, рухаючись так само довго і плавно. Він слідкував за пульсом у неї на шиї. — Скористайся моїм диханням, — наказував він. — Скористайся повітрям, що я вдуваю в тебе, щоб заволати. Виплесни своє захоплення. — Рівним, безбарвним голосом він додав: — Не слід вмирати, коли тебе очікує ще стільки насолод…

Тепер Пенні розуміла, чому жовта преса називала його Оргазмаксвеллом.

То, певно, перший та останній раз, коли Пенні бачила його оголеним. Далі сексу було багато, мабуть, надто багато, але жодного разу Максвелл не користався власним статевим органом.

Тільки-но Максвелл, вибачившись, вийшов до ванної кімнати, Пенні перемотала диктофон і спробувала віднайти свій