Вовк-тотем - Цзян Жун

вовків, про тутешні закони, а також завдяки тому, що ви часто брали мене з собою на полювання, де я міг побачити вовків, я захопився вовками і зрозумів багато чого про те, як тут улаштоване життя. Однак я все ж відчуваю, що, спостерігаючи за вовками здалеку, все одно не осмислиш їх до кінця, а найкращий спосіб для цього — взяти собі вовченя, спостерігати за ним зблизька й щодня з ним спілкуватися. За цей місяць, що в мене є вовченя, я справді спостеріг багато такого, чого раніше не бачив. Я чим далі, тим глибше переконуюсь, що вовки — це надзвичайні істоти, які варті того, щоб їх поважали. Однак більшість молодих інтелігентів на нашому пасовищі до сих пір так і не змінили свого погляду на вовків. Якщо ж вони, навіть прибувши в степ, так і не змогли зрозуміти вовків, то що вже казати про тих декілька сот мільйонів ханьців, які ніколи не були в степу? Але якщо відтепер у степ прибуватиме все більше ханьців і вони винищать усіх вовків, що тоді буде зі степом? Монголам тоді буде скрутно, але ханьці потраплять у ще більшу халепу. Я вже тепер дуже хвилююся про це, оскільки я не можу дивитись, як нищать такий чарівний степ…

Старий вийняв пачку сигарет і сів прямо перед каменем, підігнувши під себе ноги. Чень поспішив принести сірника й допомогти Старому закурити. Зробивши декілька ковтків диму, той сказав:

— Це я збив тебе з правильного шляху… Але що ж нам зараз робити? Дитино, якщо ти не думав про мене, коли брав собі вовченя, ти повинен був подумати хоча б про Улзія й про всю бригаду. Старого У щойно позбавили посади, а чотирьом конопасам винесли догану — і все чому? Тому що всі вважають, що Старий У охороняє вовків і ніколи не організовує належним чином полювання на них, ще й кажуть, що я — старий вовк, ватажок цієї бригади, а вся наша 2-га бригада — вовче кубло. І от в такий момент молодий інтелігент з нашої бригади бере собі на виховання вовченя! Що ж тоді завадить студентам з інших трьох бригад вчинити так само? І хіба не очевидно, що на тебе погано впливають деякі люди з 2-ї бригади? От і дивись, чи не виходить так, що ти сам укладаєш в чиюсь руку ножа?

Крізь кільця диму від сигарети було видно сумний погляд Старого, його голос ставав дедалі нижчим:

— До того ж твоє вовченя обов’язково привабить сюди вовчицю, а вона ще й приведе з собою цілу зграю. Вовчиці Орхонського степу понад усе охороняють своїх цуценят, а нюх у них гострий. Я так гадаю, що вовчиця неодмінно знайде свою дитину, і коли це станеться, увесь цей табір вимушений буде розплачуватися. Орхонські вовки здатні на яке завгодно зло… А в нашій бригаді що, мало клопоту? Якщо ж у нас ще раз станеться якась біда, то ані Улзій, ані решта чиновників бригади ніколи вже не побачать своїх посад. А якщо вовча зграя покладе око на твою отару й, дочекавшись певного моменту, загризе половину твоїх овець, то твої нинішні дії розцінять як шкоду колективному господарству й визнають винним! У такому випадку тебе посадять у тюрму…

Серце Ченя, яке щойно відтануло наполовину, знову ніби закували в кригу. У районі проживання національних меншин утримувати вдома вовка — це вже порушення політики щодо нацменшин, а утримувати вовка біля отари овець — це ж спеціально приваблювати вовків і навмисне шкодити виробництву! А якщо це все ще й прив’яжуть до питання «буржуазного походження» його батька, тоді це питання стовідсотково перетвориться на політичне, ще й втягне в халепу багатьох людей. Руки Ченя мимоволі злегка затремтіли: все йшло до того, що сьогодні йому так чи інакше доведеться власноруч відправити Вовчика до Тенґера.

Голос Старого трохи потеплішав, коли він казав:

— Нині на посаді Бао Шуньґуй, він — монгол, але давно забув своїх предків. Він ненавидить вовків ще більше за ханьців, і якщо не вбиватиме їх — не втримається на посаді. Подумай сам, він дозволить тобі утримувати вовка?

Чень спробував ухопитися за останню соломинку надії, яка в нього ще залишалася, й сказав:

— А не могли б ви умовити його, сказавши, що це — науковий експеримент і я утримую вовка, щоб зрозуміти, як з ними краще боротися?

— Про це краще ти сам із ним поговори, — відповів Старий. — Він сьогодні приїде до мене, а завтра ти зможеш прийти до нього. — Старий підвівся, обернувся, щоб подивитись на той камінь, і сказав: — Ти взяв собі вовка, а ти не боїшся, що він виросте й загризе твоїх баранів? Загризе тебе, а потім ще й інших людей? У вовків отруйні зуби, варто їм тільки один раз укусити, і людина напевне помре. Я не буду дивитись на твоє вовченя, бо мені важко буде це витримати. Ходімо лагодити віз.

Старий мовчав увесь час, поки займався возом. Чень був психологічно не готовий убити Вовчика, але він і не хотів ставити в скрутне становище Старого Біліґа чи Улзія…

Коли Старий з Ченем полагодили два вози й збиралися вже братися до третього, вони раптом почули гавкіт собак — це приїхали Бао Шуньґуй і Улзій, тож Чень наказав собакам замовкнути. Бао Шуньґуй сказав до Біліґа, зістрибуючи з коня:

— Твоя дружина сказала, що ти поїхав сюди, а я якраз хотів би подивитись на вовченя Сяо Ченя. Комітет пасовища також вирішив, що Старина У житиме в тебе. Вони там ледь не відправили його до низової бригади на важкі роботи!

Серце Ченя майже вистрибувало з грудей від хвилювання: новини в степу ще швидші за коней!

Старий відповів:

— Так, цю справу ти непогано влаштував.

— Цього