Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун

Нарешті гучномовці ожили, тріскуче оприлюднивши офіційні результати. Ніс американського човна торкнувся фінішної лінії із часом 6 хвилин 25.4 секунди, на шість десятих секунди випередивши італійський човен, а той рівно на секунду прийшов попереду німецького човна. Скандування натовпу зненацька зникло, наче закрутили кран.

На балконі «Хаус Веста» Гітлер повернувся й мовчки попростував назад у будівлю. Геббельс, Герінг і решта нацистських чиновників заметушились за ним. Хлопцям у американському човні знадобився певний час, щоб зрозуміти оголошення німецькою. Але коли вони збагнули його зміст, гримаси болю перетворилися раптом на широкі білі усмішки — усмішки, що десятиліття по тому сяятимуть на кадрах старої кінохроніки, освітлюючи найвеличніший момент їхніх життів.

У Сіетлі зведені брати і сестри Джо верещали й репетували, вітали та перекидали один одного шкереберть по всьому будинку, кидаючи подушки з диванів і ліжок у повітря. Гаррі стояв посередині цього хаосу, аплодуючи. Джойс сиділа в кріслі й, не соромлячись, захоплено плакала. Зрештою, зі сльозами, котрі ще потоком лились по її щоках, вона піднялась, щоб вимкнути радіо. Дівчина обережно поклала свій чотирилисник конюшини в книжку, обняла свого майбутнього свекра, що стане ним уперше в житті, і заходилась робити сендвічі.

У чому полягає духовна цінність веслування?.. У тому, щоб цілковито поступитися своїм «я» заради спільних зусиль екіпажа загалом.

Упевнившись у перемозі, хлопці повільно веслували повз трибуни під ввічливі оплески. Ел Ульбріксон і Джордж Покок спустилися з балкона і почали торувати собі шлях крізь натовпи на галявині перед «Хаус Вестом», відчайдушно намагаючись дістатися до своїх хлопців. Роял Брогем понісся стрілою в прес-центр і почав вистукувати найвизначніший спортивний репортаж у своїй кар’єрі, вкладаючи усе серце в нього, шукаючи у своїй душі слова, які могли б правдиво та достойно передати те, що він тільки-но бачив, не знаючи, що Спілка журналістів удома в Сіетлі щойно вишикувала пікети навколо офісів «Сіетл Пост-Інтеллідженсер». Уранці не буде випуску «Пост-Інтеллідженсера», і його стаття ніколи не вийде друком. У той час як кінокамери Лені Ріфеншталь продовжували знімати всі події, хлопці підпливли до причалу перед «Хаус Вестом». Кілька нацистських офіцерів ліниво спостерігали, як представник Олімпійського комітету спустився, потиснув руку Боббі Моку і підніс Дону Х’юму величезний лавровий вінок, такий великий, ніби він був виготовлений, щоб його носив кінь, а не людина. Х’юм, збентежений і не зовсім упевнений, що мав зробити з ним, на мить опустив вінок на голову, соромливо усміхнувся, а потім передав його назад Джо, який зробив те саме і віддав його назад Коротуну Ханту, і так далі, аж до Роджера Морріса на носі човна. Ел Ульбріксон прибув на причал захеканий, присів біля човна, і, як зазвичай, зрозумів, що не в змозі знайти слова. Нарешті, вдаючи байдужість, він кивнув на вінок і пробурчав Роджеру Моррісу: «Де ти взяв сіно?» Роджер жестом великого пальця вказав через плече і промовив: «Піймав його внизу за течією».

Хлопці вилізли з човна і стали по стійці струнко, поки німецький оркестр грав «Прапор, усіяний зірками». Потім вони обмінялися з кількома людьми рукостисканнями, підняли «Husky Clipper» на плечі та понесли його назад до елінга, виглядаючи перед усім світом у своїх брудних майках і розрізнених шортах так, наче щойно повернулися з тренування на озері Вашингтон. Кореспондент «Юнайтед Пресс» затримав Ела Ульбріксона на шляху до елінга й запитав, що він думає про своїх хлопців. Цього разу Ульбріксон знайшов, що сказати. Вони, однозначно мовив він, «найкращі з тих, кого я будь-коли бачив у човні. А я бачив кілька приголомшливих екіпажів».

Рано-вранці наступного дня вони повернулися в Грюнау, де знімальна група Лені Ріфеншталь і міжнародні оператори кінохроніки наполягали на тому, щоб відзняти їх. Ріфеншталь уже зафільмувала багато гарних кадрів перегонів за золоту медаль, як із човнів, так і з берега, але хотіла ще зняти крупні плани з точок зору переможного рульового та загребного. Хлопці погодилися веслувати з оператором, що сидів спочатку на місці Х’юма, а згодом — на місці Боббі Мока. Італійський та німецький екіпажі виконали аналогічні пристосування для неї. Результати були вражаючими. Епізод веслування вісімок і донині є однією з найдраматичніших сцен із місця подій в «Олімпії». Ріфеншталь майстерно змонтувала дальні зйомки перебігу перегонів човнів із крупними планами Боббі Мока та інших рульових, що викрикують свої команди прямо в камеру. А вони, у свою чергу, містили врізки крупних планів облич загребних, перекошених від зусиль, яких вони докладали, коли ритмічно згиналися і розгиналися, насуваючись на камеру, а потім віддаляючись від неї.

Коли зйомки закінчились, хлопці підготували «Husky Clipper» для відправлення назад до Сіетла, знову одягли свої олімпійські форми й попрямували на «Рейхсспортфельд» іще раз, де подивились футбольний матч між Австрією та Італією за золоту медаль. Після матчу хлопці самі вийшли на поле отримати свої медалі. Коли вони вишикувалися поряд із німецьким та італійським екіпажами, представники Олімпійського комітету пішли вздовж американського ряду, вішаючи золоті медалі на шиї хлопців і