Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін

Четвертий виступаючий... Його голос упізнали всі присутні. Бо то був один із "батькових" нерозлучних друзів, недавній начальник штабу армії, а нині її дипломат Олексій Чубенко. Говорив він зараз, не добираючи слів:

— Григор'єв — підлотник і денікінський наймит. Він уже давно з'якшався з катом українського народу Денікіним і на доказ цього ми затримали кілька годин тому трьох білих офіцерів, які йшли на таємний зв'язок з отаманом-зрадником, щоб вручити йому листа особисто від Денікіна. Трупи цих посланців білого генерала ви бачите ось тут, на майдані.

У кабінет до Махна зайшов ще один відомий сподвижник "батька" Семен Каретник. Він був озброєний двома маузерами й обвішаний бомбами. Григор'єв відвернувся від вікна й, оцінююче окинувши поглядом присутніх, відчув щось неладне й насторожено запитав:

— "Батьку", що це означає?

— Конкретніше, — попросив його Махно.

— Оці підготовлені виступи. Особливо провокаційний Чубенка.

Нестор спокійно відповів:

— Розберемося. Зараз Чубенко зайде сюди і роз'яснить.

Справді, махновський дипломат не забарився. Григор'єв тут же накинувся на нього із запитанням:

— Ну, пане, роз'ясніть, на якій підставі ви говорили селянам, що я в союзі з Денікіним і проти "батька"?

— У мене є достовірні відомості про це, — відповів Чубенко. — Ти, Григор'єв, білоофіцер і зрадник українського народу!

Григор'єв схопився за свого маузера, але Семен Каретник, котрий стояв найближче до отамана й відгороджував його від особистого охоронця, блискавично, мабуть, заздалегідь підготувавшись, вихопив свій "Кольт" і вистрілив у Григор'єва. Отаман, будучи не смертельно пораненим, зрозумів, що його єдиний порятунок від смерті, це якнайшвидше вискочити на вулицю. Так і зробив — побіг до дверей, вискочив на вулицю, Махно гукнув його:

— Григор'єв! Повернися до мене!

Дивно, але отаман підкорився навіть в оцю найнебезпечнішу для нього хвилину диявольській волі Махна: повернувся обличчям до Нестора. "Батько" з криком "Смерть отаману!" розрядив свого маузера в груди Григор'єва. Той повалився на землю. Ззаду пролунало ще кілька револьверних пострілів. То Чубенко й Льова Задов добивали григор'євського охоронця. А Махно підійшов до Григор'єва ближче. Той лежав на спині і сумно, зовсім без злості, дивився на Нестора, якого усе своє недовге життя обожнював.

— "Батьку", "батьку". Що ж ти накоїв? — скрушно запитав він. — За що убив мене, свого вірного сина?

Махно замість відповіді ще двічі розрядив свого маузера у лежачого Григор'єва.

— З отаманом покінчено, — сказав Нестор, трохи схвильовано. — Винесіть його на майдан і покажіть труп селянам. — До Задова: — Його армія оточена?

— Так, "батьку", — відповів контррозвідник. — І мої люди вже розхитують її зсередини.

Махно:

— Армію роззброїти повністю. Всіх, хто не підкориться, розстріляти на місці... Задов, можеш іти.

Льова пішов виконувати вказівку "батька", а Сашко Нетреба і Негребецький винесли на майдан труп Григор'єва.

Зайшла зовсім розхвильована і збуджена Галина Кузьменко:

— Що ти наробив, Несторе?! Історія тобі цього не простить ніколи.

Аж тут Махно зірвався, дав волю своїм нервам:

— Досить мені нагадувати про мою відповідальність перед історією! — він загамселив кулаком по столу так, що аж підскочили на ньому папери й чорнильниця. — Знаю, що відповідатиму! — замовк, задріботів по кабінету, і враз знову спалахнув шаленим гнівом: — Тобі відомо, що він вступив у зговір із Денікіним проти мене? Проти України?! Вони хотіли мене розчавити, як черв'яка! Селянську революцію загубити!

— У тебе є докази? — якомога спокійніше запитала Кузьменко.

— Так, є... Перед його приїздом ми затримали коло церкви трьох денікінських офіцерів, які йшли на зв'язок з Григор'євим. У них вилучили листа від генерала Слащова.

— Дивно і важко повірити в це, — сказала Галина.

— А це вже твоя справа: дивуйся і не вір. Та не забувай, що війна не терпить слабодухих і нерішучих. Згаєш хвилину — загубиш армію.

— Може й так... Вибач, Несторе.

Махно:

— Сідай за стіл, бери аркуш паперу. Диктуватиму тобі.

Галина слухняно підкорилася вимозі свого грізного чоловіка.

Махно:

— Послати терміново телеграфом. Пиши: "Всім, всім, всім! Копія: Москва. Кремль. Леніну. Нами убитий відомий отаман Григор'єв. Батько Махно. Начальник оперативної частини повстанської армії Чучко".[77] Крапка. — До Галини: — Іди і сама передай.