Апостол черні - Ольга Юліанівна Кобилянська

104

С. 283 — класична філологія — наука, що вивчає світ стародавніх греків і римлян. Вивчення грецької і латинської мов, античної літератури.

105

С. 288 — Женева — місто у Швейцарії, адміністративний центр кантону Женева. Відомий своїм університетом, що заснований у 1559 році. Вперше місто згадується у І ст. до н. е. Розташоване на березі Женевського озера.

106

С. 292 — космополітизм — ідеологія відмови від національної ознаки задля ідеї єдиного людського роду, єдиної світової держави. Космополіт — це людина, що не вважає себе представником якої-небудь національності, а визнає своєю батьківщиною увесь світ.

Саме «бациль космополітизму» (бацила, бактерія нової ідеології), за О. Кобилянською, з’явився в Еви Захарій, яка по поверненню із Західної Європи перестала бути патріоткою-націоналісткою.

107

С. 292 — Королівство (Польське) — Царство Польське — частина Польщі, яка за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 pp. увійшла до Росії. Після польського повстання 1830—1831 і 1863—1864 pp. автономію Королівства Польського ліквідовано.

У цьому контексті, очевидно, так називається Польща. Адже Ева Захарій спілкувалася, дружила, розмовляла по-польськи з поляками — братом і сестрою Кава, що були родом з Варшави, столиці Польщі.

108

С. 297 — Міцкевич Адам Бернард (1798—1855) — видатний польський поет, діяч національно-визвольного руху.

Ранні поезії А. Міцкевича знаменували появу романтизму в польській літературі. Виступив реформатором польської мови, стилю і жанрів поезії. Найвидатнішим твором А. Міцкевича є поема «Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві» (1834), яка справедливо вважається енциклопедією життя польського народу XVIII—XIX ст. і відзначається розлогістю та яскравістю стилю, глибоким проникненням у духовну суть героїв, розкриттям етичних конфліктів доби.

Знаковим був подарунок Зигмунта Кави, в майбутньому — чоловіка Еви Захарій. Це була книга А. Міцкевича «Пан Тадеуш», що для поляків, як для українців — «Кобзар» Т. Шевченка. Цей презент із відповідним дарчим написом викликав у Юліана Цезаревича, тоді ще нареченого Еви, суперечливі почуття. З іншого боку, це був промовистий факт змін у лектурі героїні, що потрапила під польський вплив і відшукувала власні польські корені (роду Альбінських).

109

З пол. — Дорогій товаришці Еві Захарій — відданий Зигмунт Кава.

110

С. 300 — «Хто хоче бути молотом — мусить бути і ковадлом» — це вислів, який О. Кобилянська вклала в уста пана Альфонса Альбінського. Він виражає думку про вміння підлаштовуватися під обставини, вигідно використовувати ситуацію, експлуатувати слабших людей.

У «Словарі української мови» Б. Грінченка (1908) наведено прислів’я:

Вліз між молот і ковадло. (За Номисом).

111

С. 300 — Немизис — Немезіда, Немесіда — у давньогрецькій міфології — богиня помсти, яка карає за порушення суспільних і моральних норм. Переносно вживається як загальна назва невідворотної відплати, помсти.

Цей образ в романі О. Кобилянської фігурує у спогадах старого вже пана Альфонса Альбінського. На перше місце він ставив матеріальні здобутки, часто нечесним шляхом надбані. Використовуючи на свою користь слабших, не думав про те, що все мусить мати відплату. Проте доля давала йому збагатитися, водночас забравши найрідніших: дружину й дітей. Такою була помста Немезіди. Оперування іменами з античної міфології є характерним для роману «Апостол черні» О. Кобилянської, як і для інших творів, приміром, її повісті «Ніоба».

112

С. 318 — святий Миколай — день Святого Миколая (Николая) — у православних припадає на 19 грудня (за н. ст.) і 6 грудня (за ст. ст.). Це зимове веселе народне свято, хоча є і день весняного, теплого Миколи — 22 травня (за н. ст.) і 9 травня (за ст. ст.).

У народних легендах та переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше — на воді, був охоронцем рибалок. Миколая звуть святим чудотворцем, заступником усіх страждущих перед Богом, рятівником від пожеж, неволі, бід, опікуном не тільки людей, а й диких звірів.

Особлива місія святого Миколая — вітати дітей, повчати їх, щоб були слухняними, не отримали різочок. У ніч перед цим днем батьки й родичі кладуть під подушки подарунки дітям, які щиро вірять, що їх приніс святий Миколай. Також дорослі прагнуть обдарувати сиріт, обездолених, калік.

У цьому творі О. Кобилянської Дора Вальде, внучка Альфонса Альбінського, має щире бажання організувати захоронку для дітей. Оскільки ця справа вимагає коштів, то розпочали із відзначення дня святого Миколая для місцевої дітвори.

113

С. 322 — Абт Франц Вільгельм (1819—1885) — німецький композитор, автор дуже великої кількості пісень. Написав приблизно 3000 оригінальних творів, в основному в галузі вокальної музики. Став відомим хоровим диригентом і останні 30 років свого життя працював як запрошений диригент у хорах Європи і Америки.

У романі О. Кобилянської згадано «славну пісню німецького композитора Абта „Над озером“», яку виконали на закінчення концерту семінаристи-богослови на чолі з Юліяном Цезаревичем. І далі наводяться три чотирирядкові строфи «Пісні над озером» німецькою мовою. Існує два переклади цього твору по-українськи.

У львівському виданні 1994 р. (вступ. слово та підготовка тексту Євгена Куртяка) подано переклад з німецької Богдана Гавришківа:

Царівна в глибокому морі

Лежить бліда і сумна.

Торкаючись струн золотистих,

Ніжно співає вона.

Співає про юності пору

Щасливу й буяння весни,

Про те, як її не цінили,

Марнотратили, не берегли.

Долинули раптом з провалля

Звуки, мов трісла струна,

Немов там внизу монотонно

З дзвінком походжає трунар.

У тернопільському виданні 1994 р. (автор вступ. статті та упорядник Марія Крупа) подано переклад з німецької Майї Дітчук:

Бліда печальна королівна

Глибоко в озері на дні

Струн дотикається чарівних

У співі ніжнім і сумнім.

Вона співає — там про юність

І про щасливі дні весни

Й про те, як втрачені вони.

Ті звуки виринають знизу,

Здається, лопнула струна,

І довгу монотонну пісню

Веде вона.

114

С. 325 — Шопен Фридерик Францішек (1810—1849) — польський композитор і піаніст — створив новий стиль фортепіанного письма і виконання, новий жанр фортепіанної балади. Твори: два концерти для фортепіано з оркестром (1829, 1830), чотири п’єси, три сонати, чотири балади, експромти, ноктюрни, етюди, полонези, мазурки, пісні. Творчість Шопена пройнята пісенністю польського та інших слов’янських народів, зокрема й українського.

115

С. 325 — «[…] прастару коляду „Бог предвічний…“»

Із Різдвом, яке є найвеличнішим святом зимового циклу, тісно пов’язаний обряд колядування, що своїми витоками сягає дохристиянських часів.

Українські колядки мають християнсько-релігійний зміст. До них належить одна з найвідоміших, знана під назвою «Бог предвічний», а за першим рядком — «Бог предвічний народився».

Наводимо її текст повністю:

Бог предвічний