Українська література » Сучасна проза » Святослав - Семен Дмитрович Скляренко

Святослав - Семен Дмитрович Скляренко

Читаємо онлайн Святослав - Семен Дмитрович Скляренко
борті шукаєш, на звіра ходиш, рибу ловиш… Хіба тобі багато треба? Адже на старому нашому дворищі тільки ти та жона…

Щось схоже на стогін вирвалось з грудей Микули.

– Ти говориш правду, – ворухнув сухими устами він. – Мені багато не треба, нам треба дуже мало, але ж ми… зовсім нічого не маємо…

Бразд зробив здивоване обличчя.

– Як це ти нічого не маєш? – сказав він. – Послухай, Микуло, ти говориш неправду. Адже і я, і Сварг пішли з старого нашого дворища, а тобі залишили й землянку, і кліті, все добро в хижі, обори для худоби, ями для жита…

– У ямах для жита пищать миші, – гірко посміхнувся Микула.

– То ти хочеш, щоб я тобі з ям мишей вигонив? – сердито процідив Бразд.

– Ні, Бразде, – мовив Микула. – Мої миші будуть вже мені. Але, крім мишей, не маю ніякої худоби. Здох батьків кінь, а без коня немає й жита.

– Я в цьому не винен, – одвів очі від брата Бразд. – Ми були однакові, коли виходили з батькової хати. А далі кожен робив, як умів.

– Так-от я не вмію робити так, як інші, і так, як ти, брате Бразде, – вирвалось у Микули. – Вір мені, я не шкодував рук, робив усе, що міг, я робив більше, ніж міг… Але не вмію я, не можу…

– Чим же я можу допомогти тобі?

– Я прийшов до тебе як до брата… Ми з тобою одного роду, однієї крові… Поможи!

Бразд довго дивився на свої руки, що лежали на столі, потім перевів погляд на обличчя Микули, у якого дрібно смикалась нижня губа.

– Що кров і що твій рід? – Бразд важко зітхнув. – Старого нашого роду вже немає, у кожного з нас тепер свій рід. Ти говориш про кров, але і кров у людей різна… Помогти ж тобі не знаю і як. Може, хочеш, щоб я тебе прийняв до свого дому?

– Ні, Бразде, – швидко перебив його Микула. – Я не хочу і не піду до твого дому… Це правда – старого нашого роду вже немає, у кожного з нас тепер свій рід. Так поможи ж мені рятувати свій рід. Дай мені купу…

Бразд довго сміявся.

– Що я чую! – нарешті сказав він. – Це правда, я даю купу людям. І не я даю – що я, княжий холоп, – я даю купу людям від князя. І закуп мусить дать князеві – оброк, мені – урок. Коли ж він цього не зробить, я маю право, як посадник князя, бити його різками, якщо тікатиме – зроблю обельним холопом… А з тобою що я зроблю, коли не даси оброку і уроку?! Битиму різками чи зроблю холопом? Як не є, а ти ж мені брат…

– Що ж… – глухо промовив Микула. – Якщо буде треба – битимеш різками, зробиш холопом…

Так Микула взяв купу у свого брата.

3

Багато людей зібралося цього дня в Золотій палаті, всі лави з неї загодя винесли, попід стінами навкруг товпились ліпші мужі Русі – князі земель і городів, бояри й воєводи, тисяцькі, огнищани, тіуни княжі.

Тільки в кінці палати, як і завжди, стояли крісла – княгині Ольги посередині, Святослава і Уліба з боків.

Скоро з дверей вийшла княгиня з синами, кілька бояр і воєвод. Княгиня Ольга пішла вперед, але не сіла, як це бувало раніше, в своє крісло, а зупинилась і якусь хвилину стояла біля нього.

Усі, що зібралися тут, знали, для чого їх покликано і що їм скаже княгиня. А все ж вона була дуже неспокійна, і коли почала говорити, то сама не пізнала свого голосу і часто зупинялась, щоб передихнути.

– Дружино моя, – почала княгиня, – бояри, воєводи, люди Русі. З близьких і далеких земель, з усіх україн днесь покликала я вас сюди, бо маю велику й важливу потребу… Відомо вам, дружино моя, що от уже много літ минуло, як не стало князя Ігоря, і по вашому слову сіла я на Київський стіл. За ці літа зробила я, що могла. А що не зробила – не кляніть, а швидше виправляйте, бо зараз важкий час на Русі, мнозі діла треба сотворити. От чому я й зібрала вас, дружино моя! Діла много, а сама я стара й немощна стала, чую вже й кінець свій, люди. Давайте ж порадимось, хто зараз сяде на стіл Київський, кого назвемо своїм князем…

Тихо було в палаті, і княгиня Ольга мовчала.

– Волимо тебе, княгинє… поможемо! – пролунало кілька голосів.

– Ні,

Відгуки про книгу Святослав - Семен Дмитрович Скляренко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: