Спустошення - Любомир Андрійович Дереш

— Щойно звідти, — озвався Федір і, похитуючись, ви­йшов із авто.

Його зустріла порожня квартира, пропахла запахом ранкової кави. Жодних лікарів, ніяких лікарень. Він закрив штори, вимкнув телефон і ліг на незастелене з ночі ліжко — став просто чекати, що з ним буде далі. Кілька разів він ще блював, перед очима мерехтіли яскраві плями, а в голові переливався і клубочився болем іскристий туман. Не маючи сил піднятися і піти в ванну, він заснув просто як був — у штанах і куртці, і сон його нагадував чорну і непроглядну пітьму.

* * *

Наступного дня він зідзвонився зі Славою, і той розповів, що з огляду на складні моменти з партнерами було прийнято рішення продовжити роботу Форуму, внісши у програму деякі зміни й надавши їй траурних елементів. На фейсбуці він побачив три велетенських, перехоплених чорною стрічкою фото Карманова від стелі до землі, що прикрашали задню стіну виставкового павільйону — Айзек особисто замовив ці фотографії і повністю оплатив їх виготовлення. «Той, який помер за науку». «Його дух нині серед зірок». «Пастухи світотворення линуть у небо» — фейсбук уже відреагував розсипами статтей про раптову смерть Карманова.

По обіді до нього заїхав Слава. Він привіз йому продукти, сигарети і трохи марихуани. Віктор залишився на стенді, повідомив він. Слава розповів, що вся виставка, врешті, мала шалений успіх, особливо ж їхній стенд. Слава сказав, що на продовженні Форуму наполіг Айзек, адже він вклав приблизно половину коштів у організацію і планував їх відбити собі. На правах старшого Айзек втрутився у роботу програмної ради і розклад подій підправили, виділивши більше годин на презентацію його аватарів.

Гігантські фото Карманова на Форумі потрапили у всі новини, і він за два дні став героєм-легендою, новим Прометеєм, що помер заради великої ідеї — когнітивної революції.

Два дні, до суботи, на коли було призначено кремацію тіла Карманова, він провів у ліжку, час від часу підводячись, аби викурити ковпачок ганджі. Долаючи головний біль, він щогодини заходив у мережу переглянути, що писали про смерть Карманова і що говорили про роботу Форуму. У суботу поїхав на Байкове кладовище, де мали кремувати тіло Карманова. До колумбарію він приїхав завчасу. Там були Віка, Гнат і Валерія, Гнатова дружина.

— Вітаю, — сказав він. Віка сиділа, прикрита білою хустиною, у дальньому закутку залу, і ні на кого не реагувала. Гнат сказав, та попросила, аби її відтепер називали лише Мандодарі Тарою. Гнат і Валерія взялися опікуватися Мандодарі Тарою, і в колумбарії вона здавалася вже дещо спокійнішою.

На церемонію кремації за запрошенням Гната приїхали місцеві буддисти, які провели ритуал відспівування за тибетським звичаєм. На похоронах були присутні більшість науковців, запрошених Кармановим, серед них Федір помітив Гурова і практично всіх знайомих психоінженерів.

На своє здивування Федір помітив на похоронах Девіда.

— Please, acceрt my condolences, — сказав він. — This is such a horrible news. What’s going to happen to his empire?

— Actually, he was almost zero, — відповів Федір, опираючись на ціпок. — His accounts were blocked by his very powerful opponents. So there is no empire without him.

— Oh really? — вираз на обличчі Мошковіца пом’якшав. — So there would be no future for the company?

— As far as I can see, there are no chances to keep going further without financial support. I think, Aisek is trying to get control over Soma by buying their ???activities, as he is close to Gurov. But actually, the research work... I don’t know. I suppose, Gurov is going to demonstrate it to some big bosses in Russian military ministry, but, as far as I know, it’s very often hard to explain why do you need this kind of technologies if they do not destroy or protect you from someone’s missiles.

— So you think, the risk of coincidental war is cancelled?

— Rather, delayed.

Мошковіц примовк.

— I should have informed you about my articles, — сказав він. —I wrote them and I do not reject them, but I should have been more... open to you.

— It’s all right, — відповів Федір. — Anyway, I agree with you in majority of your points. That day of crush was my last day in this corporation. There is no God in it.

— You shouldn’t say like this. God is everywhere, — заперечив Мошковіц.

— True. But still, I leave.

— O’kay, — Мошковіц повів бровою. — That would be amazing material for the newspaper, I suppose. These days in Ukraine really changed my heart. It is difficult for me to explain, how exactly, but I feel myself as a completely different person.

— Me too, — вони замовкли, і Федір відчув, як між ними встановився той особливий зв’язок, що іноді пов’язує людей на роки.

Поки тривали ритуали прощання, у голові в нього, практично оголена від звучання, образу і рис, продовжувала битися думка, наче заїжджений куплет пісні: «Так для чого ж все це? Так для чого ж?».

Після похоронів, опинившись знову в порожній квартирі, він старався не думати про Карманова, просто дозволив собі й своїм думкам побути собою — такими, якими вони були. Це справило цілюще, заспокійливе враження. Він відчув у собі якийсь немовби завмерлий внутрішній крик. Опісля цього мовчання гидкою видавалася сама лише думка полізти знову у соцмережі й дізнаватися, що відбувалося на виставці. Ба більше, весь світ, який він лише міг окинути внутрішнім поглядом — увесь він здавався йому чужим, порожнім і гидким.

Він справив свій вечірній моціон і ліг спати раніше, ніж звичайно, — близько о пів на дев’яту. Й уві сні з ним не відбувалося нічого.

Епілог. Чортове колесо

Із Глашею ми домовилися зустрітися біля входу в парк розваг. У Таганрозі, куди ми приїхали незалежно одне від одного, як на грудень стояла досить тепла і безвітряна погода. Воно й зрозуміло — південь. Однак після обіду, з наближенням сутінків, небо почало затягувати чорно-сріблястими хмарами, і знову нагадало, що тут, біля моря, теж своя, хай південна, зима. У Києві кілька разів уже падав і танув сніг, у Москві трималися міцні мінус п’ятнадцять.

Парк розваг, занурений у сепієве світло перед бурею, стояв практично порожній. Вітер із затоки, що приносив запах солі й водоростей, змушував мене глибше втягувати шию в комір пальто. Я зупинився тут буквально на день — зняв у