Безчестя - Джон Максвелл Кутзеє

— Уже пізно, Девіде, і всім нам відомо, чому ми тут зібралися, — починає Гакім, — тож перейдімо одразу до справи. Як ми можемо вирішити все найкращим чином?

— Ви можете розповісти мені про скаргу.

— Дуже добре. Ідеться про скаргу міс Мелані Ісаакс. А саме про, — він кидає швидкий погляд на Елейн Вінтер, — деякі відхилення в поведінці, які направлені на міс Ісаакс. Елейн?

Елейн Вінтер бере слово. Він ніколи їй не подобався; вона ставиться до нього як до пережитку минулого — чим раніше він зникне, тим краще.

— У нас, Девіде, є питання щодо присутності міс Ісаакс на заняттях. Згідно з її словами, — я мала з нею телефонну бесіду, — минулого місяця вона була присутня лише на двох заняттях. Якщо це правда, вам слід було повідомити про це. Вона також сказала, що не складала тест за половину семестру. Утім, — Елейн зазирає до папки, що лежить перед нею, — згідно із вашими записами, її відвідування бездоганне, а за тест Мелані отримала сімдесят балів. — Завідувачка зачудовано дивиться на нього. — Або в нас дві Мелані Ісаакс, або…

— У нас лише одна Мелані Ісаакс, — каже він. — Я не маю що сказати на свій захист.

М’яко втручається Гакім:

— Друзі, зараз не час і не місце ретельно вивчати проблему. Що нам залишається зробити, — він кидає погляди на жінок, — прояснити процедуру. Навряд чи мені варто казати, Девіде, що справа розглядатиметься строго конфіденційно, можу вас запевнити. Ми захистимо ваше ім’я так само, як ім’я міс Ісаакс. Збереться комісія. Її завдання — з’ясувати, чи існують підстави для дисциплінарних стягнень. Ви або ваша довірена особа матимете можливість відвести будь-кого з її складу. Слухання відбуватиметься за зачиненими дверима. До тієї миті, коли комісія надасть рекомендації ректорові, а він відреагує, усе залишатиметься як раніше. Міс Ісаакс офіційно відмовилася відвідувати ваш курс, і ми чекаємо від вас припинення всіх контактів із нею. Я нічого не забув? Фародіє, Елейн?

Доктор Рассул, стиснувши губи, хитає головою.

— Справи про домагання завжди складні, Девіде, складні й невдалі, але ми віримо, що маємо хороші та чесні процедури, тому дотримуватимемося їх крок за кроком, як каже книжка. Я лише можу порадити вам ознайомитися з процедурами і, можливо, поговорити з юристом.

Він збирається відповісти, але Гакім застережливо підіймає руку.

— Девіде, переспіть з цією думкою, — каже він.

З нього досить.

— Не розповідайте мені, що робити. Я вже не дитина.

Він розлючено вибігає з кімнати, але вхідні двері будівлі замкнено, а вахтер пішов додому. Задній вхід теж зачинений. Випустити його може лише Гакім.

На вулиці злива.

— Ходіть під мою парасолю, — пропонує Гакім, а потім уже біля автівки додає: — Між нами кажучи, Девіде, я вам співчуваю. Чесно. Такі речі можуть виявитися справжнім пеклом.

Він знає Гакіма багато років, вони грали разом у теніс — у дні, коли він ще грав у теніс, — але зараз він не в гуморі для дружніх чоловічих балачок. Він роздратовано знизує плечима й сідає в авто.

Справа мала бути конфіденційною, але, звісно ж, вийшло інакше, звісно ж, поповзли чутки. А чому б іще стихали розмови, коли він заходить до викладацької, чому б іще молода співробітниця, з якою він раніше був у прекрасних привітних взаєминах, ставила чашку на стіл і йшла геть, дивлячись просто крізь нього? Чому на перше заняття з Бодлера приходить лише двоє студентів?

Вітряк пліток, думає він, цілодобово крутиться й перемелює репутації. Товариство праведників, котрі радяться по кутках, по телефону, за зачиненими дверима. Радісні перешіптування. Schadenfreude[27]. Спершу страта, потім суд[28].

Ідучи коридорами факультету комунікації, він намагається тримати голову вище.

Він радиться з адвокатом, котрий займався його розлученням.

— Дізнаймося спершу, — пропонує адвокат, — наскільки правдиві звинувачення.

— Достатньо правдиві. У мене був роман із цією дівчиною.

— Серйозний?

— А хіба його серйозність може покращити щось чи погіршити? У певному віці всі романи видаються серйозними. Як і серцеві напади.

— Ну, із суто стратегічних міркувань я б порадив вам обрати своєю довіреною особою жінку, — він називає два імені. — І спробувати владнати все приватним чином. Ви візьмете на себе якісь зобов’язання, приміром, підете на деякий час у відпустку, а в обмін на це університет умовить дівчину чи її родину забрати звинувачення. Це найкраще, на що можна сподіватися. Погодьтеся на жовту картку. Мінімізуйте шкоду й зачекайте, поки вщухне скандал.

— Які зобов’язання?

— Групова психотерапія. Громадські роботи. Консультації в психоаналітика. Це вже як вам вдасться домовитися.

— Консультації в психоаналітика? Мені потрібні консультації?

— Зрозумійте мене правильно. Я кажу лише, що однією із запропонованих вам можливостей можуть бути консультації в психолога.

— Щоб мене вилікували? Щоб мене зцілили? Щоб мене зцілили від неприйнятних бажань?

Адвокат знизує плечима.

— Що завгодно.

В університетському містечку триває Тиждень обізнаності щодо насилля. Організація «Жінки проти насилля» (WAR)[29] оголошує двадцятичотирьохгодинну демонстрацію протесту на знак солідарності з «нещодавніми жертвами». Йому під двері просувають памфлет «Жінки кажуть чітко». Унизу хтось нашкрябав олівцем повідомлення: «КАЗАНОВО, ТОБІ ВЖЕ НЕДОВГО ЗАЛИШИЛОСЯ».

Він повечеряв із Розалінд, своєю колишньою дружиною. Вони розлучилися вісім років тому; і повільно, обачливо знову змогли стати якоюсь мірою друзями. Як ветерани війни. Його тішить, що вона досі живе неподалік, можливо, Розалінд відчуває те саме стосовно нього. Принаймні є хтось, на кого можна розраховувати, якщо станеться найгірше: упадеш у ванні, побачиш кров у випорожненнях.

Вони розмовляють про Люсі, його єдину дитину від першого шлюбу, котра тепер живе на фермі в Східній Капській провінції.

— Можливо, я скоро її побачу, — повідомляє він. — Я думаю, чому б не помандрувати.

— Під час семестру?

— Семестр майже закінчився. Залишилося пережити два тижні, і він залишиться позаду.

— Це якось пов’язано з твоїми проблемами? Я чула, що ти маєш проблеми.

— Де ти про це чула?

— Люди, Девіде, не мовчать. Усім відомо про твій останній роман із найсоковитішими подробицями. І нікому не хочеться заткати їм пельку, нікому, крім тебе самого. Можна мені сказати, як дурнувато все це виглядає?

— Ні, не можна.

— А я однаково скажу. Дурнувато, а ще й огидно. Не знаю, як ти даєш собі раду з сексом, і не хочу знати, але цей метод точно не підходить. Тобі скільки… п’ятдесят два? Гадаєш, молодим дівчаткам може подобатися лягати в ліжко з чоловіком такого віку?