Подвійне життя - Сандра Міст

Коли Конрад знову усвідомив себе, була вже ніч. Що відбулося?

Що взагалі відбувається?

Несподівано Конрад згадав, як розкрутив свій сценарій — це була його перша і велика перемога.

Він запропонував свій твір, чи то пак, не свій, але неважливо, самому-таки Міністру культури. Справді, у це важко повірити, але все саме так і було.

Було якесь дуже велике зібрання, там спілкувалося багато відомих людей, і ти, Конраде, ти там теж був, що ти там робив, Конраде?

Конрад підійшов до нього впритул і сказав: добридень, пане Міністр. Добрий день, маю Вам дещо розказати. У нас дуже молода країна. Нашій країні надзвичайно потрібні талановиті майстри, бо будь-якій громаді потрібні герої, чи назвіть по-іншому. Якщо зможете. Я написав талановитий роман, ось він. За місяць мені запропонують поставити фільм за цим твором. Відомий режисер мене знайде і скаже: Конраде, я прочитав твій роман, я чув, сам пан Міністр висунув тебе у митці. Я хочу зняти фільм за твоїм незграбним романом, бо я надзвичайно хочу, щоб у нашій країні були такі, як ти, наївні герої, які настільки безглузді, що вони можуть пропонувати свої твори міністрам культури.

Конрад підійшов до нього впритул і сказав: я маю дещо дуже талановите. Міністр трохи здивовано подивився на нього і чемно посміхнувся. Я маю дуже добрий сценарій, точніше, цей твір можна використати ще й у такий спосіб. Це дуже добрий сценарій — на мільйон доларів.

Міністр схилив голову набік.

Я знаю, хто гратиме яку роль. Це мають бути лише професіонали. При цьому спецефектів у фільмі майже не буде.

Міністр відкрив рота.

Окрім кінцевої сцени, коли головна героїня отримує стан нірвани.

Міністр аплодує. І всі, хто був у палаці, повертають голови і дивляться на Конрада.

А в одному з кутків із келихом шампанського стояв Порадник. Він посміхався так, наче все знав.

Конрадові здавалося, що він познайомився із ним уже після прем'єри. Але в палаці у той найважливіший, один з найважливіших, момент у житті Конрада Порадник був присутній.

Це Конрад пам'ятав добре.

Каждый раз, когда на Сандру наваливалось очередное нечто, ей очень хотелось обратиться к кому-нибудь, кто мог что-нибудь увидеть. Когда люк закрывался практически наглухо, она думала, что вот сейчас поговорить бы с тем, кто может рассказать, как в моем будущем будет все здорово. Как было бы неплохо услышать еще раз о том, что мне предстоят важные вещи, как мне и казалось с самого начала этой жизни, до того, как мне стало страшно, просто страшно, и я заразилась этим страхом глубоко и надолго. Услышать, что любовь всегда будет жить в моем сердце и — самое главное — никто никогда не будет мне что-то навязывать. Никто никогда не лишит меня права выбора. Никто никогда не ударит тебя, Саша. Господи, если можно было бы составить такую свободную, в высшей мере свободную молитву, «дай мне, чтобы никто никогда не решал ничего за меня, ничего не решал за моей спиной, не лишал меня права смотреть, открыто смотреть на все, что происходит», я читала бы ее временами, может быть, на ночь, не слишком ли мало понятно, что я имею в ней в виду? Просыпаюсь я однажды — а в моем сердце нет того, кого я люблю, я не знаю ничего страшнее и унизительнее.

Согласно календарю сегодня четверг. Но у меня такое ощущение, как будто сегодня день, для которого в календарях нет названия. Ирреальное ощущение. Что могло послужить его причиной?

Утром мы попытались заключить договор. Думаю, все получится. Я хочу любить тебя и дальше. Я была участницей создания этой любви. Я несу ответственность.

Потом я пошла на работу; в середине рабочего дня я вышла за гамбургером. Когда я возвращалась, рядом со мной приземлился голубь, почти коснувшись крыльями моей головы.

Часов в 7 вечера на работе надо мной замигала лампа; я встала, и в этот момент выключили свет. У меня оставалось еще 10 страниц непрочтенного макета, я думала, что заберу их домой. Но тут оказалось, что свет отключили частично. В кабинете шефа работала настольная лампа, самого шефа не было. Я осталась. Сначала атмосфера в его кабинете мне показалась очень хорошей. Я дочитала макет и сама не заметила, что оказалась практически в полном уединении.

Я взяла учебник по философии Крипке, кажется, так. Вот что шеф читает, дабы находиться в курсе основных концепций. Поверхностное впечатление, конечно, дает.

Итак, прочтем раздел, к примеру, о герменевтике. Наконец-то хоть приблизительно поняла, чем занимается эта область знаний. Итак, герменевтика — по своей сути наука о понимании. Вообще-то, страшно поверхностная вещь этот учебник Крипке по философии XX века. Герменевтика — прямая связь с областью языка. О'к.

И тут меня охватило одиночество. Но это ничего — это иллюзия, сказала я себе, поспішаючи додому.

— Після того, як вона зустрілася із цим астрологом, їй трохи полегшало. Утім за кілька днів стан депресії, що такий для неї звичний, повернувся. Бо як же інакше? Просто це було щось, не схоже на все інше, — я маю на увазі цю зустріч із серйозним чоловіком.

Порадник схилив голову із розумінням.

— Я навіть відчув у неї таку думку: це міг би бути мій батько. — Конрад зосереджено розглядав стіл, що розділяв його із слухачем. — Навіть трохи