Я пам'ятаю ці очі - Юлія Майр
Я пам’ятаю, як уперше побачила ці очі. Дивно, бо зазвичай не звертаю увагу на такі дрібниці як колір райдужки. Але в нього були очі теплі мов морські хвилі зі спогадів дитинства. В них відбивалась усмішка, осяйна як сонце.
Я воліла б не пам’ятати, не бачити ці очі в своїх снах після днів, сповнених віри, що за минулим замкнулися двері. Я замикала їх сотню разів, іще тисячу раз поверталась щоб перевірити. Та ось приходить ніч, і крізь незриму шпарину спогади прориваються в мої сни.
Якби моя підсвідомість була людиною, якимось заклопотаним клерком, я б спитала: «Чим тебе так привабили ті очі? Нащо ти відроджуєш цей міраж знову й знову?» Цікаво, якою була б відповідь.
Та, менше з тим, повернуся до початку. Я пам’ятаю, як вперше побачила ці шалено гарні очі – першу стрілу у своє серце.
Кінець
