Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

Гарбсбурзької монархії у трискладову державу. ">[21] Це є щастям? Так, для нас це буде дуже великим щастям! Чому? В одній імперії виникнуть три [держави], які мабуть будуть міцніше триматися, ніж одна імперія з багатьма народами — особливо зараз, у сучасному соціально-демократично-му столітті! Цими трьома складовими імперії є >[22] Австрія, Угорщина, Польща, кожна з них повинна мати свого власного володаря, але водночас на самій верхівці повинен залишитися Імператор (Цісар) Австрії, одночасно король Угорщини та Польщі, так само, як у Німеччині король Пруссії є водночас і Цісарем Німеччини! Ну, а що відбуватиметься із Галичиною? А те, що я завжди казав — «розподіл» — а саме Західна Галичина відходить до королівства Польща, можливо відійде і ще одна частина — Сілезія, де є впливовими Wszechpolacy[23], у той час як Східна Галичина та Буковина утворять «Українську провінцію», яка буде у прямій залежності від Австрії і певного мірою автономною, як противага частині російської вільної України, а з іншого боку Угорщині! "Будь ласка, любий друже, одразу спаліть цей лист, і про те, що знаходиться ніколи і нікому не говорити, доки не настане слушний час, я Вам про нього ще напишу. Я прошу Вас в інтересах української справи про повне мовчання щодо вище написаного, інакше я не зможу далі працювати, якщо не знатиму, що маю одного найближчого друга, який абсолютно зберігає нашу таємницю!!! Я також вже маю повідомлення від Ганкевича376 і Темницького377 із Стокгольму, яке вони дістали через другі руки, на жаль більше нічого сказати не можу, бо я дав чесне слово мовчати, але коротко скажу, йдеться про те, що хід української справи кратним бути і не міг би! Першокласно!!

Зараз Вам також стане ясно, чому ставлення до українців стало раптово таким дружелюбним? Ще не ясно? Та це тому, що виклав нашу справу усім високим та найвищим чиновникам до найменшої деталі — і тоді до них прийшов страх, що українців визнаватимуть, і, нарешті, всі починають розуміти, яким важливим є це питання. Скоро також повідомлю і про новину з Стокгольму, яка всім цим персонам ще краще роз’яснить справу. Я сподіваюся, що Ви та інші українці не скажете якось потім, буцімто ерцгерцог Вільгельм для цього нічого не зробив!

Я також ризикую — тому що послуговуюсь не завжди правильними способами!

Робота Шептицького є колосальною, він є дуже славною людиною, бажаю йому багато щастя та всього найкращого, і щоб він прибув до нас вже повністю здоровим. Я також додаю деяку інформацію, яку я прошу Вас одразу після прочитання спалити. Пробачте мені, любий друже, що я пишу Вам у телеграфічному стилі, але саме зараз маю ще так багато чого зробити задля політично-української справи, отже ніколи не маю достатньо часу.

Наразі буду закінчувати, добрий старий друже, з проханням після отримання цього листа одразу мені написати та усе розповісти, що у Вас є новенького. Хочу ще додати, що нещодавно про все це повідомив Й[ого] В[еличність]! Він завжди добре до мене налаштований! Якщо Шепт[ицький] приїде, тоді все буде вирішено, у разі виникнення якихось зайвих запитань. Я також докладаю до цього листа Ваш меморандум, який я собі теж переписав, та звертаю Вашу увагу на червоні місця, які ми обговорювали раніше в окопах, та додаю також Ваше (на)гадування з минулого листа (уривок) та потім ще вирішальні слова «Меа сиіра» — «Це є моя провина»! Тобто я задоволений!

На закінчення ще раз повторюю моє прохання одразу мені написати! Із щирими вітаннями завжди Ваш старий, вірний та вдячний

Архикнязь Вільгельм

(Там само. — Арк. 100–104 зв. — Автограф нім. м.).

№ 35

20. VI.1917

Любий друже!

Велике спасибі від щирого серця за Ваш милий лист, який приніс мені велику радість. Що стосується нашої зустрічі у Львові, то я не зможу туди приїхати аж до кінця червня, по-перше, тому що усі відпустки уже розібрані через очікування російського наступу, та потім я тут єдиний незамінний у Сок[алі] офіцер. Але я все ж таки сподіваюся приїхати до Львову десь 15 або 25 липня, я сам дуже потребую цієї зустрічі, адже я хочу про все, якщо це буде можливим, віч-на-віч обговорити! Я хотів би, щоб ця справа залишалася повністю інкогніто, ніхто не повинен про неї знати. Йдеться про те, що я хотів би жити у Василіанів, їсти хочу не у місті, зовсім не збираюся нікуди виходити, будемо зустрічатися лише у них [у монастирі]! Дуже важливим є те, Щоб я і сам був дуже обережним! Пізніше я напишу Вам дату та час мого приїзду до Львова і було б непогано, якби Ви мене зустріли на платформі. І ми одразу могли б поїхати до Василіанів і там вдвох замешкати!

Ця наша справа не є вдячною, але вона рухає нас вперед.

Насамкінець щиро дякую за Ваш лист та сподіваюся на вашу швидку відповідь.

Старий Архикнязь Вільгельм

(Там само. — Арк. 106–107. Автограф нім. м.).

№ 36

22. VІ. 1917

Любий, добрий друже!

Найщиріше дякую за Ваш такий милий лист — це є чудовим доказом того, що Ви є моїм старим та добрим другом — отже, велике, велике спасибі за всю Вашу доброту! Благослови Вас, Боже, за всі Ваші дії, які невдовзі матимуть історичне значення! За відому рекламу моє щире, велике спасибі! Це є ще одним новим доказом Вашої дружби, за яку я Вам безмежно вдячний, я ледь