Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї - Володимир Лис

– Людина, що вертається з півдороги, як дерево, що раптом рости перестало. Тико що ми знаємо про дерево, чого воно тремтить, бідолашне, за літньої погоди?

– Сиділо, кажуть, на слові двоє слів, присіло третє, затим четверте, п’яте, а де слів забагацько, тісно їм, падають і розбиваються, а об теї скалки раняться люди.

– Що забув ізранку – увечері вже згадаєш по-новому, озирнешся й згадане ни побачиш.

Складник із найхарактерніших слів західно-поліського діалекту, які вживала Пелагея Кусько, а також її слова-новотвори.

Аліганцький – інтелігентний, панський, вельми делікатний, особливий.

Бабити – приймати пологи, перерізати пуповину.

Бабниця – повитуха, жінка, що перерізує пуповину.

Бакунник, бакунщик – той, хто садить (вирощує) тютюн (бакун), завзято палить тютюн («Ото мій Федько вже бакунщик!»).

Баранець – хлопець із волоссям, що дрібно в’ється.

Бахур – позашлюбний хлопець.

Бидло – корови, худоба.

Блимуха – та, що часто моргає.

Блізірувати – удавати, задарма пишатися («Що вона з сибе блізірує велику цяцю?»).

Блутало – той, хто говорить невиразно, заплутано.

Боцюнець – маленький лелека (бусол, чорногуз).

Бристальовий – вартісний.

Бульбовище – поле, з якого зібрали бульбу (картоплю).

Бурчєк – вічно незадоволений, буркотун.

Валькуватий – непоспішливий чоловік.

Ведмеді – ожина.

Вердзігіль – непосида, вертун, постійно в русі.

Вирискуха – сварлива жінка.

Вихур – непосида, швидкий хлопець.

Воробцюх – горобець.

Ворожайка, ворожниця – жінка, що вміє ворожити.

Воропаха – бідний чоловік, жінка, дитина, яких треба пожаліти (близьке до горопахи).

Ворохба – тривога.

Ганина – промова з ганьбою когось.

Ганити – соромити.

Гвавтоньки – дуже нетерпеливо, поспішно.

Годзікало – базікало, говорун.

Голчатниця – сосна, а також маленька сосонка, рясно всипана голками.

Гомачка – страва, сир із сметаною і молоком.

Гора – горище.

Горох – квасоля, горох же – стручник.

Груба – вагітна.

Грумічати – гидувати.

Дєдина – тітка (відповідно: дядько – дєдько, не плутати з дідьком).

Диньки – гарбузове насіння.

Диня, динька – гарбуз.

Довгарати – мучитися чимось невизначеним («Щось мині довгарає»).

Довозька – бричка.

Дома – хата, оселя.

Дрикало – чоловік-провокатор.

Друбняк – хмиз («От принесла цілу радюгу друбняку»).

Жабуринник, жабуринниця – людина, що шукає в комусь, в подіях, в житті тільки погане («Хіба мона таким жабуринником бути!»).

Жвандіти – наполегливо повторювати свої думки, бурчати.

Жипола – любитель дорікати.

Жиполити – набридливо дорікати.

Затменє Боже – втрата пам’яті, стан, близький до божевілля («Ото затменє Боже!»).

Збаданий, збадана – оглянутий, обстежений з усіх боків («Ото вже Димка коло церкви була збадана»).

Здерубок – вчинок, частіше – про вчинок несподіваний, який викликає здивування (вар’ятський здерубок).

Здоровий – великий.

Злидня – слизька, непевна людина («Що вже злидня той Хома, то злидня»).

Знебощений – такий, що вдає з себе нещасного, вдавано нещасний.

Зорабити – спокусити («Як вже той Гартем тую Пріську зораблює, аж зорі цвітуть»).

Кабан – великий гарбуз, огірок («Ото вродив кабанисько!»).

Кал – грязюка.

Камар-Комаровський – великий комар, взагалі велика комаха.

Карамида – набридлива, докучлива дитина (і людина взагалі: «Ото вже карамида!»).

Качанка – капуста.

Клецьок – малий огрядний хлопець, котрий чимало важить.

Кобилячі пичі – шипшина.

Корчуватий – непевний, прихований.

Косогриз – невправний косар.

Кривуля – дитина, що гримасничає, показує, робить «криве лице».

Криж – хрест (полонізм).

Крикень – селезень, що голосно кричить.

Крипа – човен.

Круцюх – непосида, вертлявий хлопець.

Кукурікати – довго чекати («Цільну годину на дорозі прокукурікала»).

Куфир – скриня для одягу.

Лагодзінки – цукерки, смачні речі.

Лапацони – великі букви, великі намистини, великі помідори, великі ґудзики.

Лахмітник – бідний.

Ликавий – ласий на дармове пригощання.

Лідавий (лядовий) – кепський, поганий («Вибачєй, лідаву вістку принесла»).

Лущити – обговорювати, переговорювати («Ото вже Настю що облущили, то облущили»).

Любилиз – той, що вельми любить цілуватися.

Любовальниця – жінка, щедра на почуття, закохана.

Майтки – труси (полонізм).

Марака – надокучлива людина («Марака гірше того пса»).

Маруда – докучлива, плаксива дитина (і людина взагалі), яка сама не знає, чого хоче.

Мацюлька – маленька.

Мохулі – журавлина, бруслина.

Навощений – вельми прибраний, блискучий, а ще в значенні – на щось налаштований.

Навроки, зуроки – слова з потаємним змістом.

Неїн – її.

Ничка – дитина, яка не хоче спати.

Ногавиці – штани.

Опецьок – те, що й клецьок.

Оцибенська – фальшива, несправжня людина.

Пампуха – рожевощока, пишна жінка.

Пацьори – намисто.

Петрусь – комаха – божа корівка, сонечко, бедрик.

Пиркальовий – цінний в уяві когось більше, ніж насправді, той, що пишався собою («Пиркальовий парубок»).

Питлювати – молоти зерно (пшеницю) лише на біле борошно.

Плентало – той, що повільно ходить, не поспішає («На цілий куток плентало»).

Плентух – той, що розповсюджує чутки, плітки («Гіршого плентуха, як Хома, у селі нима»).

Політок – підліток.

Поплава – сіно, залите водою (дощами).

Попова свинка – замурзана людина, дитина («Чистий, як попова свинка в дощ»).

Попруга – пасок, ремінець.

Прадьонки – вечорниці (на них пряли).

Пражанка – кип’ячене молоко.

Присипана – засніжена (дорога, вулиця).

Пумнєтуха – товчена варена картопля, пюре, а ще так казали про людину, котра довго кудись збирається.

Радюга – ряднина.

Рахмана – довірлива, така, що дається в руки, зворушливо слухняна («Рахмана, як курка-сидуха»).

Рипиця – жіноче лоно, ще – дупа.

Рогатниця – відьма, а також погана жінка.

Роз’яснитися – поліпшити собі настрій.

Розвезяний – хворобливий, розклеєний, а ще – непевний у собі («Що ти розвізся, як кисіль по мисці?»).

Розобраний – роздягнутий.

Ропуха, ропшина – вельми товста жінка, котра не слідкує за собою.

Росавиця – русалка, а також жінка чи дівчина, котра йде кудись надто рано.

Рубель – пристрій для прасування, може бути те, що й качалка, ще – замашний предмет.

Ружок – острівець, урочище серед болота.

Сабанити – сварити за щось дітей, швидше добродушно.

Сагонити – швидко йти, майже бігти.

Сенди-тенди – туди-сюди, робити щось періодично, безцільно («Так і совається цільний день сенди-тенди»).

Сидуха – курка, що висиджує яйця.

Смирдюха – самогонка, переважно з буряка («Знов налигався смирдюхи?»).

Стіменний – скупуватий (скупувата), прижимистий.

Сцикуха – зовсім мала дівчина, котра прагне здаватися старшою («Вже тую сцикуху на прадьонки потягло»).

Тарабанька – жінка, що передає всілякі недостовірні звістки, балакає задарма («Ота вже Манька – на ціле село тарабанька»).

Тарапата – сварка одразу кількох жінок, шум, гамір.

Тиховіз – непоспішливий.

Товкач – геть лисий чоловік.

Тук – рідкий, розтоплений смалець.

Укоськатися