Небо над Іраном ясне - Дмитро Анатолійович Жуков
Я настійно рекомендую вам: не піддавайтеся пропагандистським закликам противників ісламу та Ісламської Республіки, бо всі вони прагнуть відтіснити іслам на другий план, щоб забезпечити інтереси наддержав.
г) Одним із сатанинських задумів наддержав, колонізаторів і експлуататорів, який здійснюється вже довгі роки і досяг свого апогею в Ірані при Реза-Хані і Мохаммеді Резі, було ізолювання духовенства різними способами. Ізоляція духовенства при Реза-Хані здійснювалася шляхом чинення на нього тиску, пригнічення, позбавлення сану, арештів і заслань, дискредитації, страт і т.д. За часів Мохаммеда Рези це робилося й іншими способами, одним з яких було створення ворожнечі між духовенством і університетськими колами. З цією метою була розпочата широка пропагандистська кампанія, яка, на жаль, виявилася досить успішною, оскільки ні ті, ні інші не здогадувалися про сатанинські підступи наддержав.
З одного боку, викладачів і керівників шкіл та університетів намагалися підбирати серед прозахідно або просхідно налаштованих людей, а також серед тих, хто відійшов від істинного ісламського вчення і слідував іншим релігіям. Вони намагалися, щоб правовірні віруючі становили меншість. І покоління, яке в майбутньому повинне було керувати країною, з дитинства виховувалося так, щоб воно ненавиділо релігію, зокрема іслам та послідовників релігійних вчень, особливо духовенство і проповідників. У той же час їх представляли англійськими агентами, прихильниками капіталістів і землевласників, реакціонерами і противниками цивілізації і прогресу. З іншого боку, злісною пропагандою залякували духовенство, проповідників і правовірних віруючих студентами та викладачами університетів, яких звинувачували в безбожництві, розбещеності й виступах проти проявів ісламу та інших релігій.
Все це робилося для того, щоб у кінцевому підсумку урядовці виявилися налаштованими проти ісламу, духовенства і віруючих, а релігійні народні маси були налаштовані проти уряду, державної влади і всього того, що було пов'язано з ними. Глибокий розрив між народом і урядом, між університетами і духовенством відкрив дорогу для грабіжників, щоб вони поширили свою владу на всі сфери життя країни і розграбували її багатства. І ви бачили, що випало на долю нашого пригнобленого народу і що з ним стало. Зараз, коли завдяки волі Всевишнього і героїчній боротьбі народу, його духовенства, університетської інтелігенції, робітників і селян, торговців базару та інших верств нашого суспільства ланцюги рабства розірвані, зруйнована влада наддержав над нашою країною і вона звільнилася не тільки від їх влади, а й від влади їх поплічників, моя порада полягає в тому, щоб нинішнє та майбутні покоління були напоготові, а університетська інтелігенція і наша молодь зміцнювала узи дружби і взаєморозуміння з духовенством і семінаристами. Не забувайте про задуми і змови підступних ворогів і, якщо помітите їх і побачите, що хтось збирається посіяти насіння ворожнечі, спробуйте напоумити його радою і настановою.
А якщо це не матиме результату, то відверніться від нього, залиште його в ізоляції і не дозволяйте змові пустити коріння, бо профілактика легша лікування. І особливо, якщо помітите серед професорів того, хто не хоче прямо слідувати ісламському вченню, дайте йому настанову, а якщо не вийде, виженіть його зі своїх лав. Ця порада більшою мірою адресована духовенству і семінаристам. Але в університетах змови більш глибокі, і всі верстви, розумовий потенціал нашого суспільства, повинні бути пильні щодо змов.
ґ) Однією зі змов, яка, на жаль, дуже вплинула на багато країн, в тому числі і на нашу країну, і чиї сліди ще в значній мірі зберігаються, була зміна індивідуальності колонізованих країн і перероблення їх на манер Заходу і Сходу. Так, що дехто вже ні в що не ставив ні себе, не свою культуру, ні свою міць, а до Заходу і Сходу ставилися як до вищої раси, вважали їх культуру вищою, а самі ці дві сили - фундаментом, на якому тримається весь світ. Залежність же від одного з цих двох полюсів вони видавали за якусь неминучість. Довго розповідати цю сумну історію - плоди, які вона принесла і все ще приносить нам, смертоносні і руйнівні. Найсумніше в цьому те, що колонізатори зберігають відсталість пригноблених і підкорених народів, насадили споживчі товариства та так залякали нас своїм прогресом і диявольською силою, що ми не наважуємося проявити яку б то не було ініціативу, у всьому дотримуємося їх порад, віддали в їх руки свою долю і долю своїх держав і, закривши очі й вуха, підкоряємось їхнім наказам. І така штучно створена пустота в наших мізках привела до того, що ні в одній справі ми не можемо покластися на свої знання і думки і повинні сліпо копіювати Схід чи Захід. А якщо хтось ще спирається на свою культуру, виховання та промисловість, то неосвічені писаки і балакуни просхідної або прозахідної орієнтації піддають їх глузуванням. Вони намагалися і намагаються затиснути наші традиційні думки, нашу національну силу і через свої вчинки, просторікування і писанину насадити чужі традиції і культуру, якими б вульгарними і ганебними вони не були. Вони насаджували і насаджують їх народам, захлинаючись від захвату і похвал. Наприклад, якщо в книзі, статті або в виступі трапляються кілька іноземних слів, то вони приймаються без особливої уваги до їх змісту, а того, хто написав або вимовив ці слова, записують у вчені. З пелюшок до смертного одра ми постійно бачимо, що все, зване на західний чи східний манер, вважається дуже хорошим, заслуговує на увагу, є ознакою цивілізованості та прогресивності, а те, що виражено з використанням наших рідних слів, - вийшло з ужитку, є старим і занепадницьким. І навіть наші діти, якщо у них іноземні імена, пишаються цим, а якщо у них наші національні імена, то вони вже не так високо тримають голову і вважаються якимись відсталими і несучасними. Вулиці, провулки, магазини, фірми, аптеки, бібліотеки мають іноземні назви. Тканини та інші товари, хоча і зроблені у нас в країні, повинні називатися якось по-іноземному, щоб вони подобалися людям і краще купувалися. Наслідування іноземцям в одязі, манері поведінки, спілкуванні і у всіх сферах життя є предметом гордості, чимось вартим поваги, проявом цивілізованості і прогресу, а національні традиції і звичаї, навпаки, розглядаються як прояв несучасності, ретроградства і відсталості. У разі хвороби і нездужання, навіть якщо вони незначні і цілком піддаються лікуванню у себе вдома, потрібно обов'язково їхати закордон. Не дай Бог звернутися до місцевих лікарів, які заслуговують тільки засудження і осуду!
