Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій
Саме за своє українство 1915 року її арештували «московські брати» і після трьох місяців допитів вислали до Сибіру: «українізуй там ведмедів, якщо виживеш!» Не лише вижила ця енергійна та мужня жінка, а й почала українізовувати Сибір, заснувала 16 українських шкіл!
Але й творчість свою вона не полишала, хоча все те написане було в щоденник та пройняте тугою за Батьківщиною. А в 1921 році заходами К.Малицької та її українських учнів школа дала в Красноярську перший український Шевченківський концерт, від якого були в захваті всі його учасники. І того ж, 1921 року, доля усміхнулася до Костянтини й вона отримала змогу повернутися в Галичину.
К. Малицька, сильна духом жінка, має власний погляд щодо мети людського існування:
Сильні тілом, завзятущі духом, Викуємо плем’я молоде, Що не впаде під катів обухом І на службу зраді не піде. Розіб’є кайдани, відворожить тьму, Верне Україні свободу!У радянський час, з 1939 р. вона працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури. Зацькована владою, вона померла самотньо 17 березня 1947 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.
«Пора! – писала в одній зі своїх статей К.Малицька, звертаючись, насамперед, до українського жіноцтва. – Великий час настав зараз, щоби з’єдналися усі серця жіночі в могутню силу, пора подати руку до великої боротьби і великої праці за народ». Як не дивно, сказане актуально досі.
Вгору прапор!Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика народна на мотив пісні «Забудь же, доню, про нього» Високо стяг наш піднесім, Прапор наш малиновий, Ставаймо в гурт усі при нім До бою всі готові. Хто хоче щастя, свободи, У кого орла крила, До нас у Січ, до нас в ряди, У злуці міць і сила. Як скріпне тіло й дух зросте, Могутньою Січ стане, Колишня слава оживе, Рабства пірвем кайдани.