Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

з галицькою армією до Чорткова. Відзначилися в останній Чортківській офензиві. Бойові заслуги стрілецької артилерії високо цінила Начальна Команда УГА, видаючи кілька разів похвальні накази для батерій СС. Обидва гарматні полки і протилетунська гармата підлягали оперативно УГА, адміністраційно підлягали далі командирові Гарматної Бриґади СС. Харчі діставали від галицького постачання, а мундири діставали від Гарматної Бриґади СС. Так само і платню діставали оба полки і далі у корпусі СС.

Крім артилерії під Львовом були ще панцерні авта Корпусу СС. В липні 1919., коли Українська Галицька Армія перейшла Збруч на Східню Україну, обидва гарматні полки лишилися і далі у складі УГА. Обидва полки СС брали участь у боях, поході і здобутті Києва 31 серпня 1919 р., а потім разом з УГА опинилися у так званім „чотирокутнику смерти”.

Артилерія Січових Стрільців у корпусі СС і офензива на Бердичів

1-ший гарматний полк під командою підполк. Михайла Кураха, у складі: 2-гої батерії СС, 7-ої легкої батерії СС і кінногірської батерії СС, 3-ій гавбичній полк СС під командою підполк. Олександра Голубаєва, у склад якого входили: 1-ша, 8-ма і 9-та легкі батерії СС, 5-ий полк під командою полк. Михайлова, у склад якого входили: ІІ-та, 13-та легкі батерії СС і 2-га далекострільна батерія були в Корпусі СС. Крім цих трьох полків брали участь у воєнних операціях Корпусу СС: 10-та легка батерія СС, 12-та легка батерія СС і кінна розвідка Гарматної Бриґади СС під командою сот. М. Пастушенка.

Штаб Гарматної Бриґади СС перебував у Корпусі СС.

По тритижневому відпочинку в Чорному Острові та околиці, в половині березня 1919 р„ті три гарматні полки СС і кінна розвідка переїхали залізницею з Чорного Острова через Тернопіль, Красне, Броди на фронт Січових Стрільців під Бердичів.

Корпус СС почав 19 березня 1919 р., офензиву на Бердичів. Стрільці зразу розбили совєтські війська у тому районі та швидко посувалися під Бердичів. За місто і станцію Бердичів ішли кільканадцять днів дуже завзяті бої. Дев’ять стрілецьких батерій промощували своїм вогнем дорогу наступу. Стрільці наступали, Совєти підтягали все нові війська і кидали в бій. 24 березня 1919 р. Стрільці здобули частину міста, але на другий день мусіли відступити. 26, а потім 29 березня Стрільці повели знову наступ на місто. Батерії приготовляли наступ піхоти. У цих боях за Бердичів Січові Стрільці втратили біля 1500 убитими і раненими. Згинули гам з гармашів хор. Ромашок Степан, один з перших 12 гармашів і хор. Колісниченко Євген. Вкінці Совєти кинули в бій свої найкращі війська — матросів. Міста Бердичева Стрільці таки не здобули. Почався відступ. Батерії дуже часто відступали останніми, прикриваючи піхотний відступ гарматним вогнем.

11 квітня совєтські війська підступили під містечко Полонне. По кілька-денній обороні містечка, довелося далі відступати на захід. При відступі положення було дуже прикре, бо совєтські війська обійшли праве крило Стрільців, тож, щоб рятувати ситуацію, 1-ий гарматний полк навантажив свої гармати у вагони, а гармаші, як вершники, під командою підполк. Кураха забезпечували праве крило Стрільців і прикривали відступ Корпусу СС до Шепетівки.

Бої за Шепетівку тривали довше як тиждень з різним щастям. Найзавзятіші бої були 12 і 13 квітня 1919 р. у цих боях брали участь усі батерії трьох полків і кінна розвідка.

Наступ поляків на Радивилів

У той час поляки дістали із Франції шість добре узброєних і вишколених дивізій під командою ген. Галера. Діставши таку допомогу, поляки почали відкидати УГА від Львова, а 15 травня 1919 р. почали загальний наступ проти галицької армії в Галичині, а проти придніпрянської на Волині. Січові Стрільці були зайняті боями коло Шепетівки і не знали, що діється в Галичині.

На станції Радивилів стояли потяги Гарматної Бриґади СС. Це було ціле постачання з великим артилерійським майном і — що важніше — стояли чотири потяги з гарматними набоями.

Штаб Гарматної Бриґади СС нічого не знав, що Штаб Дієвої Армії мав у пляні перекинути фронт на Поділля і що поляки загрожують залізничій лінії Красне-Броди. Штаб Дієвої Армії, який стояв у Здолбунові знав про ситуацію в Галичині. Штаб Дієвої Армії, знаючи, що поляки загрожують залізничій лінії Броди-Красне, покинув Здолбунів і від’їхав потягом у Галичину. Переїхав через станцію Радивилів, Красне і поїхав до Тернополя, але не повідомив, щоб ешельони з Радивилова виїхали за ним, бо зближаються поляки. Польські війська захопили неборонену станцію Радивилів на Волині коло Бродів. Там попало в руки поляків багато військових ешельонів. Попали в руки поляків і ешельони Гарматної Бриґади СС, у тому чотири потяги з гарматними набоями. Утрата цих ешельонів відбивалася дуже на боєзданости батерій, бо пропало не тільки різне майно, але пропали артилерійські набої. Пізніше не було чим стріляти.

Українські війська опинилися на Волині між двома ворогами: із заходу поляками, які по зайнятті Радивилова посувалися на Дубно, і совєтськими військами, які по зайнятті Шепетівки і Острога, де загинула 10-та батерія СС під командою пор. Вежбицького, посувалися на Дубно зі сходу. Командування рішило уступитися з-поміж двох ворогів, які провадили війну проти України, але рівночасно провадили теж війну поміж собою, пустити одних на одних. Відступ прикривав коло Дубна панцерник „Січовий Стрілець” під командою пор. Будкевича. Він під’їжджав на захід і обстрілював поляків, і зараз таки посилав стрільна по совєтських військах на сході. Вкінці залога покинула панцерник, який зірвала міною, щоб не дістався котромусь ворогові.

Цілий Корпус СС скупчьвся коло Крем’янця, Почаєва, там скупчилися і три гарматні полки. У днях 26 до 29 травня 1919 р. війська покинули залізничні шляхи. Рештки майна перевантажено на обозні підводи. Ешельони попали в руки совєтів і поляків.

У цих безупинних боях від 19 березня до 29 травня 1919 р. Корпус СС поніс дуже великі втрати поляглими і раненими, а крім цього в воєнному майні. Гарматна Бриґада СС понесла також великі втрати полоненими і раненими та втратила одну легку батерію, а також багато майна і це тільки тому, що Штаб Дієвої Армії, який переїздив через станцію у Радивилові, чомусь не повідомив, щоб ешельони від’їхали.