Макуха - Дмитро Чобіт

Україну? Ану покажіть народу це писане пророцтво, панове Тимошенки — Тєлєгіни — Ульяхіни! А мо' воно й не України стосується, а якоїсь іншої держави, і ви даремно вивчали мову не того народу, тратили такі зусилля не там, де слід?

Ось такі пироги з пророцтвом кавказької «ясновидиці», а по-моєму — звичайнісінької циганської ворожки. За добре позолочену ручку вона ще й не таке могла напророчити.

III. Пророцтво Віктора Пінчука

У книжці А. Ульяхіної «Юля, Юлия Владимировна» є вкрай цікаві епізоди про співпрацю і взаємодопомогу Юлії Тимошенко та Віктора Пінчука. Однак Антоніна Миколаївна чомусь стверджує, що познайомилися вони після створення ЄЕСУ, тобто після 1995 року. Та це не так. Мабуть, А. Ульяхіна забула, що ще у далекому 1992 році вони вже мали спільний бізнес. Тоді дніпропетровська комерційна структура «Корпорація «Український бензин» (КУБ), генеральним директором якої була Ю. Тимошенко, створила з іншою дніпропетровською фірмою «Інтерпайп», директором і власником якої був Віктор Михайлович Пінчук, ще одну корпорацію — «Содружество», яка займалася поставками туркменського і російського газу. Так, що знайомитися їм у 1995–1997 рр. не було жодної потреби. Але повернімося до книжки А. Ульяхіної.

У ній читаємо явно негативні характеристики В. Пінчука: «Впадала в очі одна його якість — бажання кожній людині продемонструвати свою зверхність, барську зарозумілість і жорсткість стосовно людей, які стояли по достатку нижче від нього». Навіщо так негарно писати про В. Пінчука? Невже Юля стояла нижче від нього «по достатку»? Та ось про батька В. Пінчука А. Ульяхіна пише значно тепліше: «Зате абсолютно чарівним, інтелігентним, комунікабельним інтелектуалом виявився його батько — Михайло Аранович». Цілком можливо, що А. Ульяхіна мала якусь особисту неприязнь до Віктора Пінчука, але у Юлії Володимирівни такого не спостерігалося. Більше того, вона перебувала із ним у теплих, приятельських стосунках і навіть ділилася найпотаємнішим.

Перед своїм першим обранням народним депутатом України Юлія Тимошенко радилася не лише з мамою, а й із Віктором Пінчуком. З огляду на надзвичайну важливість, процитую епізод із книжки А. Ульяхіної «Юля, Юлия Владимировна», пов'язаний із наміром йти в політику і балотуватися у народні депутати України. Проте перед тим нагадаю, що то був 1996 рік — саме тоді Василь Васильович Дурдинець склав повноваження народного депутата України у зв'язку із призначенням першим віце-прем'єр-міністром України. У результаті звільнився Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області, де й були призначені позачергові вибори народного депутата України. Ось які думки з цього приводу висловили мама Юлії Володимирівни та її друг, визволитель і бізнес-партнер Віктор Пінчук:

«Мама на цю ідею відреагувала із здивуванням:

— Юлечко, а для чого це потрібно? Невже у тебе мало клопотів у бізнесі? Тебе і так ми бачимо рідко.

— Зате я зможу брати участь у створенні справедливих законів. Може, зможу дещо зробити корисного для своєї держави. Правда, Віктор Пінчук на мою пропозицію спробувати сили на виборах відповів повною відмовою. Він сказав, що не єврейське то діло стояти на площі і прапором махати, а якщо мені не вистачає проблем, то можу випробувати долю сама, але щоб потім не довелося розкаюватися. Ну і що ти вирішила?

— Я вирішила, що якраз це наше діло» [31].

Ось такий діалог. У ньому чимало пізнавального, та чи не найцікавішими є слова Віктора Пінчука, мовлені до Юлії Тимошенко: «Не єврейське то діло…» Чому він у такий дивний спосіб відмовляв її балотуватися у члени українського парламенту?

У 1996 році Юлія Володимирівна не послухала ні досвідченої мами, ні мудрого Віктора Пінчука і, кинувши немалі ресурси на вибори, при сприянні тодішнього Прем'єр-міністра України Павла Лазаренка таки стала народним депутатом України від Бобринецького виборчого округу № 229 Кіровоградської області. Запитаєте, яке сприяння надав Павло Лазаренко? Відповідаю: всім пенсіонерам округу до виборів погасили всі заборгованості по пенсіях, а бюджетникам — по зарплатах. І це тоді, коли в усій Україні зарплати і пенсії затримували на 3–4 і більше місяців. Хто повірить, що погашення боргів в окремо взятому окрузі було здійснене без участі уряду, лише завдяки зусиллям мало кому відомої жінки, яка ходила тоді ще без коси?

Очевидно, що приголомшливий успіх Юлії Тимошенко та поради розумних достойників спонукали й самого Віктора Пінчука змінити своє ставлення до політики. На чергових виборах 1998 року він теж був обраний народним депутатом України від Дніпропетровська. Виходить, що спочатку Віктор Пінчук помилявся, коли стверджував, що «не єврейське то діло». А може, він все-таки мав рацію? Але, як би там не було, на відміну від Юлії Володимирівни, Віктор Михайлович вів себе достойно і ніколи не приховував, що він єврей, бо навіщо це робити у демократичному суспільстві?

IV. Бізнес — політична діяльність

З тіньовим боком економіки я знайома до деталей.

Юлія Тимошенко [32] 1. Відео

Закінчивши навчання на економічному факультеті Дніпропетровського державного університету, Ю. Тимошенко у 1984 р. розпочала трудову діяльність на місцевому машинобудівному заводі ім. Леніна економістом відділу заробітної плати. На початку кооперативного руху в тодішньому СРСР Юлія Володимирівна вирішила спробувати себе у власній справі і в 1989 р. разом із чоловіком Олександром та друзями створила комерційну структуру «Молодіжний центр «Термінал», який діяв при обласному комітеті ЛКСМУ. Такі госпрозрахункові підприємства мали здійснювати відрахування у касу комсомолу. У цей час першим секретарем Дніпропетровського обкому ЛКСМУ працював Сергій Тігіпко, а завідувачем відділу пропаганди — Олександр Турчинов. Саме вони й надали підтримку ініціативам Ю. Тимошенко та її друзів.