Наркономіка. Як працює економіка картелів - Том Вейнрайт

На підставі кампанії mano dura багато хто вважав, що Перес Моліна жорстко візьметься за наркоторгівлю. Усіх вразило, що після інавгурації президент Перес Моліна вчинив навспак, оголосивши, що він за легалізацію всіх наркотиків. Він був військовим, який багато років присвятив викоріненню наркотрафіку, і його заклики до припинення вогню важили чимало.

– Двадцять років тому я був директором військової розвідки Ґватемали… У нас були великі успіхи. Ми перехопили багато кокаїну. Знищили плантації марихуани. Ми захопили багатьох тодішніх босів наркотрафіку. Через двадцять років я стаю президентом і виявляю, що наркоіндустрія лише розрослася, – сказав він СЕФ.

Згодом він говорив мені, що політики на Заході мають визнати: нинішні силові методи боротьби з наркотиками б’ють не лише по наркоманах.

– Сьогодні в Центральній Америці гине набагато більше людей через наркотрафік і породжене ним насильство, ніж у США наркоманів, – каже він.

Його заклики почули сусіди: у Коста-Риці декриміналізовано марихуану й закликано переглянути ставлення до інших наркотиків. Перебування Переса Моліни на посаді президента завершилося скандалом у 2015 році: він подав у відставку через звинувачення в корупції, що не мало зв’язку з наркоторгівлею. Проте він справив тривалий вплив на ставлення до проблеми наркотиків у регіоні, показавши, що заклики до переосмислення війни з наркотиками лунають і з боку правих, і з боку лівих.

Досить швидко офшори дозволили картелям ефективно знизити витрати, використовуючи дешеву робочу силу і м’яке регуляторне середовище Центральної Америки. Але, як і у випадку з законною економікою, практика відлунює в політиці. Зростання рівня насильства в новоуражених країнах спонукало до нових шляхів розв’язання проблеми наркотиків на Заході. Нова група країн, що в деяких із них уряди складаються з непересічних людей, закликає до радикальних змін у регулюванні бізнесу. Тим часом безперешкодне проникнення ОЗУ з Мексики до Центральної Америки змусило навіть прибічників війни з наркотиками визнати, що придушення торгівлі в одному місці стимулює її в іншому. Тому в тривалій перспективі офшоризація наркоіндустрії може мати руйнівні наслідки для картелів.

Розділ 6. Обіцянки і небезпеки франшиз

Як гангстери запозичували в McDonald’s

«Слухай, пришелепку, ти в нас дізнаєшся, де раки зимують».

Такий мессидж з’явився на сторінці Рікардо у Фейсбуку з акаунту його дочки. Але писала явно не вона.

«Ми стежили за твоєю маленькою принцесою. Ми знаємо, де вона живе і коли йде до школи».

Далі в погрозі йшли подробиці, які свідчили, що автори дійсно стежили за кожним кроком його дочки. Мессидж закінчувався вимогою, щоб Рікардо поклав 20 000 песо (1350 доларів) на рахунок у мексиканському банку. Далі в тексті йшлося, що за непокору «я віддам наказ своїм хлопцям, які припаркувалися з протилежного боку дороги і чекають, коли вона вийде, а тоді схоплять її, і, як ти розумієш, більше ти її не побачиш»63.

Колись до такого здирництва вдавалися за допомогою анонімок, підсунутих глупої ночі під двері. Наступною стадією еволюції злочинності стали телефонні дзвінки. Сьогодні для цього використовують соціальні мережі, що не лише забезпечують анонімність, але й дають зловмисникам доступ до особистих даних, світлин родини та друзів жертви.

Засіб передачі погроз може мінятися: листи, телефонні дзвінки, інтернет, – але тактика залишається незмінною. Жертва знає, що злочинець радше блефує, проте інколи погрози виконуються. У Мексиці щороку фіксують понад тисячу викрадень, а ще багато тисяч просто не реєструються64. Більшість людей, у тому числі Рікардо, не втрачають самовладання, звертаються до поліції, і здирники більше їх не турбують. Але не всі такі сміливі.

Бізнес шантажистів процвітає через те, що витрати на погрози дуже низькі, бо для рентабельності бізнесу багато жертв не треба. Мессиджі у Фейсбуку безкоштовні, а телефонні дзвінки дешеві, бо робляться коштом банків в’язнів із переданих тайкома до камер стільникових телефонів. Ризик бути спійманим мінімальний (Рікардо повідомив банківські дані здирників до поліції Мехіко, але злочинців досі не спіймано). Тому навіть якщо кілька людей зловиться на гачок, бізнес залишиться прибутковим.

З економічного погляду здирництво нагадує розсилання спаму електронною поштою. Майже кожен, хто отримає мейл з обіцянкою частини нігерійської спадщини або дешевої віагри, натискає «видалити». Але дехто на таке клює. Кібернетики з каліфорнійських університетів у Берклі та Сан-Дієго зламали цілу мережу спамерів, щоб дізнатися, як працює цей бізнес. Вони виявили, що спамери, які продавали «трав’яні афродизіаки», знаходили тільки одного покупця на 12,5 млн розісланих спам-листів, тобто рівень відгуків – 0,00001%. Кожний продаж давав менш ніж 100 доларів. Це не схоже на поважний бізнес. Але розсилати мейли настільки просто й дешево – розсилка здійснювалася за допомогою мережі зламаних ПК безкоштовно, – що спамери непогано заробили. Дослідники вирахували, що, розсилаючи щодня сотні мільйонів мейлів, злочинці за добу мали зиск у 7000 доларів, або понад 2,5 млн доларів за рік65.

Хоч наскільки безнадійна мексиканська поліція, витрати і ризики здирників трохи вищі, ніж у спамерів. Тому, щоб бізнес залишався рентабельним, їм потрібен вищий рівень відгуків. А для цього їхні погрози мають бути більш переконливими: якщо люди боятимуться, здирникам вестиметься краще. Тож, аби показати жертвам, що вони не жартують, дрібні махлярі, які займаються таким рекетом, постійно придумують нові жахливі сценарії.

Ось тут на сцену виходять ОЗУ. Місцевим гангстерам потрібний упізнаваний бренд, щоб перейняти жахом своїх жертв і змусити їх платити. Водночас амбітним наркокартелям на ринку потрібно задешево і швидко розширювати свої імперії. Яке їхало, таке й здибало: місцеві бандити звикають використовувати ім’я картелю, а той здобуває додаткову робочу силу. Виявилося, що угода про франшизу – найпростіший спосіб злигатися дрібним гангстерам і ОЗУ.

• • •

Перші «роялті» за франшизу сплачували монархам. Франшизи (від фр. franche, що означає «вільний» або «пільговий») надавалися середньовічними королями, які дозволяли особі надавати певні послуги: торувати дорогу, створити ринок, збирати податки – за певний внесок. У сучасному вигляді франчайзинг став набувати популярності в бізнесі ХІХ століття, коли компанія з виробництва швацьких машин «Зінґер» уповноважила торговельних агентів до продажу своїх виробів у певних районах США за відсоток їхнього зиску. Ідея набула популярності в 1950-ті роки, коли великі американські мережі, як-от McDonald’s і Burger King, почали швидко розростатися за допомогою франчайзингу, скориставшись економічним бумом після Другої світової війни. Сьогодні у США близько півмільйона підприємств працює на умовах франшизи. Автодилери, автозаправки, ритейлери і, звичайно, ресторани є найбільшим сектором франчайзингової галузі66.

До цього переліку ми тепер можемо додати ОЗУ. Зазвичай кримінальний бізнес до франшизи не вдавався. У наркокартелів