Українська Повстанська Армія 1942-1952 - Петро Мірчук

4. ВІДПОВІДЬ УПА НА БОЛЬШЕВИЦЬКІ "ЗВЕРНЕННЯ"

Збройна боротьба українського народу в рядах Української Повстанської Армії проти червоної Москви наносила важкий удар авторитетові большевицького режиму. Зайнявши нові простори в війні з Німеччиною, нові країни середньої та південної Европи і готуючись до перекинення "пожару світової революції" до країв західнього світу, Москва потребувала авреолі визволителя і носія свободи та нової соціяльної справедливости, щоб нею одурманити маси працюючого люду тих країн і без зайвих зусиль затягти їх до свого московського імперіялістичного воза. Їм треба було телеграм вдячности від населення територій СССР, що перебували під німецькою окупацією, голосних виявів радости з визволення й повернення їх до щасливої сім'ї народів СССР, до радісного життя в "батьківщині пролетаріяту". Запекла, безкомпромісова збройна боротьба українців, отже народу, який за довгі роки свого попереднього побуту в кордонах СССР мав змогу пізнати якслід правдиву вартість і правдиве обличчя большевизму, боротьба, в якій вперто ставлено червону Москву нарівні з брунатною Німеччиною, розкривала єхидну забріханість большевицької пропаганди, зривала з большевицької Москви маску визволення й носія свободи та показувала її у правдивому світлі як жорстокого окупанта, безоглядного поневолювача й новітнього носія московського імперіялізму.

Тому то, коли большевикам не вдалося осягнути визначену ціль - зліквідувати революційно-збройний спротив українського народу силою і після цього представити його в своїй пропаганді як "десперантські відрухи роспорошених решток гітлерівських банд", - вони беруться до нового способу: до підступної пропаганди. З одної сторони, - НКВД та партійні большевицькі чинники заставляють весь свій апарат до відповідної пропаганди проти українських націоналістів і в користь червоної Москви, з другої ж, - уряд УССР звертається офіційно зі своїми "зверненнями" до українських повстанців, запевняючи їм повну амнестію та закликаючи іх "вийти з лісу" і "стати до творчої праці, для своєї звільненої батьківщини".

В інструкціях Волинського облкому КП(б)У від 3 жовтня 1944 р. подано:

"4. Ввважати за основний напрямок масово політичної роботи на селі в найближчому часі - широке роз'яснювання населенню того, що суверенність нашої держави завойована українським народом тільки під керівництвом большевицької партії, тільки за активною допомогою великого братнього російського народу... Потрібно невпинно роз'яснювати, що дійсно вільна й незалежна Україна є тепер і може бути лише в братній сімі'ї народів могучого Радянського Союзу.

Невпинно нагадувати про те, що симони петлюри, коновальці закликали на Україну німецьких імперіялістів для того, щоб поневолити український нарід, віддаючи на поталу німецьким панам і капіталістам. Про те що всякі бандери, мельники... оунівці підтримували й підтримують німецьких фашистів, допомагали й допомагають заклятим ворогам України - німцям душити і нищити український народ.

В масово-політичній роботі необхідно викривати і провокаційність і брехливість гасла українсько-німецьких націоналістів "За вільну і незалежну Україну". Необхідно роз'яснювати населенню конституцію Радянської України, що український нарід під керівництвом большевицької партії вже завоював свою волю і суверенні права, об'єднав свої землі в єдину велику і суверенну державу, а українсько-німецькі націоналісти: бандери, мельники і оунівці, - ведуть боротьбу з українським народом не за "вільну і незалежну Україну", а за Україну куркулів і капіталістів, за поневолення України німецькими фашистами, за перетворення українського народу в німецьких рабів.

У висвітленні історії України треба рішуче викривати спроби націоналістичної фальсифікації історії, широко популяризувати справжніх героїв українського народу, як от: Богдана Хмельницького, Богуна, Кривоноса, Семена Палія, Устима Кармелюка, Пархоменка, Щорса, Ковпака, Олега Кошового і других героїв нашого народу, плямуючи і викриваючи зрадницьку і антинародню діяльність Мазепи, Дорошенка і інших запроданців.

14. Пленум облкому КП(б)У звертає увагу партійних організацій на те, що масово політична робота серед на: селення повинна бути скерована на розклад націоналістичних банд, на виховання населення в ненависті до німецько-українських бандитів і на залучення всього населення до активної і рішучої боротьби з бандитами".

(Передрук за органом УГВР "Самостійність", ч. 1. 1946 ст. 20-21.)

Одночасно з цим уряд УССР вже в вересні 1944 р. видав офіційне звернення до всіх бійців УПА з запевненням повної амнестії для них, якщо вони покинуть ряди УПА. Совєтський уряд, мовляв, не бажає даремного проливу крови і дарує всім вину й кару, якщо вони до такого то дня зголосяться до Ч.А., зате безпощадно розправиться з усіма тими, хто й далі боротиметься проти СССР.

В грудні 1944 р. видано нове звернення такого ж самого змісту, подаючи ще один "останній" реченець для добровільного "виходу з лісу". У травні 1945 р. з приводу закінчення німецько-большевицької війни - видано третє звернення, а в липні 1945 р. четверте, визначаючи як "останній" реченець - 20. липня 1945 р. В третьому й четвертому зверненні з особливим притиском підкреслено погрози, мовляв - якщо УПА до визначеного реченця не скапітулює, то проти неї кине уряд УССР всю ту страшну силу, яка розторощила німецькі армії та здобула Берлін.

П'яте звернення Нарком НКВС-УССР видав в половині листопада 1945 р.

Названі "звернення" разом з відповідним розпорядком Наркома державної безпеки (МГБ) УССР ген. Рясного до всіх органів МГБ і МВД розповсюджували большевики масово, при помочі преси, афішів, розкидуваних з літаків летючок, по радіо. Щоб доказати свою доброзичливість та зміну політики, про що вони запевняли, большевики звільнили зі заслання й привезли домів великий процент українців, вивезених зі Західньо-Українських Земель за першої большевицької окупації.

Для того, щоб надати вигляд успішности своїх звернень, большевики застосували такий спосіб: вибравши якийсь район, НКВД окружувало його своїми військами, зганяло мужеське населення і заставляло його підписувати відповідно уложену заяву про вихід з УПА та засудження українського революційно-визвольного руху. Фотознімки таких заяв з підписами публіковано опісля в пресі як доказ, скільки то українських повстанців здалося.

Були випадки, що "з лісу" й справді виходило багато людей і здавалося на ласку НКВД; тільки ж, це були не українські повстанці, а дезертири Червоної Армії, які в останніх місяцях війни відлучились від ЧА і в лісах вижидали кінця війни. Таких збирало НКВД разом і фільмувало їх з відповідною режисеровкою капітулювання й опісля висвітлювано по всіх місцевостях "заражених" українськими повстанцями.

Відповіддю Української Повстанської Армії на всі ці запевнення помилування й ласки зі сторони червоної Москви був - перехід до зачіпних дій.

Ілюстрацію цього знаходимо в крайовому виданні з 1946