Українська література » Публіцистика » Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Читаємо онлайн Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко
исторически позднейшее место принадлежит европейскому или романо-германскому типу. Новый, вступающий в пору своего расцвета славянский тип, получивший пока наиболее полное развитие в русском народе, противопоставлен европейскому, представленному как единое и обособленное (в т. ч. от античности) целое. Сужению понятия европейской цивилизации и утверждению самобытности славянского типа и его выразителя – русского народа соответствует борьба с идеей.

417

Олександр Олександрович Шаховськой (1777 – 1846) – російський драматург консервативного напряму і театральний діяч. Перебував під впливом французького класицизму. Шевченко ймовірно дивився п’єсу Шаховського «Двомужниця», сцену з якої він згадав у «Щоденнику»… В повісті «Близнецы» поет словами одного з персонажів дав гостро критичну оцінку водевілям Шаховського «Козак-віршувальник» і «Малоросійська Сафо» (Шевченківський словник. Т. 2. С. 353).

418

Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 5. С. 30 – 31.

419

Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 5. С. 32 – 33.

420

Листи до Тараса Шевченка. С. 81.

421

У надбрамній церкві з образом Божої матері Остробрамської у Вільно, якій приписувалася чудесна здатність зцілювати недуги… (Листи до Тараса Шевченка. С. 255.)

422

Зигмунт Гнатович Сераковський (псевдонім Доленго; 1826 – 1863) – польський революційний демократ, капітан генерального штабу російської армії. З 1845 р. учився у Петербурзькому університеті, брав участь у підпільному студентському гуртку. В квітні 1848 р. за намір перейти російсько-австрійський кордон для участі в революційних подіях у Галичині його заарештували й заслали солдатом в Оренбурзький корпус. За свідченням польського засланця А. Гофмейстера, між Сераковським, Шевченком і С. Залеським існував дух взаємоприязні і братерства. В 1856 р. Сераковський, дослужившись до чину офіцера, повернувся до Петербурга, де не раз зустрічався з українським поетом, особисто познайомився з ним 28.ІІІ.1858 р. Сераковський підтримував тісні взаємини з російськими революційними демократами М. Чернишевським і М. Добролюбовим, співробітничав у журналі «Современник». У 1857 р. разом з Я. Домбровським створив у Петербурзі таємний революційний гурток, який мав зв’язки з польським та українським революційним підпіллям Варшави, Києва тощо. В 1860 р., під час закордонного відрядження, Сераковський зустрічався з О. Герценом, М. Огарьовим. У квітні 1863 р. нелегально виїхав до Литви, де очолив національно-визвольне повстання. Сераковського поранено в сутичці з царським військом, взято в полон і повішено. Шевченко багато разів згадував про нього у листах 1854 – 1857 рр. до Б. Залеського. Із листування поета з Сераковським зберігся тільки один лист Шевченка до Сераковського і два – Сераковського до Шевченка. Про Сераковського Шевченко не раз згадував у «Щоденнику» і в листах (Шевченківський словник. Т. 2. С. 206).

423

Листи до Тараса Шевченка. С. 81 – 83.

424

8 травня Шевченко писав, що з відновленням поштового сполучення разом із насінням джугари він надіслав три «штуки» свого «рукоделья», з них один малюнок – для подарунка А. І. Толстій (це сепія, умовно названа «Т. Г. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою»… та два, назви яких невідомі, – можливо названі Бр. Залеським нижче. Тут же мовиться про три малюнки (ймовірно, це «Сцена из казарм», «Счастливый ловец», «Ловкий продавец»), а також 17 каратауських пейзажів для «Віленського альбому» Я. К. Вільчинського, надіслані імовірно, в другій посилці, згаданій у фрагменті того ж листа, написаного 10 травня. (Листи до Тараса Шевченка. С. 255 – 256.)

425

Тобто золотом. (Там само. С. 256.)

426

Там само. С. 85 – 86.

427

…не черпає щиріше з себе або сміливіше з того, що його оточує, – а ніби приглушує національний ідеал, потужний блиск якого можна відчути в декількох лініях. (Ред.)

428

Листи до Тараса Шевченка. С. 86 – 87.

429

Лист І. О. Ускова нині не відомий. (Там само. С. 257.)

430

Павло Абрамович Овсянников – помічник управителя нижегородської компанії пароплавного т-ва «Меркурій». За освітою архітектор. Шевченко познайомився з Овсянниковим 29.ІХ.1857 р. в Нижньому Новгороді, заприятелював з ним і близько півроку жив у нього… Поет часто і тепло згадував Овсянникова в «Щоденнику». 30.ІХ.1857 р. намалював його портрет… Портрет наклеєно на картон, праворуч унизу на зображенні… – авторська дата й підпис. Зберігається твір у Російському музеї в Ленінграді. В 1858 р. Шевченко передав до Петербурга М. Лазаревському автопортрет. З цього автопортрета Ф. Лазаревський замовив 50 фотокопій. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 62).

431

Олександр Андрійович Катенін (1803 – 1860), генерал-ад’ютант, з квітня 1857 р. змінив В. Л. Перовського на посту командира Окремого Оренбурзького корпусу й оренбурзького й самарського генерал-губернаторів. Лист до Катеніна та його автор невідомі. (Листи до Тараса Шевченка. С. 257.)

432

Олександр Миколайович Муравйов (1792 – 1863) – декабрист, нижегородський військовий губернатор (з 1856 р.). Один із засновників «Союзу порятунку» й член «Союзу благоденства». В 1825 р. засланий до Сибіру без позбавлення волі і дворянства. Голова губернського комітету по влаштуванню й поліпшенню побуту поміщицьких селян, на відкритті якого він виголосив промову, про яку захоплено відгукнувся у щоденнику Шевченко як про натхненну, християнську вільну промову. Завдяки втручанню Муравйова, коли Шевченку загрожувало повернення до Оренбурга, поетові було дозволено залишитися в Н. Новгороді. Про інтерес поета до діяльності Муравйова свідчать записи в «Щоденнику» від 19 і 20.ІІ.1858 р. (Листи до Тараса Шевченка, с. 267), (Шевченківський словник. Т. 2. С. 16).

433

Ймовірно, були певні застереження «у верхах» з приводу небажаності появи поета на Україні (Листи до Тараса Шевченка. С. 257).

434

Там само. С. 87 – 88.

435

Там само. С. 88.

436

Анастасія Іванівна Толстая (дівоче прізвище – Іванова; 1817 – 1889) – дружина віцепрезидента петербурзької академії мистецтв Ф. Толстого. З Шевченком познайомилася заочно у 1856 р., коли її чоловік порушив клопотання про звільнення поета. Доручила М. Осипову сповістити про це Шевченка. Осипов виконав доручення, поет відписав йому із заслання. На той час Осипова не було в Петербурзі, і на лист Шевченка відповіла Толстая. Вона висловила сподівання, що поета буде звільнено від солдатчини, разом з чоловіком клопоталася про звільнення Шевченка з заслання та про надання йому дозволу проживати в Петербурзі. В цей час регулярно листувалася з поетом. Відомі 9 листів Толстої до поета і 5 листів поета до Толстої 13.IV.1857 р. влаштувала в Петербурзькій академії мистецтв аматорську виставку і зібрала 500 крб для

Відгуки про книгу Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: