Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

— З кімнаткою в ПТРі допомогти не можемо. Самі шукайте, як жити й де! Ми ось теж нещасні. Постраждали від війни, — сказав синочок. — І тата мого не турбуйте. Він і так для Чечні старається! Працює!

Друга дружина міліціонера заявила, що збирається пристрелити дворового пса Батона, побачивши, що ми його годуємо. Як на зло, Анкел Бенс виїхав у справах. Хто заступиться за Батона?

П.

24.04.

З 26 квітня в Школі кореспондентів іспити поставили щодня. Це нормально?

Захворіла старенька сусідка Василівна — я роблю їй уколи. Інші сусіди ставляться до неї з ненавистю і мені виговорюють за «допомогу росіянці, якій однаково треба здохнути». Василівна заповіла свою квартиру чеченській родині, щоб її не вбили інші. Але ці люди навіть не купують хліба й не приносять інвалідці ліки. Усе їй доводиться робити самій, зате таким учинком вона зберегла життя.

На новому місці мешкання ніхто не знає мого справжнього імені. Ніхто! Усі вважають, що мене звати Фатима, інакше давно б прибили, незважаючи на скромний одяг і хустку. Ненависть за національними та релігійними ознаками робить людей неадекватними. Я так звикла до імені Фатима у дворі, що на Поліну вже не зразу відгукуюсь у редакції.

Мені дуже подобається благородна й порядна жінка Василівна. Намагаюся заступатись за неї в міру можливості. Вона інвалід дитинства. Василівна — велика любителька книжок. Вона подарувала мені на пам’ять зібрання творів чудового автора Ериха Марії Ремарка. У нас із нею одна улюблена книга на двох — «Життя в борг»!

P. S. Мені поремонтували два зуби, щоб було чим жувати, але грошей на їжу не лишилося.

— Немає у світі досконалості, — говорив Маленькому Принцу Лис у книжці А. Екзюпері.

Як він був правий!

P. P. S. Є радісна новина: опублікували мої вірші в журналі «Вай».

Байсарі обіцяла допомогти матеріально, говорила, на це є кошти фонду, але поки що все тільки слова, слова, слова.

П.

26.04.

У нас у дворі знайшли два трупи. Обидва вбиті — міліціонери. У будинку навпроти вчора був чийсь день народження. Була пиятика й веселощі. Молоденькі місцеві дівчата бігали туди. Міліціонери, запрошені на це свято, сильно випили. Дорогою додому, коли вони вже пішли від своїх друзів, їх хтось розстріляв. Зброя, що була при них, зникла.

30.04.

Сьогодні йду складати залік Іналові. Приготувала шпаргалки! Хоча ніколи ними раніше не користувалась.

Пропала кішка Карина. Невже сусіди все ж таки вбили?

Серце болить кілька днів. Важко дихати, задихаюсь.

01.05.

Інал, тільки-но мене побачив, мовчки поставив залік! Я не встигла ні слова сказати, не те що шпаргалку витягти.

— Кавказьку етику з усіх, кого я зустрів за все життя, ти одна знаєш на «відмінно»! — пояснив він свій несподіваний учинок.

Роблю уколи Василівні. Їй погано. Вона розповіла, як у дитинстві їй неправильно поставили діагноз. Через лікарську помилку вона залишилася калікою. Бабуся гірко плакала. Мені її дуже жаль. Зазвичай вона жартує і ми розмовляємо про книжки.

Мама на пошті не працює. Пішла. Мені обіцяли гонорар з арґунської газети. Чудова жінка, чеченка Аза, моя вчителька російської зі Школи кореспондентів, допомогла з публікаціями там.

03.05.

Я і мама були на вулиці Завєти Ільїча! Наш рідний будинок ось-ось завалиться! Він спучився, як гора. Цеглини летять згори весь час — діти намагаються швидко вибігати з під’їзду, щоб їх не вбило.

Єдині мешканці чотириповерхового будинку — наші сусіди з другого поверху. Вони повністю зламали вцілілу стіну в нашій квартирі — щоб виламати й продати вбудовану туди шафу. Її мій дідусь колись умонтував.

У дворі, як і раніше, живуть дві великі чеченські родини. Золіна народила Джимові ще хлопчика. Тепер у нього троє синів! Плодиться! Малята гарненькі, але родина живе без жодних вигод, тому вони замурзані й смішні. Сплять на м’ятих брудних підстилках замість ліжка.

А стара баба Стася знайшла родину!!! Стася повзала перед російськими військовими на колінах по снігу, і тому нас усіх не розстріляли у 2000 році! У приватному секторі чеченська родина, де недавно померла старенька мати, взяла Стасю до себе. Оселили її в чистій побіленій кімнаті. Дали гарне ліжко, білизну. Доглядають її. Стася обіцяла віддати компенсацію за розбомблену квартиру своїй новій родині. Оскільки наші будинки відновленню не підлягають, компенсацію колись, напевне, буде видано.

Я зробила фото нашого будинку та будинку, де загинула сусідка Раїса.

Сусіди, дізнавшись, що я тепер журналіст, принишкли й поводилися чемно. Ми обійняли бабусю Нуру й попрощалися добре. За шафу ми не ображаємось.

09.05.

Наснився дивний сон! Пророк Магомед постукав у мої двері. Відчинила й відразу зрозуміла: це він! Пророк Магомед був у білій східній одежі. Спитав чемно:

— Можна зайти?

Я запросила його. Але зніяковіла, тому що вві сні прямо зі стелі йшов дощ. Згадала, що їжі немає. Незручно перед таким поважним гостем. Пророк Магомед увійшов і сказав:

— Ні про що не турбуйся. Я побуду до світанку.

Сусіди кричать на весь двір, що бачили в новинах убитого А. Кадирова. Президент загинув! Загинув його заступник. Це трапилось на святі з нагоди Перемоги. Вибухнув фугас десь о 10.30 (?).

Ми у Василівни. Писали заяву на її прохання до пенсійного фонду, потім я робила їй уколи.

Побігла дивитися телевізор! У новинах підтвердили смерть А. Кадирова — він помер, не приходячи до тями. Вибух стався на стадіоні «Динамо», біля газети «Молодість» і міністерства. Цим стадіоном я ходила майже щодня — брала в Національній бібліотеці книжки для навчання. Бачила нещодавно, як там люди в робітничій формі фарбували й щось ремонтували до свята. Стадіон ніколи не охороняли — всі могли ходити спокійно.

Знову крім чиновників загинули прості люди. Було ж свято! На концерт поприходили з дітьми. Поранено чеченську співачку Т. Дадашеву. Показали на місцевому каналі відео: зчинилась паніка, безладна стрілянина, охорона відкрила вогонь уже після вибуху — видно, не розібравшись, що сталося. Багато поранених: черепно-мозкові травми, відірвані кінцівки.

Нині в нас уведено надзвичайний стан. В. о. президента призначений С. Абрамов. Три дні буде жалоба!

Син А. Кадирова, Рамзан, який дбав про безпеку батька, опинився на момент вибуху в Москві (?). Про трагічну новину його повідомив В. Путін