Українська література » Публіцистика » Спогади командарма (1917-1920), Михайло Володимирович Омелянович-Павленко

Спогади командарма (1917-1920), Михайло Володимирович Омелянович-Павленко

Читаємо онлайн Спогади командарма (1917-1920), Михайло Володимирович Омелянович-Павленко

Таке поводження чужородних старшин дало негативний наслідок пізніш. В Українській армії почали теж дивитися на старшину з підозрінням. З уведенням до армії Державної Інспектури весь старшинський корпус Української армії часово був узятий під політичну контролю[85].

Восени 1919 року під час Любарської катастрофи старшина наша лишилася на своєму посту, й більша її частина вирушила 6 грудня в похід, що був для неї повний невідомого.

Дуже часто в друкові ставилося питання, хто власне був духовним провідником Зимового Походу, й у залежності від симпатії, а то й через мотиви політичні, — приписують провід тій чи іншій особі.

Я сам являюся прихильником значіння індивідуальности в житті людства, особливо в галузі військової техніки, творчости —"с'еst que сгее lа vісtоіrе с'еst аvant tout l`action du chef"[86]., розумію також усю вагу прислівя: "отаманові перша чарка й перша палка", що, на жаль, дуже часто забувається звичайно — "палку" лишають старшому, а, чарку" пють усі, кому тільки цього хочеться.

Проте винятки лише стверджують правило. Треба пригадати, що ми мали до діла з революційною добою та ще й у моменті переходовому. Старший вождь не міг не мати у військовій товщі певної верстви ідеологічно з ним звязаної, що поділяла його погляди на національну справу й технічне її переведення.

Ці вояки разом із вищою командою й складали моральний елемент військової групи, що з політичних мотивів повинна була себе називати армією.

Багато з цих вояків уже відійшли на вічний спочинок — полягли в боротьбі за Україну. Це дуже велика втрата.

На них, на цих самих вояках (тут я розумію не лише панів отаманів, полковників, старшин, але й індивідуально сильних і політично розвинених козаків) стояла Вища Команда; вони складали для неї ґрунт — довіря, врешті, — поставили вони авторитет Команди на абсолютну височінь; цим воякам, і лише їм, я, по належному мені праву, передаю право на духовий провід у поході на ворожих запіллях взимі 1919–1920 р. р. Без цього елементу, що являється цілком природнім добутком, з попередньої титанічної боротьби нашого вояцтва (зо всіма ворогами зовнішніми й власними — внутрішніми). В обставинах, що в них знаходилася армія, природньо було очікувати виступів, авантур… спроба була, але вона була першою й останньою — цим самим моральним елементом війська вона була на самих початках зліквідована (в районі Ново-Українка — Мала Виська).

Цей елемент не був зорганізований ні в "трійки", ні в "пятки" — проте я його відчував і, коли я промовляв до частин, я думкою звертався до них; я знав, що для них виразу "не можу" — не існувало; вони після моїх переконань і були тим, що надавали всьому апаратові риси, які назавжди в масах українського народу лишать добру славу за пять місяців марш-маневрів козацтва Великої України від одного села — постою до другого, по степах Херсонщини, понад Дніпром і т. ін.

З кінцем лютого, в середині України Українська армія закінчила свою моральну роботу і являється вповні закінченим організмом, бодай для того завдання, що їй припало виконати в інтересах людства й нації.

МАРШРУТ
Армії Української Народньої Республіки в Зимовому Поході. (6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р.)
Марш Запорозької дивізії

5.12. Котелянка — Любомирецька — Чарторня — Привітів — (вихідне угрупування перед проривом у запілля Добровольчої московської армії).

6.12. Печанівка — Миропіль — Любомирецька — Чартория — Привітів — (Марш у півн. — східн. напрямі на прорив через Добрармію).

7.12. Привітів — Вінниця — Мотрунки — Молочки.

8.12. Молочки — Краснопіль — Сміла — с. Польова.

10.12. Сл. Польова — В. Острожок — М. Острожок — Кустовці.

11.12. Кустовці — Кутище — Нападівка.

11.12. Нападівка — Заливанщина — Чернянин — Самгородок — (Згрупування по скінченню марш-маневру на прорив на Десні).

(Марш на схід по тилах Добрармії).

13.12. Самгородок — Овсяники — Левківка

14.12. Левківка — Ординці

14 і 15.12. Ординці

16.12. Ординці — Жидовці — Должок — Андрушів — Пшенів — Чорнявка

18.12. Чорнявка — Скала — Вербівка

18, 19 і 20.12. Вербівка

21.12. Вербівка — Животів — Дубрівка.

22.12. Дубрівка — Пятигори — Оддайпіль — (Угрупування на спочинок, ор ганізація, орієнтовка).

22—26.12. Оддайпіль.

27.12. Оддайпіль — Тихий Кут — Жашків — (3 метою перепустити великі відділи Добрармії).

28.12. Жашків — Побійна — Красний Кут — Н. Гребля.

29.12. Н. Гребля — Кривець — Крачківка — Іваньки — (Марш в півд. — східньому напрямкові, поміж московськими: Добрармією, що відступала, та Червоною, що наступала).

30.12. Іваньки — Паланочка — Роги — Легезин.

1.1. Легезин — Оксанин — Небелівка.

5.1. Небелівка — Перегонівка — (Угрупування на півдні від Умані. Захоплення Умані. Спроба політичної організації краю).

12.1. Перегонівка — Дубова — Коржів Кут.

13.1. Коржів Кут — Бабанка — Гроздів — до Умані — Сушків.

(Марш у

Відгуки про книгу Спогади командарма (1917-1920), Михайло Володимирович Омелянович-Павленко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: