Світова гібридна війна: український фронт - Володимир Павлович Горбулін

(подібною до дії оголошення війни). Сторона, що перемогла, декларує закінчення війни, а протилежна сторона визнає себе переможеною. Але цей сценарій в умовах гібридної війни є майже неймовірним. Агресор, який не визнає своєї ролі як учасника конфлікту і репрезентує себе як миротворця, не передбачає для себе, відповідно, будь-­якого визнання поразки. Ще більш складно говорити про зміст перемоги й поразки в умовах, коли час і форми завершення гібридного конфлікту залишаються невизначеними.

У повсякденному вжитку, в україн­ському публічному дискурсі, в інтернет-­мережах слово перемога виступає як протилежність не поразки, а зради. Крім того, перемога вживається на позначення різновиду внутрішньополітичних суперечностей, досить далеких, на перший погляд, від ситуації гібридної війни, насамперед від ситуації на Донбасі.

Ця досить нестандартна ситуація, випадок поширення контекстуальних синонімів зрада/перемога у формі інтернет-­мему, переводить наратив перемоги над зовнішнім противником до наративу перемоги над власною злочинною владою (ще один популярний інтернет-­мем). Таким чином, має­мо ситуацію відтворення моделі протиставлення народ — влада, успадкованої від подій Революції гідності зими 2013—2014 рр. Ці позначення в сучасних текстах та окремих висловах вживають у контексті критики влади, як засіб дорікнути представникам владних структур за відхилення від «ідеалів Майдану» і зраду цих ідеалів[50] (рідше — і частіше іронічно — говорять про перемогу для схвалення дій громадськості, якій вдається відстояти свої інтереси).

Таким чином, модель протиставлення народ — влада часів Майдану зими 2013—2014 рр. частково зберігає свою роль у типологічно схожому протистоянні громадськості та влади (хоча влада за цей час змінилася).

Однак, якщо взяти до уваги, що однією з цілей гібридної війни РФ проти Украї­ни є підрив легітимності україн­ської влади і роздмухування внутрішньополітичних суперечностей, цей випадок зовні «нелогічної» інтерпретації перемоги як антоніма зради цілком вписується до дискурсивного контексту гібридної агресії. Хоча виразний ігровий відтінок протиставлення зрада/перемога частково знижує можливості його деструктивного застосування.

Однак специфіка гібридної війни потребує створення власного переконливого розуміння змісту перемоги над ворогом. Особливо важливим стає бачення бажаних післявоєнних сценаріїв із залученням принципів міжнародного права у частині правила після війни (jus post bellum), їхньої модифікації для умов гібридної війни та з точки зору відповідальності гіб­ридного агресора.

У тому випадку, коли перспектива переконливої й остаточної військової перемоги над агресором є віддаленою, особливої ваги набуває когнітивний вимір гібридної війни, досягнення успіхів у якому потребує послідовного застосування дискурсивних засобів, створення ефективного стратегічного наративу з погляду виключно націо­нальних інтересів Украї­ни. Проб­лема реалізації власних націо­нальних цілей та перешкоджання реалізації політичних цілей ворога виходить на перший план.

Головною політичної метою Украї­ни є продовження свого існування як суверенної незалежної держави. Натомість гібридна агресія РФ проти Украї­ни здійснена з політичною метою її упокорення, знищення суверенітету Украї­ни і повернення її до сфери геополітичного впливу РФ. Досягнення цієї мети РФ передбачає добитися за допомогою трьох політичних вимог, сформульованих ще до початку гібридної війни: їх виконання (разом чи окремо) могло б засвідчити поразку Украї­ни. Це федералізація Украї­ни, офіційний статус російської мови як другої державної і зміна зовнішньополітичного курсу, тобто юридично зафіксована відмова Украї­ни від європейської та євроатлантичної інтеграції.

Військовий аспект перемоги над агресором забезпечується нарощуванням власної мілітарної потужності Украї­ни, як для цілей оборони, так і як фактор стримування нападника. Водночас в умовах, коли не вистачає ресурсів для вирішальної військової перемоги, яка, до того ж, обернеться величезною кількістю жертв, досягти перемоги у гібридній війні можна лише невиконанням набору політичних вимог агресора. Ці політичні вимоги РФ залишаються незмінними протягом усього періоду війни. Таким чином, перемога Украї­ни — на когнітивному рівні — полягатиме у тому, щоб унеможливити виконання цих вимог РФ і продовжувати зберігати своє існування як самостійної держави.

Примітки 

[1] Парахонський Б.О., Яворська Г.М. Зовнішня політика Украї­ни в умовах кризи міжнародного безпекового середовища : аналіт. доповідь. — К. : НІСД, 2015.

[2] Щоправда, при розробці концепції гібридної війни вже на початкових етапах була висунута теза, що джерелом гібридних викликів можуть виступати не тільки недержавні актори, а діапазон поєднання регулярних та іррегулярних тактик далі розширюватиметься. Див.: Hoffman F. G. Hybrid Warfare and Challenges // JFQ. — January 2009. — № 52. — National Defense University Press. — Р. 37.

[3] Rácz A. Russia’s Hybrid War in Ukraine:Breaking the Enemy’s Ability to Resist The Finnish Institute of International Affairs [Електронний ресурс]. — 2015. — Режим доступу : http://www.fiia.fi/en/publication/514/russia_s_hybrid_war_in_ukraine/

[4] Парахонський Б.О., Яворська Г.М. Модернізація і опір: зовнішньополітична доктрина Україн­ської держави // Стратегічна панорама. — 2015. — № 1. — С. 45—57.

[5] Британський дослідник інформаційної складової російської агресії П. Померанцев вживає термін weaponization of media, тобто застосування медіа як зброї. Так само, на нашу думку, застосовуються як неметафорична зброя всі інші невійськові засоби ведення гібридної війни.

[6] Яворська Г.М. Лінгвістика в дослідженні міждисциплінарних об’єктів (до аналізу колективних ідентичностей) // Мова. Людина. Світ: До 70-­річчя професора М. Кочергана : зб. наук. статей. — К. : Вид. центр КНЛУ, 2006. — С. 46—59.

[7] Antulio J. Echevarria II. Operating in the Gray Zone: An Alternative Paradigm for US Military Strategy [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.strategicstudiesinstitute.army.mil/pubs/display.cfm

[8] Hoffman, F.G. Hybrid Warfare and Challenges. // JFQ. — January 2009. — № 52.  — National Defense University Press.

[9] Про категоризацію війн за принципом змінних наборів спільних рис докладніше див.: Яворська Г.М. Концепт «війна»: семантика і прагматика // Стратегічні пріоритети. Серія : Філософія. — 2016. — № 1. — С. 14—23.

[10] Renz B.; Smith H. Russia and hybrid warfare — going beyond the label. Project «Russia and Hybrid Warfare: definitions, capabilities, scope and possible responses». Funded by the Finnish Prime Minister’s Office, government’s analysis, assessments and research activities [Електронний ресурс]. — January 2016. — Р. 2—4. — Режим доступу : http://www.helsinki.fi/aleksanteri/english/publications/presentations/papers/ap_1_2016.pdfhttp://www.helsinki.fi/aleksanteri/english/publications/presentations/papers/ap_1_2016.pdf

[11] Lind William S., Nightengale Keith, Schmitt John F., Sutton Joseph W., Wilso Gary I. The Changing Face of War: Into the Fourth Generation [Електронний ресурс] // Marine Corps Gazette. — Oct. 1989. — Режим доступу : https://www.mca-marines.org/files/The%20Changing%20Face%20of%20War%20-%20Into%20the%20Fourth%20Generation.pdf

[12] Теорія викладена в праці «Мятеж — имя третьей всемирной», виданій невеликим тиражем у 1960 р. у Буенос­-Айресі.

[13] Шевцов А., Їжак О. Доктрина Буша: теорія і практика застосування сили // Стратегічна панорама.— 2003. — № 3—4.

[14] Final Report on the Meaning of Armed Conflict in International Law [Електронний ресурс] // The Hague Conference (2010). Use of Force / International Low Association. — Режим доступу : http://www.ila-­hq.org/download.cfm/docid/2176DC63-­D268-­4133-­8989A664754F9F87

[15] Kennan, G. The inauguration of organized political warfare. Policy Planning Staff Memorandum [Електронний ресурс]. — Washington, May 4, 1948. — Режим доступу : http://academic.brooklyn.cuny.edu/history/johnson/65ciafounding3.htm

[16] Walker, R.G. SPEC FI: the United States Marine Corps and Special Operations [Електронний ресурс] / Naval Postgraduate School. — Monterey, California,