Спостерігаючи за англійцями - Кейт Фокс

Роль смаженої картоплі 

Звіт Дослідницького центру соціологічних проблем (ДЦСП) про Роль смаженої картоплі присвячено продуктові всенародного значення. Дев’яносто відсотків англійців є поїдачами картоплі фрі — як мінімум раз на тиждень більшість з нас влаштовує собі свято смаженої картоплі. І хоч картопля фрі є надважливою частиною культурного спадку, до дослідження ДЦСП ми мало що знали про природу наших стосунків з бульбою, її роль у соціальних взаєминах та місце, яке вона посідає у культурному Zeitgeist англійців. 

Картопля фрі, патріотизм та англійський емпіризм

З’ясувалося, що хоч картоплю фрі придумали у Бельгії і вона популярна (як «french-fries», «frites», «patate frite», «patatas fritas» та ін.) у всьому світі, англійці вважають її суто британською, навіть суто англійською, якщо точніше, їжею. «Риба та картопля фрі» досі залишається національною стравою англійців. Зазвичай англійці не виявляють патріотизму та особливих емоцій до їжі, але у випадку із звичайнісінькою картоплею вони можуть бути навдивовижу патріотичними та фанатичними.

Один із учасників фокус-групи пояснив ситуацію так: «Фрі — це така дуже земна їжа. Це основа основ, це проста їжа у хорошому розумінні слова, і тому ми її любимо. Ми самі такі, і це гарна риса характеру… От такі ми — ми не любимо приндитися». Ніколи б не подумала, що копичка смаженої бульби може так вичерпно пояснити приземлений емпіризм та реалізм здорового глузду, які я навмання виводжу у визначальні риси англійськості. Тож я була невимовно вдячна цьому панові за глибоке спостереження.

Як ділитися картоплею фрі та Як це стосується товариськості

Картопля фрі — це ще й важливий соціальний фасилітатор. Це єдина англійська страва, яка просто створена, щоб нею ділились, і неписані правила дозволяють це робити. Коли ми їмо чіпси, то можна зауважити, що як ми раптом починаємо поводитися інакше — дуже по-дружньому, дуже по-товариськи і зовсім не по-англійськи: ми даємо собі волю і їмо руками з однієї тарілки чи з пакетика, навперебій висмикуємо фрі з тарілки сусіда і навіть годуємо одне одного з рук! Навіть з їжею, якою заведено ділитися — китайською чи індійською — ми зазвичай так не робимо і замовляємо страви окремо. Але картоплі фрі, здається, вдалося прокласти місток дружелюбності. Для багатьох англійців в цьому й криється привабливість картоплі фрі. Це можна пояснити тим, що ми більше за інших потребуємо допомоги у налагодженні соціальних зв’язків та «взаємодії».

Правила їжі та англійськість

Правила їжі виявили ще більше симптомів «соціальної не-дужості» англійців. Здається, страшенно багато ірраціональних та незбагненних аспектів поведінки англійців сягають корінням у ці нещасні лиховісні правила, як, наприклад, мовчазні, вибачливі та огидні методи поскаржитись.

Детальне вивчення навколостолової поведінки також допомогло глибше зрозуміти суть правила «От так завжди!» і привідкрило феномен англійськості. Це не просто «набурмосений стоїцизм»! Це правило свідчить про те, що ми у своєму хронічному песимізмі та цинізмі не покладаємо великих сподівань на світ — ми впевнені, що всі лиха і хиби задумані природою, щоб дратувати нас та розчаровувати. Ще цікавішим є те, що ми виявили схиблене відчуття задоволення, навіть насолоди від того, що наші невеселі пророцтва справджуються. Для того, щоб зрозуміти сутність англійськості, критично важливо зрозуміти, перш за все, сутність занепадницького менталітету англійців. Варто зауважити, що тема англійського емпіризму знову виринула на поверхню і то в доволі неочікуваному контексті — у взаєминах із картоплею фрі.

У цьому розділі ще яскравіше, ніж у попередніх, класові правила продемонстрували несусвітній ідіотизм англійської класової системи. Я не жартую. Скільки горошинок може балансувати на зовнішньому боці виделки? Та мені соромно про таке писати! Та мені соромно навіть знати цю дурню! Та це моя робота, і я змушена спостерігати, описувати та намагатись зрозуміти навіть таку дурню. Так, я в курсі, що всі спільноти мають «систему соціального статусу і методи його індикації», та англійці, здається, вивели це в абсолют ідіотизму!

Принцип «мало / помалу дорівнює добре», правда, не такий сміховинний, як інші правила-індикатори класу. Попри те, що це правило виконує роль класового індикатора, воно також відображає важливі для англійців ідеали — поштивість та принцип чесної гри. А ще це правило наглядно демонструє нашу любов до стриманості та неприйняття пожадливого себелюбства. Також не можна змовчати про те, що нам набагато важливіше гарно поспілкуватися за столом, аніж просто набити черево.

Правило «картоплі фрі» свідчить про те, що брак любові до їжі і, можливо, ще й апатичність до таких речей, як, скажімо, патріотизм, пояснюється тим, що англійці дотримуються заборони на надмірну заповзятість, а не холодні від природи, як прийнято вважати. Ми можемо бути емоційними і навіть доволі пристрасними! Ну, принаймні з картоплею фрі можемо! Просто стримуємо ці імпульси у намаганні не переступити через табу на заповзятість. Чи й наша горезвісна холодність до сексу з цієї ж опери? Чи наші правила гумору сильніші за сексуальний потяг? Спробуймо з’ясувати у наступному розділі!

ПРАВИЛА СЕКСУ

— Як просувається книжка про англійців? Над яким розділом працюєш?

— Над розділом про секс.

— Там що, двадцять чистих сторінок, так? 

Гумор як колінний рефлекс

Годі порахувати, скільки разів я чула цей чи йому подібні жартики: «То це буде короткий розділ!», «О, та це легко: “Жодного сексу, ми ж британці!”, “Який там секс, в нас є грілка!”, “Ти маєш на увазі «ляж на спину і думай про Англію”», «То ти нарешті поясниш, яким дивом англійці розмножуються?». І все це з уст самих англійців — моїх друзів та інформаторів. Іноземці теж жартували час від часу, але англійці — майже завжди. Вочевидь, в те, що англійці мають мало сексу та й не дуже його хочуть, вірять всі і повсюдно, особливо самі англійці!

Але чи так воно насправді? Чи ми справді віримо у поширений стереотип, буцімто англійці холодні, стримані, наївні та невмілі в сексі? Чи справді чувак краще піде дивитися футбол, а його дружині любіше випити чашечку доброго чаю? А якщо піднятися соціальною драбиною догори — у вищі класи, то чи там й справді незграбні, недорікуваті і сором’язливі хлопчики з приватних шкіл і такі ж неоковирні, невмілі дівчата, які тільки те й роблять, що гиготять без упину? Невже ми себе бачимо такими? Невже ми такі і є?

Якщо вдатися до фактів та цифр, то наш образ секс-аскетів не відповідає дійсності. Англійці — все ж люди, і цілком природно, що секс для нас має таке ж важливе значення, як і для всіх істот