Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій

class="book">Гей, там на горі січ іде. Написана з нагоди першого січового свята, 6 червня 1902 р., м. Коломия. Як гімн січовиків, текст цієї пісні регулярно з’являвся на сторінках народного календаря «Запорожець», який редагував Кирило Трильовський (під псевдонімом «Максим Залізняк»); та пісенників довоєнного і міжвоєнного часу (під псевдонімом «Клим Обух»). Масовий характер виконання пісні в Галичині протягом першого десятиріччя XX ст. і пізніше, коли по селах відновили діяльність громадські товариства «Січ», «Луг», «Каменярі» (1920–1930-ті рр.), зумовили її довголіття. Пісня стала справжнім бойовим славнем «руханково-протипожежного», а насправді військово-спортивного, товариства «Січ», заснованого в селі Завалля (Снятинщина) 5 травня 1900 року адвокатом Кирилом Трильовським.

Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 38–39 с.

Гей, Чорна Гора зраділа. Співається на мелодію пісні «Гей, там на горі Січ іде».

Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 25 с.

Ой зацвила черемшина. Автор зробив переробку народної жовнірської пісні, особливо поширеної у XIX ст. (записи І.Колесси, І.Франка, О.Маковея). Численні публікації тексту в усіх січівських, а також стрілецьких («Сьпіваник УСС», 1918. – 41–42 с.), просвітянських пісенниках спричинилися до входження січової пісні у активний репертуар селян, а відтак і до появи фольклоризованих варіантів, серед яких є контаміновані. Відомо, що «Ой зацвила черемшина» була дуже популярною в стрілецькому середовищі. Так сотник УСС Д.Вітовський ставив її на перше місце серед інших пісень, які органічно вросли у стрілецький репертуар (див.: Календар-альманах, 1926. – 84 с.).

Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 24 с.

Про Січ славну. Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 84 с.

На вулиці сурма грає. Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 31–32 с.

Микола Угрин-Безгрішний

Прийшла пора велика. Написано 2 травня 1915 р., Замкова Палата (Закарпаття).

Подано за першодруком «Червона калина» (1917, ч. 2 (червень). – 10 с.).

Іван Франко

Гей, Січ іде. Уперше надруковано в газ. «Новий громадський голос», 1905 р., № 30, 12 жовтня, с. 237. До збірки «Давнє й нове» увійшов як 3-ій номер циклу «Гімни й пародії», твір уміщено на с. 258. Під текстом Франко подає довідку, але припускає в ній помилки щодо часу написання та місця першої публікації твору: «Написано в Бергометі 1906, друковано тоді ж у коломийськім „Поступі“. Передруковую тут із окремого видання „Січовий співаник“, Коломия, 1910, стор. 7–8». Московські начальники боялись цієї бадьорої стройової пісні – і правильно робили. Вони все уявляли собі, як під звуки цієї пісні українці вишикуються в ряди і виженуть окупантів (як воно зрештою і сталось). Тому вона не була включена до 50-томного «академічного» видання творів І.Франка. Вона була опублікована у виданні «Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах» (Львів.: Каменяр, 2001 р.).

Подано за зб. «Сьпіваник Українських Січових Стрільців». – Відень, 1918. – 38–39 с.

Степан Чарнецький

Воєнна ідилія. Написана в 1917 році. Подається за зб. «Пісні УСС на однорідний хор». Вип. ІІІ. М.О.Гайворонський. – Нью-Йорк, 1936. – 6–7 с.

Ой у лузі червона калина. Подано за зб. Стрілецькі пісні. Пісенник. Упорядник І.Щербаков. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1992. – 5 с.

Юрій Шкрумеляк

Ой у мого кониченька золота підкова. 15 березня 1919 р. Мелодія запозичена із народної пісні, з якої автор використав зачин. У приміт. зазначено – «1 сотні козаків УСС».

Подано за першодруком у часописі «Стрілець» (1919, 3 квітня).

Питається вітер. Літо 1915 р. Ю.Шкрумеляк трактує мотив «стрілецька смерть» як уособлення стану приреченості в ефемерному очікуванні волі («треба вмерти, спочивати, Воскресіння, волі ждати»). Ймовірно, що саме стрільці змінили кінцівку тексту цієї пісні, більш відповідним мотивом – геройська смерть стрільця. Цю думку обґрунтовує тематична подібність рядків з іншою авторською редакцією, яка з’явилася значно пізніше, у п’єсі «Стрілецька слава в піснях»: Треба вмерти молодцеві та січовому стрільцеві, / Бо найкраща смерть у бою, за край рідний і за волю.

Подано за першодруком «Вістник СВУ», 1916, 6 лютого. – 87 с.

Сопілка. Подано за зб. Світ дитини, 1921. – 25 с.

Ярослав Ярославенко

За Україну (О, Україно! О, люба ненько). Подано за зб. «Стрілецькі пісні». Пісенник. Упорядник І.Щербаков. – Київ: Музична Україна, 1992. – 6 с.

Б’ють літаври гучні. Подано за зб. Пісні Українських Січових Стрільців. – 1990 (Самвидав).

Інші автори

Вперед, хлопці, ми вандрівники. Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 86 с.

Гей, козаче, встати час. Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 73 с.

Дай нам, Боже, добрий час. Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 74 с.

Січовий марш. Подано за