Українська література » » Дияволи з "Веселого пекла" - Ростислав Феодосійович Самбук

Дияволи з "Веселого пекла" - Ростислав Феодосійович Самбук

Читаємо онлайн Дияволи з "Веселого пекла" - Ростислав Феодосійович Самбук
учнів. І попередьте його, що злочинці можуть затримуватись. Я тут подивлюся замість вас…

Курт вів спостереження за виходом із школи. Агент мусив зробити гак, і Кноль знав, що, поки той повернеться, він устигне зустрітися з Хетелем.

Хетель з'явився через кілька хвилин. Вони звернули у безлюдний тупичок. Хетель віддав чек і запитав:

— Коли ми можемо виїхати? І нам хотілося б встановити…

— Я тільки випущу вас і все! — одповів Кноль рішуче. — І не сподівайтеся на те, що і в подальшому покриватиму вас.

Хетель мовив багатозначно:

— Але ж тепер вам буде вигідніше, коли ми не попадемо до рук поліції. Я можу ручатися лише за себе, інспекторе, я — мовчатиму, але ж мої колеги…

— Не беріть мене на бога, Хетель! Чек на пред'явника, і я не збираюся сам одержувати гроші. В крайньому разі мене можуть звинуватити в недбальстві, — заховав чек до бумажника. — Я переживу це.

— А у вас усе продумано, — мовив Хетель з повагою. — Приємно мати оправу з діловою людиною. То коли ж?

— Я подзвоню вам. Годин через дві.

— Чи не можна скоріше?

Кноль не витримав, щоб не шпигнути:

— Я розумію вашу непосидючість… І все ж вам доведеться набиратися терпіння.

— Чек у вас, ви можете одержати гроші і…

— Не міряйте по собі!

— Добре. — Хетель вирішив, що не варто сперечатися. — Ми будемо готові через годину.

— Я зможу випустити лише один автомобіль, — попередив Кноль. — Через півгодини поліція знатиме його номери.

Хетель наморщив лоба.

— І все це за три мільйони? — запитав в'їдливо.

— Так, я продешевив, — відпарирував Кноль. — Ще дві хвилини — і я вимагатиму чотири. І ви заплатите чотири.

— Але ж ми вже домовились… І з нетерпінням чекатимемо дзвінка.

Кноль встиг обернутись у Зальцбург і назад десь за годину з чимось. Упевнився, що чек справжній, і дав розпорядження перевести три мільйони шилінгів у Відень на рахунок Гертруди Хунке. Пройшовся головною вулицею Альт-Аусзее, звернув на бічну, що вела до вілли Хетеля. Метрів за сорок від будинку в ряду інших машин стояв сірий «мерседес». Кноль сів на переднє сидіння.

— Ви можете піти пообідати, сержанте, — відпустив поліцейського, який вів спостереження за парадним входом вілли. — Візьміть з собою Герхарда. Я підміню вас. Тільки не баріться, даю вам сорок хвилин.

— Слухаю! — зрадів сержант. — Герхард доповів вам? Цей тип Хетель уранці виходив з вілли. Був у кав'ярні біля «Ам зее», але ж у цей час там сиділи ви, і ми обмежилися спостереженням з вулиці.

— Авжеж, сержанте, — похвалив Кноль. — Йдіть. Сподіваюсь, сорок хвилин вам вистачить.

Коли сержант завернув за ріг, Кноль вискочив із «мерседеса» до телефонної будки.

— Хетель?.. Можете виїжджати. Грузовиком? Добре, хоч самим чортом. Спочатку я переслідуватиму вас на сірому «мерседесі». Нагадую, через півгодини поліція знатиме номер вашої машини.

Хетель буркнув у відповідь щось невиразне й повісив трубку.

Кноль сів за кермо «мерседеса», запалив сигарету, та, зробивши лише кілька-затяжок, жбурнув її у вікно. Дивився, як відчиняються ворота Хетелевої садиби. Вискочив невеличкий жовтий півторатонний «фіат», звернув на головну вулицю і, одразу набравши швидкість, пішов у бік зальцбурзького шосе.

Інспектор повів «мерседес» за ним. Посміхнувся. В кабіні грузовика лише Хетель, отже, ті двоє лежать у кузові. Цікаво, як вони виплутуватимуться з ситуації, що склалася? Певно, петлятимуть об'їзними шляхами, автобан для них — смерть, через півгодини поліція перекриє його.

Кноль їхав за «фіатом» кілометрів чотири, потім різко натиснув на гальма і поставив свою машину на узбіччя. Взяв газету, кілька разів прочитав якусь замітку, та ніяк не міг збагнути, про що йдеться. Зіжмакав газету, сидів, дивлячись на машини, що пролітали мимо, і рахував їх.

Задумав: якщо сота буде зустрічна, все обійдеться: вісімдесят сім… вісімдесят вісім…

Дев'яносто дев'ята виринула з-за повороту ззаду, обдала гарячим повітрям. А от і сота, сіра мікролітражка, йде назустріч. І чого вона так повзе? Тривожно озирнувся назад: так і є, з-за повороту вирвався, виблискуючи хромованими деталями, якийсь американський звір.

Три чорти у горлянку, і для чого випускають ці мікролітражні нікчеми?

Може, водій мікролітражки відчув Кнолеві волання і збільшив швидкість, а може, «американець» пригальмував, побачивши на узбіччі машину, але мікролітражка встигла проминути «мерседес» на якусь частку секунди раніше.

Кноль злорадно подивився вслід «понтіаку» — від серця відлягло і чомусь відразу захотілося їсти. Згадав, що випив лише чашку холодної кави, озирнувся і побачив промаслений пакунок біля заднього скла. Розгорнув,і знайшов бутерброди з сиром.

Кноль сів просто на траву, спершись спиною на крило машини, і довго жував, давлячись черствим хлібом. Думав: Хетель витискує зі свого грузовичка кілометрів вісімдесят-дев'яносто на годину, в середньому виходить не менше сімдесяти, за півгодини — тридцять п'ять.

Цікаво, куди вони рвонули?

Через шість кілометрів поворот у гори. На їхньому місці він їхав би тільки в гори. Там можна перебути десь на хуторі у знайомого. Звичайно, коли є знайомі.» Знайомі завжди допоможуть — всюди треба мати друзів. Чому в нього мало друзів? Ну, й наплювати. Тепер у них з Гертрудою є гроші, багато грошей, а чим більше грошей, тим більше друзів. Правда, ціна таким друзям — тьху, але про це скоро забуваєш, починаєш вважати друзями навіть похлібців — і так до першого крутого повороту.

Куди діваються друзі, коли тобі погано?

Глянув на годинник — минуло двадцять шість хвилин. Витяг із кишені довгого гострого цвяха, ввігнав рукояткою викрутки в заднє колесо. Зашипіло. Інспектор почекав ще кілька хвилин і сів за кермо. Увімкнув радіо.

— Увага, увага! — почав упевнено. — «Форд»-сімнадцятий і «форд»-вісімнадцятий!.. З воріт вілли вийшов жовтий грузовий «фіат», номер ТВ сто тридцять один — тридцять п'ять… За кермом підопічний… Починаю переслідування… Йде в бік Зальцбурга. «Сімнадцятому» йти навздогін. «Вісімнадцятий» займає моє місце,

Відгуки про книгу Дияволи з "Веселого пекла" - Ростислав Феодосійович Самбук (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: