Українська література » Пригодницькі книги » Галка - Павло Федорович Автомонов

Галка - Павло Федорович Автомонов

Читаємо онлайн Галка - Павло Федорович Автомонов
а на устах усмішка.

— У мене загинули тут мама, тато, сестри. Лишилася тільки я…

— Як тебе звати?..

— Катя.

— А хлопець у тебе є?

— Є. Танкіст. Старший лейтенант. Ваня. Поїхав з цього фронту. На берег Тихого океану танки від американців приймати. Може, коли зустрічали? Такий високий, сильний, кароокий і… І завжди ніби всміхається хитрувато. Та я не вірю, що він з хитрунів. Він справжній, хороший. Він повернеться…

— Я теж Іван. Іван Сергійович, — посміхнувся полковник.

Майор Савич перезирнувся з полковником. «Може, це і є наш старший лейтенант Іван?..» І ледве не поспитав, чи подарувала йому дівчина перед від'їздом на Далекий Схід райдужний шарф.

— Повернеться твій старший лейтенант! — сказав Савич.

— Спасибі за такі слова. Я його ждатиму, навіть коли не буде довго листів. Ждатиму-ждатиму довго-довго… — запевняла дівчина.

— А де ти живеш, Катю? — раптом осінила майора дум-, ка, що це дійсно знайома Івана — донжуана з групи Кудрявого.

— На вулиці Войнова… — І Катя сказала адресу, додавши — У півпідвалі. Поруч — кімната двірника. Вона завжди дома, коли я на роботі. Розіб'єте фашистів, приходьте, товаришу майор, у гості! І ви теж, Іване Сергійовичу.

— Прийдемо!

Протискуючись між людей, Катя незабаром зникла з очей.

Каті не стало видно, а майор Савич сказав:

— Щось дуже схожий її Ваня на Івана з групи Кудрявого. Зараз він заступає командира. З ним і другий радист, Короп…

— В ефір виходить не часто, але до діла… Про вогневу міць «Пантери» і фортифікаційні споруди уже передав кілька телеграм. Інколи повідомляє і про дислокацію тамтешніх військових підрозділів, — відповів Савич. — Узнали ми про загибель Василя, і тривога поселилася в мою душу, Іване Сергійовичу. Боюся я за Галку і Коропа. Боюся, як і за інших радистів, що потраплять у сіті німецьких пеленгів. Ці двоє виходять в ефір зовсім близько від штабу «Норд». А Галка, ніби в редакцію газети, іноді передає цілі кореспонденції й інтерв'ю по чотириста слів. Особливо коли надибають на «язика»…

— На війні без риску не обійтися, — зауважив Іван Сергійович.

— Так то воно так, — тяжко зітхнув Савич.

Він пригадав суперечки Галки з товаришами по групі і з зв'язківцями радіовузла відділу. Суперечки і попередження Галці, щоб він там не займався самодіяльністю, а діяв згідно інструкції. Попереджувати не важко. А ось Василь-саратовець діяв згідно технічної інструкції. І спіймався…

Салют закінчився. А люди все ще бродили уздовж гранітних берегів Неви, по Невському. Тільки потік уже був до Московського вокзалу, від якого незабаром відчалить перший на Москву поїзд і до якого прибудуть перші товарні ешелони з. Великої землі.

— Та-ак! — глибокодумно мовив полковник. — Операція «Нева-2» здійснена! Тепер попереду у військ Ленінградського фронту фашистська лінія оборони «Пантера»…

— І прорвати її, дорогий Іване Сергійовичу, нашій армії повинен допомогти і я! — сказав вродливий майор-білорус Савич і додав рішуче й переконано: — І я особисто!


Книга друга
«ПАНТЕРА» — «КУРЛАНД»


Частина перша
КРИВАВИЙ ПРОВЕСЕНЬ


1

Самостійне життя групи Кудрявого розпочалося із вибору головної бази, а точніше місця, де можна було б переночувати, відпочити і тримати радіозв'язок з Центром. Це місце, звичайно, не у глибині лісу. Нащо ж тоді покидати партизанів, які були надійною базою у роботі розвідників? Табір парашутистів на шість бійців повинен знаходитися десь поблизу залізниці, щоб можна було за годину-дві дістатися до колії, на спостережний пункт. Але це ще не все.

Група повинна мешкати поблизу наїждженої лісової чи рокадної дороги, на яку виходитиме з лісу тільки один слід чобіт чи валянок, накритий перед дорогою гілкою, чи у який буде поставлена густа ялиночка, що ховатиме від «лісових котів» стежку.

Кудрявий вважав, що чим ближче вони житимуть до небезпечної зони, буде більш гарантована їхня безпека, зважаючи навіть на те, що залізниця вночі сильно охороняється, що партизани не дають спокою охороні і вдень. Але щоб жити в цій зоні, треба поводити себе тихіше води, нижче трави: говорити тихо, часом пошепки, не кашляти голосно, а тільки в шапку, обачно користуватися вогнем, пам'ятаючи, що вогонь мусить бути без диму, хоча і е прислів'я: нема диму без вогню! Нарешті навчитися маскувати свої три-чотири останніх чи перших сліди біля самої дороги.

Всю оцю стратегію виклав командир Кудрявий і запитав:

— Ну як, браття-кролики?..

— Мені теж здається, що «лісові коти» десь нишпоритимуть подалі, шукаючи наші сліди. Та й увага їхньої розвідки більше буде націлена на урочища, в яких базуються партизани. Та й німці знають, що ми зустрілися з партизанами! — висловив свою думку Галка.

І таке місце знайдене поблизу залізниці Псков — Луга, у п'ятистах метрах від дороги, по якій курсують німецькі автомашини, підводи і ходять місцеві жителі до колишніх сіл.

Ділянка для будівництва є. Тепер треба

Відгуки про книгу Галка - Павло Федорович Автомонов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: