Гості з греків - Юрій Дмитрович Ячейкін

Чиїх?!

Обважніло тіло печеніга в руках руського богатиря, згасло вирячене око, помертвіла вовча усмішка. Підняв його Ян Усмошвець над головою, крутонув і кинув собі під ноги.

Здобув мир!

…Віддалялися у степ печенізькі вози із згорнутими наметами. Курилася сірою запоною пилюка за ворожою кіннотою. Руські воїни дивилися услід, спершися на багряні щити.

На лівому березі лишилося десятків зо три вершників. А перед ними, на чолі, одвукінь непорушно сидів Варяжко. Сидів з похиленою головою, бо гнітили її важкі думи, пекучі думи, бездольні. Не повертала мала залога коней у широкий степ, стояла обличчям до руського стану.

Ось Варяжко підвів голову й ворухнув поводом. Кінь неквапом пішов до броду. Уся залога рушила за ним.

Повертався Варяжко на Русь, повертався з каяттям, віддавався на княжий суд, віддавався з надією, що повинну голову меч не січе…

Кінно височів над військом Володимир-князь, стольний князь могутньої Русі.

З коня до всіх мовив:

— Важко на війні розбити ворога у широкому полі. Ще важче — відчиняти брами його обложених фортець. А найважче на війні зруйнувати задуми ворога, примусити його без крові повернути коня. Цього ніколи не зробить безсилий. Ми — зробили! Ми — усі! Бо ми — щит і меч Русі!

Він замовк, дивлячись, як Варяжко долає брід. Як він повертається на рідну землю, закинувши печенізького щита за сипну і повісивши меча на шию, впоперек грудей, немов би власним мечем перекреслював свого минувшину.

Ще проказав Володимир-князь:

— На цьому броді закладемо місто-фортецю і наречемо її Переяслав. Закладемо незламну фортецю на честь богатиря землі Руської отрока-кожум’яки Яна Усмошвеця, щоб навіки уславилася його звитяга, бо він переяв печенізьку славу. І буде так!..

Примечания
1

Аколіта (грец.) — начальник палацової варти з невільників при візантійському імператорському дворі.

(обратно) 2

Корсунь — літописна назва Херсонеса Таврійського.

(обратно) 3

Яман (тюркс.) — смерть.

(обратно)
Оглавление ПРОЛОГ ТРЕТІЙ СИН СВЯТОСЛАВА Розділ 1 ЗАШМОРГ Розділ 2 ПРИСЯГА НА ПОМСТУ Розділ З ДАЛЕКИЙ ШЛЯХ ДО МОРЯ Розділ 4 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК Розділ 5 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ У ВОЛОДИМИРА-КНЯЗЯ Розділ 6 ПО ТОЙ БІК МОРЯ — ЦАРІВГРАД Розділ 7 ПЕРШІ ДНІ Розділ 8 ШКОЛА ДЛЯ БРАНЦІВ Розділ 9 ЗМОВА Розділ 10 НЕВІЛЬНИК ВЛАДИ Розділ 11 ЛЮДИ БЕЗ ТІНІ Розділ 12 МІСІЯ ДО ВАРВАРІВ Розділ 13 ЦІНА РАТІ ВОЛОДИМИРА Розділ 14 УГОДА Розділ 15 КОНТРАКТАНТ Розділ 16 ХВОРИЙ НА ПУРПУР Розділ 17 «БОЖА КАРА» Розділ 18 ТАЄМНЕ ДОРУЧЕННЯ Розділ 19 ЗОЛОТА СТРІЛА ЗРАДИ Розділ 20 ЧУТКИ І ДІЙСНІСТЬ Розділ 21 БОГАТИРСЬКА ЗАЛОГА Розділ 22 ЗМІЙ У ЗАПРЯЖЦІ Розділ 23 ФОРТЕЦЯ З ВІТРИЛОМ Розділ 24 ДВОБІЙ Розділ 25 ПОЖЕЖА НА ВОДІ Розділ 26 ЗНОВ У ДАЛЕКУ ПУТЬ… Розділ 27 ВАРЯЖКО Розділ 28 ПЕРЕЯВ СЛАВУ