"Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

— Я думаю добре, якщо вас тут не знають, — промовив гестапівець. — А в Москві ви працювали?

— Ти скажи про свою освіту, — порадив Трохим Кузьмич.

— Яке це має значення!

— Чому? Освіта — це дуже важливо, — підхопив Ціммер.

— Я маю юридичну освіту.

— Он як! — здивувався гестапівець. — Радянський торговець повинен бути юристом?

— Та ні,— роздратовано сказав Кравцов. — За освітою я повинен був працювати слідчим у прокуратурі, міг стати суддею або адвокатом, але було декілька «але». По-перше, я був безпартійний. По-друге, в інституті мені дали характеристику, що я політично невитриманий і допускав антимарксистські висловлювання про переваги буржуазного законодавства. — Кравцов усміхнувся. — Може, вам буде цікаво почути, що антимарксистські висловлювання стосувалися, між іншим, і праць німецького теоретика Зауера?

— О, Зауер! — пожвавився гестапівець. — Я одного разу на іспиті зрізався якраз по його працях. Ха-ха! Виходить, що ми з вами товариші по нещастю!

— Ну от, — вів далі Кравцов, — взагалі до юридичних справ двері мені були зачинені, і тому я пішов у торгівлю.

— Але панове партійні юристи, як видно, знайшли вас і там?

— Виходить, так! І повинен сказати, вони обкрутили мене спритно. В інституті, коли я вчився, великий успіх мала моя іспитова робота на тему «Техніка допиту при цілковитому запереченні провини звинуваченим». Її надрукували на склографі і роздавали студентам. Професор Кисельов згадав мою працю в своїй книзі. Словом, я цю техніку допиту справді знаю. Але так, як вони допитували мене, це межувало з чаклунством. Вони так хитро ставили питання, що хоч би я сказав «так», хоч «ні», все одно виходило, що провину визнаю. Зауер ваш, коли б опинився на моєму місці, сів би за грати ще й як.

— О! Можливо! — гигикнув гестапівець і уривчасто промовив: — Комуністи — небезпечні вороги.

— Треба знати їхні слабкі місця, тоді боротьба з ними буде легша, — недбало кинув Кравцов.

— Головна їх слабкість — неймовірна самовпевненість і нахабство, — різко промовив Ціммер.

— Правильно! — догідливо вигукнув Трохим Кузьмич.

— Але не тільки це, — глибокодумно зауважив Кравцов.

— А що іще? — поцікавився гестапівець.

— Комуністи, як і всі люди, різні. Але одночасно є дещо, що робить їх однаковими і легковразливими. Треба тільки знати, яка партійна біографія стоїть за кожною окремою людиною.

Кравцов бачив, що розмова йде так, як слід; гестапівець по ходу розмови все більше зацікавлюється ним. Кравцов вирішив викинути ще один із заготовлених козирів і завів мову про те, що, за його спостереженнями, при введенні нового порядку на радянській території допускаються тактичні помилки, які викликають зайву озлобленість населення.

Гестапівець слухав його так уважно, що навіть не перебивав запитаннями. Трохим Кузьмич дивився на Кравцова з подивом, якщо не з захопленням. І цей козир подіяв як і слід було. Трохи згодом Кравцов викинув ще один — про не використану німцями можливість привернути до себе симпатії молоді, підлітків і навіть дітвори.

— Старе покоління ви не переробите, — з авторитетною впевненістю сказав Кравцов. — А молоде — це глина. Треба тільки вміти надати їй потрібної форми. З підлітка однаково легко зробити і партизана, і таємного агента гестапо. Він прагне гри зі зброєю, з таємницями та іншими штуками, і поступово його можна втягти в конфлікт із старшим поколінням…

Гестапівець розуміюче кивав головою й думав: «Безсумнівно, цей чоловік — знахідка; все, що він пропонує щодо підлітків, не більше як два тижні тому на нараді її гестапо казав сам Клейнер. Прямо дивно!»

А тим часом нічого дивного в цьому не було. Просто комісар держбезпеки Старков вчасно повідомив Маркова, що, за даними з Берліна, гестапо розробляє спеціальний план використання у своїх цілях радянських дітей. І тепер з поведінки гестапівця Кравцов бачив, що відомості Старкова точні.

— Де б ви хотіли працювати? — запитав Ціммер.

— Де завгодно, — скромно відповів Кравцов. — Аби тільки бути ситим і…—він усміхнувся, — не мандрувати.

— Добре, я подумаю. Прошу вас, ось на цьому аркуші паперу коротко напишіть дані про себе. Основні.

Кравцов заходився писати, а гестапівець відкликав убік Трохима Кузьмича.

— Ви за нього ручаєтесь? — тихо спитав він.

— Бачите, — непевно відповів Трохим Кузьмич, — за його батька я б поручився, а тут уже ви самі дивіться. Але я думаю, він згодиться.

— Де він живе?

— Я влаштував його в одного божевільного садівника.

— Гаразд. Прошу вас бути з ним тут післязавтра о першій годині дня.

Вийшовши на вулицю, Кравцов і Трохим Кузьмич довго йшли мовчки. Потім Трохим Кузьмич сказав:

— Молодець ви, слово честі!

Кравцов усміхнувся.

— Викручуємось, Трохиме Кузьмичу, як можемо.

— Він вашу наживку ковтнув по саме грузило.

— А не перебрав я?

— Думаю, що ні. Я весь час стежив за ним. Порядок.

Через день у призначений час вони знову прийшли на явочну квартиру гестапо. Крім уже знайомого їм гестапівця, на них чекав там сам начальник гестапо оберштурмбанфюрер Клейнер. Очевидно, Ціммер дуже зацікавив його своєю «знахідкою».

Довідавшись, хто цей ставний моложавий гестапівець, Кравцов весь внутрішньо зібрався. З короткої характеристики, яку йому показував Марков, Клейнер був освіченим гестапівцем і зробив блискучу кар'єру у Франції. А до війни працював у німецькому посольстві в Москві.

Вже на початку розмови Кравцов зрозумів, що Клейнер не високо цінить Ціммера, Коли Кравцов на перше запитання Клейнера відповів, що про все це він уже розповідав Ціммеру, начальник гестапо різко сказав:

— Розмови такого типу — це не речі, і передавати їх через треті руки — не найкращий спосіб зберегти