Тарзан, годованець великих мавп - Едгар Райс Берроуз

Невідомо, що б він зробив, бо існувала ще одна обставина, про яку ніхто з прибулих не знав, як не знав і того, що вона зіграє величезну роль у їхньому житті на цьому негостинному африканському березі.

Два сторожкі ока не пропустили жодного руху, дивлячись крізь листя ближнього дерева! Тарзан бачив сум’яття, викликане його запискою, і хоча не розумів жодного слова зі швидкої мови, для нього багато що було зрозуміле із жестів та виразів облич.

Учинок маленького матроса з пацючим обличчям, який убив одного із своїх товаришів, викликав у Тарзана обурення; і це обурення ще більше посилилося, коли Тарзан побачив його сварку із симпатичним молодиком.

Досі Тарзан був незнайомий із дією вогнепальної зброї, хоча й читав про неї в книжках; тепер, коли він побачив, що “пацюча морда” торкає руків’я револьвера, то пригадав бачену нещодавно сцену і, природно, розміркував, що молодика буде вбито так само, як перед тим велетня-матроса.

Тоді Тарзан наклав отруєну стрілу на лук і прицілився в матроса з пацючим обличчям, але листя було дуже густе, і він вирішив, що стріла відхилиться через якусь гілочку або листя, і тому замість стріли пустив зі свого спостережного пункту важкий спис.

Клейтон пройшов кілька кроків. Матрос із пацючим обличчям витягнув револьвер наполовину, решта матросів напружено слідкувала за тим, що відбувалося.

Професор Потер зник у джунглях, куди за ним пішов метушливий Самуель Т. Філандер, його асистент та секретар. Негритянка Есмеральда була заклопотана вибиранням речей своєї пані з купи ящиків та пак, накиданої біля хатини, а міс Портер повернулася й пішла за Клейтоном, коли щось наче штовхнуло її і змусило озирнутися на матроса.

Тоді майже водночас сталися три події: матрос вихопив револьвер і навів його в спину Клейтонові, міс Портер застережливо зойкнула, а довгий спис з металевим вістрям майнув угорі, наче блискавка, і наскрізь пробив праве плече людини з пацючим обличчям.

Револьвер вистрілив у повітря, а матрос звалився з криком болю й страху.

Клейтон озирнувся й підбіг до місця події. Матроси стояли переляканою купкою з револьверами в руках, боязко вдивляючись у джунглі. Поранений матрос корчився і стогнав на землі.

Клейтон непомітно підібрав револьвера, що випав з руки пацюкуватого, і сховав його на грудях, а потім підійшов до матросів і почав стурбовано вдивлятися в джунглі.

— Хто б це міг бути? — прошепотіла Джейн Портер, і Клейтон, озирнувшись, побачив, що вона стоїть за ним, широко розплющивши здивовані очі.

— Мабуть, Тарзан справді стежить за нами, — відповів він невпевнено. — Мене цікавить лише те, кому адресувався цей спис. Якщо Снайдерсові, то наш мавпячий друг — справді друг. Але, Боже мій, куди поділися ваш батько і містер Філандер? Хтось або щось-таки є в цих лісах, та ще й зі зброєю. Гей! Професоре! Містере Філандере! — закричав Клейтон.

Відповіді не було

— Що нам робити, міс Портер? — запитав Клейтон, обличчя якого захмарилося неспокоєм та ваганням. — Я не можу залишити вас саму з цими горлорізами, а ви не можете вирушити зі мною в джунглі. Та комусь треба йти шукати вашого батька. Він полюбляє знічев’я блукати околицями, не вибираючи напрямку й не усвідомлюючи небезпеки, а містер Філандер, вочевидь, не набагато практичніший за нього. Пробачте мені за відвертість, але ми всі тут у небезпеці, і коли розшукаємо вашого батька, треба буде якось пояснити йому, що своєю нерозважливістю він наражає вас і себе на небезпеку.

— Яз вами цілком згодна, — відповіла дівчина, — і анітрішки не ображаюсь. Любий таточко віддав би за мене життя, не розмірковуючи, якби лише можна було хоч на мить зосередити його увагу на цій справі. Єдиний засіб зберегти його від лиха — це прикувати до дерева. Він такий непрактичний!

— Знайшов! — несподівано вигукнув Клейтон. — Ви вмієте стріляти з револьвера?

— Так, а що?

— У мене є револьвер, з ним ви й Есмеральда будете у відносній безпеці в хатині, доки я розшукаю вашого батька та містера Філандера. Ідіть кличте Есмеральду, а я піду на розшуки. Вони не могли відійти далеко!

Джейн Портер послухалася його поради, і, коли двері зачинилися за жінками, Клейтон вирушив у джунглі.

Кілька матросів намагалися витягти списа з рани товариша; наблизившись до них, Клейтон попрохав у одного з них револьвер на час розшуків професора в джунглях.

До пацюкуватого матроса, коли він переконався в тому, що все ще живий, повернулося усе його нахабство, і він з лютою лайкою відмовив Клейтонові від імені усієї своєї компанії дати будь-яку вогнепальну зброю.

Ця людина, на ймення Снайпс, узяла на себе роль начальника від моменту вбивства попереднього керівника, і оскільки відтоді минуло дуже мало часу, то ще ніхто з матросів не оскаржував його авторитету.

Клейтон у відповідь лише знизав плечима. Відходячи, він підібрав спис, який пронизав Снайпса, і з цією примітивною зброєю син тодішнього лорда Грейстока вирушив у густі джунглі.

Кожні кілька хвилин він гукав професора й асистента. Ті, що залишилися в хатині, чули, як його голос поступово віддалявся й нарешті злився з іншими звуками первісного лісу.

На той час, коли професор Архімедес Кв. Портер після довгих переконувань свого асистента Самуеля Т. Філандера вирішив нарешті рушити до табору, вони безнадійно заблудилися в джунглях, хоча й не підозрювали цього.

Добре хоч те, що вони рушили до західного берега Африки, а не до Занзібару на протилежному боці чорного континенту.

Коли вони вийшли на берег і не застали там жодного табору, Філандер став стверджувати, що вони знаходяться на північ від місця, яке шукають, тоді як насправді вони були приблизно метрів за сто вісімдесят на південь від нього.

Цим непрактичним ученим навіть на думку на спало голосно загукати, аби привернути увагу своїх друзів. Навпаки, з повною переконаністю, породженою дедуктивними міркуваннями, побудованими на хибній гадці, містер Самуель Т. Філандер міцно схопив професора Архімедеса Кв. Портера під руку і, незважаючи на слабкі