Експансія-I - Юліан Семенов

дуже активно сприяє спеціальним службам США, що зайняті виявленням та ізоляцією колишніх гестапівців, працівників військової контррозвідки, військово-польових та «імперських народних судів», співробітників VI управління РСХА, зв'язаних з терористичною діяльністю, а також партійних функціонерів, що заплямували себе санкціями на злочинні дії проти представників церкви, євреїв, членів опозиції, жителів окупованих країн, льотчиків ВПС США та Англії і політичних працівників Червоної Армії.

В результаті ретельної перевірки, якій піддаються всі ті, хто пропонує свої послуги «організації», яка веде благородну роботу проти злочинців, об'єднаних між собою спільністю агресивних задумів і недозволених методів політичної боротьби, було з'ясовано таке:

Морсен насправді є Густавом Гаузнером, членом НСДАП з 1939 року, майором військової розвідки, нагороджений двома Залізними хрестами І і II ступенів за участь в розгромі антинацистського підпілля в Норвегії, до якого входили представники церкви, монархісти та члени комуністичної партії, а також за вкорінення агентури у французький рух Опору, яке здійснював він разом з нацистським злочинцем Клаусом Барб'є, що ховається зараз від справедливої розплати (в минулому начальник гестапо в Ліоні).

Оскільки Морсен в останні дні битви за Норвегію перебував у північних районах, які захопили росіяни, і з'явився у Німеччині лише після розгрому «третього рейху», можна припустити його контакт з секретною службою більшовиків. П'ять місяців його життя «темні» й поки що не піддаються перевірці, хоча робота в цьому напрямку не припиняється ні на один день.

Під час його служби в «організації» звертало на себе увагу те, що Морсен дуже часто націлював операції, які він пропонував, проти тих осіб, яких найактивніше розшукує російська розвідка в Іспанії, Португалії, Колумбії, Чілі й Аргентіні. (Список прізвищ м-р Вакменмайр вручив майору Уїтлоу, щоб передати у Вашінгтон.)

Серед таких осіб слід назвати якогось доктора Брунна, він же Бользен, він же Штірліц, який давно прикував до себе інтерес «організації», але його прийняли в ретельну розробку лише після того, як Морсен, він же Гаузнер, залучив до своєї операції для встановлення контакту з Брунном — Бользеном — Штірліцом якусь Крістіансен (справжнє прізвище з'ясовуємо) й самовільно, без санкції на те «організації», доручив їй ввійти в оточення співробітника посольства СІЛА Пола Роумена, оскільки останній, згідно з інформацією Мор-сена, яку він дістав з не відомих досі джерел і явно носить секретний характер, «працював» по Брунну — Бользену — Штірліцу. Припускають, що Пол Роумен взагалі становить особливий інтерес для Морсена.

«Організація» має достовірну інформацію про те, що хоч Брунн — Бользен — Штірліц і є співробітником колишнього СС бригаденфюрера Вальтера Шелленберга, але насправді виконував найделікатніші доручення Бормана, а також найжорстокіші накази начальника IV відділу РСХА (гестапо) Мюллера по ліквідації учасників антигітлерівського опору. До людей, знищених ним, можна віднести Д. Фрайтаг і В. Рубенау (такі ж довідки було вручено м-ром Ваксенмайром майорові Уїтлоу для передачі у Вашінгтон). «Організація» вважає, що Брунн — Бользен — Штірліц був тісно зв'язаний з секретною службою росіян і, цілком імовірно, має якусь інформацію (можливо, компрометуючого характеру) на Морсена — Гаузнера. Тому необхідно спішно встановити нинішнє місцеперебування Брунна — Штірліца і домогтися від місцевої поліції, щоб його негайно затримали. «Організація» дістала незаперечні документи про безпосередню участь Морсена у фізичній розправі над героями норвезького Опору професором Еріком Ернансепом і доцентом Олафом Лі, що дає законну можливість заарештувати злочинця й передати його в руки високого суду в Нюрнберзі.

Вчора відбувся несподіваний контакт Морсена з невідомим, який видав себе за представника американських спеціальних служб (однак жоден американський розвідник не мав завдання на контакт з Морсеном). Після цього Морсен, він же Густав Гаузнер, зник.

«Організація» схильна припустити (ця версія тепер проробляється спеціалістами карного й міжнародного права, про результати доповідатимуть майору Уїтлоу), що названого нацистського злочинця могла перевербувати російська секретна служба і він шукатиме укриття в Іспанії, Португалії чи Латинській Америці, найімовірніше, в Аргентіні або ж у Чілі, де нині легально проживає Фердінанд Зандштете, кальє Лаваже (дім невідомий), Буенос-Айрес, Аргентіна.

Звертає на себе увагу той факт, що, з наведених у Пентагоні попередніх довідок, Зандштете підтримує зв'язок з тими аргентінськими вченими й акторами, які досить часто їздять у ділові поїздки до СІЛА, особливо в Нью-Йорк, Техас, Лос-Анджелес та Голлівуд.

Можна припустити, що злочинець, який зник, шукатиме в Іспанії зустрічі з Брунном — Бользеном — Штірліцом або для того, щоб його знищити, або, навпаки, щоб працювати разом з ним.

У зв'язку з вищенаведеним відповідним службам посольства США в Іспанії пропонується подати максимальну допомогу Полу Роумену в тих заходах, що він вирішив вжити (арешт Морсена — Гаузнера буде виправдано), забезпечивши міри по його безпеці.

Вважаю за можливе ознайомити з цією телеграмою тих осіб, яких потрібно зорієнтувати на те, щоб допомагали м-ру Роумену всебічно.

Роберт Макайр».

— Ну то як? — спитав Гейт. — Вас не могли знайти… Де вас чорти носили?

— Гаузнера ловив, — посміхнувся Роумен. — Спасибі за турботу, Джозеф. Як завжди, вони там, нагорі, занадто панікують…

— Ця телеграма повторна, першу вони надіслали вам. Ви їм зараз дасте відповідь?

— Звичайно.

— Можливо, вони вам надіслали щось іще, якусь додаткову інформацію, я ж не маю змоги читати всі ваші секрети…

— Ви відповісте їм на це, — сказав Роумен і повернув Гейту папку, подивившись ще раз на ту адресу в Аргентіні; яку було вказано. — Повідомте, що ви підготували заходи безпеки. Напишіть, що проводимо нараду, про результати якої неодмінно повідомите.

— Так, але ми не проводили наради, бо чекали вас…

— Хто вам, до речі, сказав, що я повернувся додому?

— Ерл Джекобс. Я ж усіх обдзвонював…

— Ерл вам сказав, що я повернувся? — уточнив Роумен.

— Так, тільки-но. А в чому справа?

— Ні, все гаразд, просто цікавлюсь. І краще було б, якби ви вважали, що не знайшли мене. А коли я повернуся, ми складемо спільну телеграму, Джозеф. Я просто не можу відмінити зустрічі, я її призначив кілька днів тому…

— Але вона не має причетності до цієї справи? — Гейт кивнув на папку.

І Роумен зрозумів, що він не може відповісти на це запитання Гейта ствердно.

… Він піднявся до себе в резидентуру; на відміну від просторих кабінетів посольських чиновників, тут була прямо-таки конурка без вікон; задушно й темно.

Роумен відімкнув сейф і написав на бланку шифрограми з поміткою «блискавка»:

«Прошу негайно сповістити, чи відомі Відділу розвідки такі імена: Хайнц Достер, Адольф Зайдель і Фрідріх Кальбах, він же Еухеніо Парреда. Вони сховалися від суду, проживають у Мадріді і є глибоко законспірованими керівниками релігіозної сітки нацистів в Іспанії. Вважав би за доцільне