Слідопит, або Суходільне море - Джеймс Фенімор Купер

— ніколи не поцілую... Ось моя рука, Джаспере... Потисни її, хлопче, потисни міцніше— не бійся, вона витримає: це ж бо рука справжнього чоловіка!.. А тепер, Мейбл, потисніть і ви... ні, ні, тільки не треба цього робити,— і він відтягнув руку, яку Мейбл нахилилася поцілувати й окропила слізьми,— не треба цього!..

— Слідопите, — благально звернулася до нього Мейбл,— коли ж ми тепер з вами ще побачимося?

— Я вже й сам думав про це; так, так, я теж думав про це. Якби настав коли такий час, щоб я, нарешті, зміг дивитися на вас, Мейбл, як на свою сестру чи, скажімо, як на свою дитину,— мабуть, таки краще, як на дитину, адже ви настільки молодша від мене, що якраз годитеся мені в дочки,— тоді, повірте, що прийшов би; я ожив би серцем, побачивши ще раз ваше щастя. Коли ж не зможу... Прощавайте, прощавайте!.. Сержант помилився... Так, ой як помилився!

Це були останні слова, що їх чули від Слідопита Джаспер Вестерн і Мейбл Дангем. Він одвернувся?— немовби ці слова здушили йому горло,— і хутко попростував до свого друга. Щойно Чингачгук побачив, що Слідопит іде до нього, він завдав клунок з речами собі на плечі і, не чекаючи ніяких слів, пірнув у ліс. Мейбл, її чоловік та Роса довго не зводили із Слідопита очей, сподіваючись, що він хоч помахає їм на прощання а чи крадькома озирнеться,— та марно. Раз чи двічі їм навіть здалося, ніби він труснув головою, як то часто буває, коли гіркота збурює людині душу, і навіть махнув рукою, немовби знаючи, що в нього жадібно вп’ялися погляди друзів, але він нестримно йшов усе далі й далі, ні на мить не стишуючи ходи, якої ніяке лихо не в змозі було послабити, і незабаром його зовсім не стало видно в лісовій гущавині.

Після цього ні Джаспер, ні його дружина ніколи не бачили Слідопита. Ще рік прожили вони на березі Онтаріо, а потім, не в змозі більше відмовляти Кеповим наполяганням, переїхали до нього в Нью-Йорк, де Джаспер з часом став багатим і всіма шанованим купцем. Тричі з перервами в кілька років Мейбл одержувала подарунки з найдорожчих хутр; і хоча на пакунках жодного разу не вказувалося, від кого вони, проте її серце безпомилково підказувало їй, хто їх прислав. Багато років опісля, вже коли Мейбл була матір’ю кількох синів, найстарший з яких міг цілком заступитися за неї при потребі, їй випало зробити подорож у глиб країни й побувати на берегах Могаука. Там вона одного разу випадково вздріла химерно зодягненого чоловіка, який стояв віддалік і так пильно дивився на неї, що вона мимоволі запитала, хто він і що він. Їй сказали, що то найзнаменитіший мисливець тих штатів (то було вже після революції)[164], людина рідкісної цноти, але водночас і великий дивак, і що в тих краях він відомий під прізвиськом «Шкіряна Панчоха». Більше про нього місіс Вестерн не пощастило вивідати, але від того погляду, яким на неї дивився звіддалік невідомий мисливець, та від його незвичайної поведінки вона цілу ніч не спала, і на її вродливому ще лиці не один день по тому лежала тінь смутку.

Що ж до Червневої Роси, то вона, як і провіщав Слідопит, не пережила втрати свого чоловіка та рідного плем’я.

Вона померла в хатині Мейбл, ще коли вони жили на березі Онтаріо, і Джаспер перевіз її тіло на острів, де й поховав поруч з могилою Гострої Стріли.

Ланді також врешті-решт діждався того дня, коли зміг одружитися зі своїм давнім коханням, і вийшов у відставку виснаженим війною, немічним ветераном. Проте ім’я його згодом прославив молодший брат, який успадкував його маєтковий титул, котрий невдовзі після того, однак, був приєднаний до набагато славнішого титула, заслуженого відвагою в морській битві[165].

ДЛЯ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Редактор

О. А. Мокровольський

Художній редактор

М. С. Пшінка

Технічний редактор

Т.І. Розум

Коректори

Р.М. Зарембовська, Л. Н. Фесечко

Здано на виробництво 24/V/1972 р.

Підписано до друку 22/ІХ/1972 р Формат 70Х90 1/32 Папір

друк № 1. Фіз. друк, арк 24.75 Обл.-вид. арк.

26,97. Умови, друк. арк. 28.96. Тираж 65 000. Зам

596. Ціна 98 коп.

Видавництво «Веселка», Київ. Басейна, 1/2

Друкоофсетна фабрика «Атлас» Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі. Львів, Зелена, 20.

1

Олбені (Олбані) — одне з найстаріших міст США, тепер — адміністративний центр штату Нью-Йорк.

2

Камбуз — кухня на кораблі.

3

Фарватер — шлях для безпечного проходу суден.

4

Кабельтов — морська одиниця довжини. Англ. кабельтов — 183 м, амер. кабельтов — 219 м.

5

Інгізи — індіянська спотворена назва англійців.

6

Скво (індіян.) — жінка.

7

Стояти в дрейфі — стояти непорушно на місці.

8

Фут — англійська міра довжини (біля 30,5 см).

9

Так делавари прозвали індіанське плем’я гуронів, яке у XVIII ст. жило на берегах озер Онтаріо та Гурон і по річці Святого Лаврентія. Гурони вели війни з делаварамп і підтримували французів під час англо-французьких воєн за володіння у Північній Америці у 50-х—60-х роках XVIII ст.

10

Делавари, чи ленні-ленапе, як вони самі себе називали,— північноамериканське індіянське плем’я, що проживало у XVIII ст. в долині річки Делавар та вздовж узбережжя Атлантичного океану. Вони стояли на чолі великого племінного об’єднання, що боролося з гуронським племінним союзом. Делавари під час англо-французьких воєн за володіння в Америці переважно підтримували англійців.

11

Мис Горн — найпівденніша точка американського континенту в архіпелазі Вогняна Земля.

12

Кормовий фал — мотузка чи шворка, за допомогою якої на суднах підіймають сигнальні прапорці.

13

Реї — поперечні дерев’яні бантини на щоглі, до яких прив’язані прямі вітрила.

14

Лот — прилад для вимірювання глибини та діставання проб грунту морського дна.

15

Штурвал — стернове колесо з ручками, за допомогою якого керують кораблем.

16

Лот-лінь — товста канатна петля, якою захоплюють вантажі при підніманні.

17

Риф-штерт — канат, яким розтягують