Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард

у цьому, — що її батько дотримується єврейської віри, інакше, звичайно, він, Морелла, не домагався б її руки. їх величності можуть бути певні, вів далі маркіз, що з причин, які їм відомі, він намагався дізнатися всю правду про євреїв в Англії, про що він уже писав їм, хоча через аварію корабля та домашні справи не встиг особисто доповісти їм про свою місію.

Ведучи далі свою розповідь, Морелла визнав, що залицявся до служки Бетті, аби мати доступ до Маргарет, чий батько не довіряв йому, знаючи дещо про його місію. Щодо благородного походження Бетті, то він дуже в ньому сумнівається.

Тут підвелася Бетті й голосно заявила:

— Я оголошую маркіза Морелла негідником і брехуном! У моєму мізинці більше благородної крові, ніж у всьому його тілі й, — додала вона, — ніж у тілі його матері.

При цьому натяку маркіз спаленів, а Бетті, задоволена своєю вихваткою, сіла на місце.

Маркіз і далі розповідав, як він освідчився Маргарет, але вона відмовилась вийти за нього заміж. Він зрозумів, що її відмова викликана тим, що вона заручена зі своїм родичем, сеньйором Пітером Брумом, головорізом, який і в Лондоні потрапив у халепу за вбивство людини, а тут, в Іспанії, вбив солдата Святої ермандади. Будучи закоханим у неї й знаючи, що він може запропонувати їй високе становище та багатство, маркіз надумав викрасти Маргарет. А щоб здійснити це, йому довелося, всупереч своєму бажанню, викрасти й Бетті.

Після багатьох пригод вони приїхали в Гранаду, де він зумів продемонструвати донні Маргарет, що сеньйор Брум скористався своїм ув’язненням, щоб завести роман з жінкою на ім’я Інеса, яка мешкає в його домі, про яку тут згадували.

Цього разу не витримав Пітер. Він підвівся й назвав маркіза в лице брехуном, потім додав, що, якби він мав можливість, він би довів це. Проте король наказав Пітеру сісти й замовкнути.

Переконавшись, у невірності свого коханого, продовжував маркіз, донна Маргарет врешті-решт погодилася стати його дружиною за умови, що її батькові, сеньйору Бруму та її служниці Бетті Дін буде дозволено виїхати з Гранади…

— …де, — зауважила королева, — ви не мали ніякого права тримати їх, маркізе. За винятком, може, батька — Джона Кастелла, — багатозначно додала вона.

— Так, на жаль, мушу визнати, я справді не мав права затримувати їх.

— Отже, — різко продовжувала королева, — не було ні законних, ні моральних підстав для цього шлюбу.

При цих словах адвокати схвально закивали головами.

Маркіз насмілився стверджувати, що підстава була, оскільки донна Маргарет, у всякому разі, сама захотіла цього. В день, призначений для весілля, полонених відпустили, але тепер він зрозумів, що завдяки хитрощам Інеси, підкупленої Кастеллом та його друзями-євреями, донна Маргарет втекла замість своєї служниці Бетті, з якою він після цього пройшов через процедуру одруження і був упевнений, що це Маргарет.

Щодо поцілунку перед церемонією, то це сталося в темній кімнаті, крім того, він гадає, що обличчя Бетті та її волосся були підфарбовані, більшої схожості на Маргарет. Щодо всього іншого, то він упевнений, що келих вина, який він випив перед тим, як вести наречену до вівтаря, був отруєний — він тільки непевно пам’ятає церемонію, а після неї не пам’ятає вже нічого доти, поки не прокинувся наступного ранку з головним болем і не побачив Бетті, яка сиділа поруч.

Щодо доручення, яке вона показувала, то в той момент сам не свій од гніву та розчарування, відчуваючи, що коли він залишиться там, то вчинить злочин, уб’є цю жінку, яка так жорстоко обманула його, він дав їй це доручення, тільки щоб утекти від неї. їх величності звернуть увагу на те, що це доручення видане маркізі Морелла. Оскільки цей шлюб недійсний, маркізи Морелла не існує. Отже, й документ цей недійсний. Така правда, до неї нічого додати.

Розділ XXII
ЗАСУДЖЕННЯ ДЖОНА КАСТЕЛЛА

Закінчивши свої свідчення, маркіз Морелла сів, а король і королева стали між собою перешіптуватись. У цей час головний алькальд запитав Бетті, чи є в неї запитання до маркіза Морелла. Бетті з великою гідністю підвелася й через перекладача спокійно заявила, що є, й дуже багато. Проте вона не має наміру принижуватись бодай одним запитанням, поки бруд, який він вилив на неї, не буде змитий, а змитий він може бути лише кров’ю. Маркіз заявив, що вона жінка без роду без племені, й сказав, що їхній шлюб недійсний. Оскільки вона жінка й не може вимагати від нього, щоб він підтвердив свої звинувачення за допомогою меча, то гадає, що має право повестися згідно з законами честі, тому просить дозволу шукати собі захисника — якщо одинока жінка може знайти такого в чужій країні, аби захистити її добре ім’я та покарати цього ницого й підлого наклепника.

Серед тиші, що запанувала після слів Бетті, підвівся Пітер.

— Я прошу дозволу ваших величностей стати цим захисником, — промовив він. — Ваші величності помітили, що, навіть з власних слів маркіза, він завдав мені більше зла, ніж може завдати одна людина іншій. До того ж він збрехав, коли твердив, що я був невірний своїй нареченій, донні Маргарет, і, звичайно, я маю право помститись йому за цю брехню. Нарешті, я заявляю, що вважаю сеньйору Бетті добропорядною й чесною жінкою, на яку ніколи не падала тінь ганьби, і, як її земляк та родич, я хочу захистити її добре ім’я перед усім світом. Я чужоземець, і в мене тут мало друзів, а може, й зовсім їх немає, але все-таки я не можу повірити, що ваші величності відмовлять мені в праві на відшкодування, яке в усьому світі в такому випадку один дворянин може вимагати від іншого. Я викликаю маркіза Морелла на смертельний бій без пощади для переможеного. І ось доказ цього.

Промовивши це, Пітер подолав відстань до бар’єру,