Слідопит, або Суходільне море - Джеймс Фенімор Купер
Тим часом тендер просувався впевнено й швидко. Він тримався середини протоки, то нахиляючись під шквалом, то випростовуючись і бурунячи форштевнем воду,— немов той мудрець, який то згинається від злигоднів життя, то знову, щойно вони минуть, високо несе голову. І, хоч вітрила на тендері були майже всі зарифлені, швидкість його була просто неймовірна, не минуло ще, мабуть, і десяти хвилин, відколи вітрильник уперше білою хмаринкою замиготів удалині поміж деревами й кущами, як він ось був уже навпроти блокгауза. Щойно тендер порівнявся з блокгаузом, Кеп і Слідопит, щоб краще роздивитися, що діється на ньому, висунулися зі свого орлиного гнізда, і в цю хвилину, на превелику радість обом, Джаспер—Прісна Вода скочив на ноги й захоплено гукнув їм слова привіту. Забувши про небезпеку, Кеп зопалу й собі вистрибнув на широкий парапет і теж озвався у відповідь на Джасперове привітання. На щастя, сама тактика ворогів урятувала йому життя, тому що ті сиділи мов миші, в кущах, намагаючись не викрити себе жодним пострілом. А Слідопит навпаки, в кожній військовій операції дбав передовсім про ділову сторону, цілковито нехтуючи драматичною. Отож, ледь забачивши свого приятеля, він гукнув йому на всю силу своїх легень:
— Допоможи нам, Джаспере, і перемога буде за нами! Пальни по тих кущах, і вони побіжать, як зайці!
Кілька з тих слів, які вигукнув Слідопит, таки долетіло до Джаспера, проте більшість їх відніс убік вітер, тому що «Вітрогон» уже пройшов, і за хвилину його зовсім не стало видно з-за гайка, що обступав блокгауз.
Хвилин зо дві минуло в бентежному чеканні, а потім знову між деревами забіліли вітрила. Джаспер повернув через фордевінд і став іншим галсом під вітром обходити острів. Вітер, як уже згадувалося, був досить сильний для такого маневру, і тендер, лігши в дрейф за течією з вітром, міг без будь- яких труднощів пройти маленьку протоку, й потрапити на навітряний бік острова. Все це було виконано з дивовижною легкістю, ніхто не доторкнувся до снастей, вітрила регулювалися самі, і слухняне суденце керувалося одним стерном. Очевидно, цей маневр було проведено з метою розвідки. Та коли «Вітрогон» обійшов довкола острова й, знову повернувшись до вітру, ввійшов у ту саму протоку, якою починав свій обхід, стерно раптом було повернуто ліворуч, і він узяв інший галс. Грот, хоча й зарифлений, шарпнуло з такою силою, що Кепові здалося, ніби гахнуло з гармати, і він уже був злякався, що полопаються вітрильні шви.
— Його королівська величність, треба сказати, постачає добру парусину,— буркнув старий моряк.— А крім того, треба сказати,— хлопець з таким хистом керує кораблем, ніби пройшов добрий вишкіл! Після цього ви що хочете кажіть, добродію Слідопите, а я дідька лисого вам повірю, ніби цей Прісна Вода навчився такого мистецтва на якійсь прісноводій сажавці.
— А таки тут, саме на цьому озері. Він ще й не бачив океану й усього взагалі навчився тільки на Онтаріо. Я завжди вважав, що він має хист до всіх цих шхун і шлюпок, за це й поважаю його. Що ж до зрадництва, брехні та інших лихих вад, друже Кепе, то Джаспер Вестерн так само вільний від них, як і найвідважніший із делаварських воїнів; а коли ви хочете побачити справді чесну людину, підіть до цього плем’я — і там ви знайдете її!
— Гляньте, він повертає назад! — захоплено вигукнув Кеп, коли «Вітрогон» знову ліг на попередній курс.— Тепер ми побачимо, що задумав цей хлопчина. Не буде ж він безперестання крутитися туди й сюди протоками, мов дівка в контрдансі!
«Вітрогон» тепер так далеко відійшов від берега, що обидва спостерігачі на блокгаузі вже були, злякалися, чи Джаспер не збирається причалити до берега, а вороги зі своїх лігвиськ заблимали на судно очима з таким кровожерливим захватом, який відчуває тигр, коли, припавши до землі, бачить, що необережна жертва сама йде до його лігва. Проте Джаспер мав на меті зовсім інше. Добре обізнаний з берегом острова та глибиною вод навколо нього, він не сумнівався, що зможе підійти до берега без будь-якого ризику; він спокійнісінько підплив до нього так близько, що наблизився до самої бухточки, зачепив обидва сержантові човни і, прив’язавши їх до тендера, потяг у протоку. А що всі піроги були припнуті до цих двох Дангемових човнів, то Джаспер цим відважним маневром позбавив індіян засобів відступу з острова, і тепер вони могли втекти хіба що плавом. Ірокези вмить збагнули, в якому безвихідному становищі вони опинилися, бо всі як один схопилися на ноги, й повітря сповнилося диким лементом та безладною стріляниною, від якої ніхто не зазнав будь-якої шкоди. Та досить їм було тільки покинути свої схованки, як два постріли покарали їх за цю необережність. Перший, з даху, поклав одного ірокеза на місці, розтрощивши йому черепа, а другий, з «Вітрогона», зробив делавар. Правда, Чингачгуків постріл був не такий влучний, як постріл його друга, бо тільки скалічив ірокеза на все життя. Екіпаж «Вітрогона» радісно загукав, а вороги знову немов провалилися крізь землю.
— Це Змій подав голос! — сказав Слідопит, ледве пролунав другий постріл.— Я знаю постріл його рушниці так само, як і постріл мого «оленебоя». Добряча в нього рушниця, хоч і не завжди кладе на місці. Так, так, Чингачгук з Джаспером на воді, а ви зі мною в блокгаузі, друже Кепе; сором буде нам, якщо ми не покажемо цим волоцюгам мінгам, як треба розумно вести бій.
«Вітрогон» зі своєю здобиччю тим часом ішов усе далі й далі, аж поки доплив до найдальшого кінця острова, де Джаспер пустив човни за вітром, звідки їх погнало й прибило до берега з підвітряного боку щонайменше за милю від них. Потому «Вітрогон» повернув фордевінд і, йдучи супроти течії, завернув у ближчий рукав. З даху блокгауза наші спостерігачі нараз помітили якесь пожвавлення на палубі «Вітрогона», а коли він порівнявся з головною бухточкою, саме проти того місця, де в кущах засіло найбільше ірокезів, Слідопит і Кеп аж розцвіли від радощів, побачивши, як над бортом висунулася єдина потужна зброя судна — гаубиця й сипонула картеччю в гущавину. Зграя перепелиць не злітає, мабуть, швидше, ніж
