Жар калини
Розкидала осінь жар калини в вітті, Розсипала осінь промінь по листках, Запалила ясно верховіття в лісі Й ворожить з вітрами у стиглих лугах. Палають жарини в калиновім вітті, Тріпочуть на вітрі пожовклі листки, Шатрами піднялись високі блакиті Й мережать довкілля поля золоті. Жар калини палає, мов з чистого серця, В променях зітканий простір у красі І теплом уквітчують прикрашену землю, Як всю Україну барвисті хустки.

м. Жмеринка

2005 р.

Світанкова мить
Ледь помітно стрепенулась сонна тиша ночі, Густа темінь відпливає в нетрі неохоче, Та світанок ясним сходом вмиває зірниці, Розсипає роси — перли по свіжій травичці. Грають промені у барвах, ген на небосхилі, Пливуть сяйвом перемінним веселкові хвилі, Ще мить — друга і велично Сонце усміхнеться, Ніжно землю націлує, в росах розіллється.

с. Станіславчик

1987 р.

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Дарую слово - Василь Твердохліб (0)