Відгуки
Тінь сови - Роман Скіба
Читаємо онлайн Тінь сови - Роман Скіба
ПЛОЩА РИНОК Біла тінь горішка. Дзвін дощу гортанний. Лесбіянка-кішка. Біля ніг Діани... Припиніть розмову. Проминіть зупинку. Загубіть підкову На лункому ринку... Дайте мені неба. Дайте мені ночі. Тільки без потреби Не дивіться в очі. Сядьте на сходинку Поблизу паркана. Хай дурні будинки Хвицають Аркана... Вигне спину киця... Панни ж мої, панни... Завтра й вам присниться Біла тінь Діани...
ІВАНОВІ АНДРУСЯКУ І приходить той час. І на вітрі шаліють коти. І щаблями антен хтось у білому долу спускається. Вічний промінь дзвенить. Треба тільки сказати "Прости". Вічний промінь дзвенить. Я ридаю. Здається так каються... Це ще важче часом, ніж у двадцять не бути старим, Ніж у місяць нісан не кричати по ночах, як водиться. У котячих очах задзеркально відсвічує грім... То Михайло Булгаков надламаним сміхом заходиться...
* * * А степ розораний Рудими зорями. Над лепрозорієм Гудуть вітри. Не будьте звірами. Не будьте хворими. Цілуйте камені Медвідь-гори. Вона кошлатиться На сивім заході. А ви у захваті, А ви в шалу. Повстали з праху ви. І стали птахами. І крильми змахує Ваш батько Лунь. Ковтайте темряву Вічми прозорими. Вдихайте порами, Як ворожбу. Не будьте звірами. Не будьте хворими. Бо там за горами Дружини ждуть...
* * * Коли у пустелі у них закінчувалася вода – вони вбивали верблюдів і пили їхню кров. Потім, щоночі їм снилося,
ІВАНОВІ АНДРУСЯКУ І приходить той час. І на вітрі шаліють коти. І щаблями антен хтось у білому долу спускається. Вічний промінь дзвенить. Треба тільки сказати "Прости". Вічний промінь дзвенить. Я ридаю. Здається так каються... Це ще важче часом, ніж у двадцять не бути старим, Ніж у місяць нісан не кричати по ночах, як водиться. У котячих очах задзеркально відсвічує грім... То Михайло Булгаков надламаним сміхом заходиться...
* * * А степ розораний Рудими зорями. Над лепрозорієм Гудуть вітри. Не будьте звірами. Не будьте хворими. Цілуйте камені Медвідь-гори. Вона кошлатиться На сивім заході. А ви у захваті, А ви в шалу. Повстали з праху ви. І стали птахами. І крильми змахує Ваш батько Лунь. Ковтайте темряву Вічми прозорими. Вдихайте порами, Як ворожбу. Не будьте звірами. Не будьте хворими. Бо там за горами Дружини ждуть...
* * * Коли у пустелі у них закінчувалася вода – вони вбивали верблюдів і пили їхню кров. Потім, щоночі їм снилося,
Відгуки про книгу Тінь сови - Роман Скіба (0)