Альтернативна Еволюція - Олександр Павлович Бердник
Червоний Дракон — це є кожен із нас, це є наше тіло, наповнене кров'ю. Наша кров, наша тілесність, наша жадоба до споживання й завоювань — це і є Червоний Дракон. А Дитя, яке він намагається пожерти, — це маленький Христос, якого вічно породжує для нас Душа Світу. Кожного разу, коли ми народжуємось у цей світ, вона знову з'являється в колі Сонця, дарує нам Дитя, а ми його знову пожираємо. І знову тоді даються Жоні крила великого Орла, щоб Вона летіла в Пустелю. Якщо Світова Субстанція (Мати Світу) бачить, що людина не здатна викохати маленького Христа, Нову Людину, Вона відлітає від нас у так звану «Пустелю», що за етимологією древніх означало — у «Свободу».
І Мати Світу відлітає у Свободу, і для кожного з нас Вона знову зберігає оце Дитя, щоб знову нам Його вручити, коли наша душа повернеться сюди. І знову Дракон оточує Дитя своїми покровами… Це повторюється без кінця. І коли нагромаджується енергія падіння, енергія ненависті у сотнях, тисячах, у мільйонах людей, тоді киплять війни. Останні дві світові війни були саме пароксизмом страшної злоби, що нагромадилася у психосфері Людства, оскільки вона не може розсіятися, бо немає того русла, через яке вона могла б вільно, спокійно трансформуватись.
Ось де основне завдання кожної мудрої душі. Треба плекати в собі оцю Дитинку, щоб замінити нею Червоного Дракона. Але найголовніше завдання — створювати постійно відлітаючий Зоряний Ключ для Великої Космічної Битви, для повернення до Вітця Небесного. Це фрази із церковної термінології, але вони абсолютно науково достовірні. Батько Небесний — це Всесвіт, який ми ніколи не пізнаємо. Його неможливо пізнати. В цьому полягає сам принцип вічного пізнання.
У зв'язку з цим згадується біблейська історія. У Ноя були сини Сим, Хам і Яфет. Ной виростив виноград, зробив вина, випив чарчину і в такому стані оголився та й ліг у шатрі спати. Хам зайшов і посміявся над батьком. Двоє ж старших синів задки, не повертаючись, щоб не побачити батька, зайшли в шатро і накрили його покривалом. Коли Ной дізнався про це, то прокляв Хама і благословив Сима і Яфета.
Задумайтеся, яка глибока, грандіозна притча! Людство пішло шляхом Хама. Саме слово «хам» означає не тільки нахабство, не лише насмішку. Це спроба зірвати Покривало, оголити Тайну свого походження…
Коли ми проаналізуємо нашу бесіду, ми зрозуміємо, що Людина іде з безкінечності в безкінечність, а оці тимчасові проходження — лише спектакль. Ми потрапили у світ, де зобов'язані одягатися в якесь вбрання. Ми могли стати рослинним світом, звірами, потім стали «гомо сапієнс», людиною. А завдання в тому, щоб скинути всі ці покрови і вернутися до своєї першооснови, ідучи не шляхом Хама, а шляхом вірних синів, які вічно оберігають таємницю свого походження, прикривають її. Бо тільки тоді Батько Небесний відкриє для нас нашу першосутність, і то — поступово, відповідно до нашого зростання, коли Він відчує, що ми достойні Сини Його. А те, що ми зробили з чудесної планети, показує, що ми діти Хама, а не Сима і Яфета,
Але повернемося до основної концепції, до основного завдання. Що означає змінити орієнтацію, змінити характеристики цього світу? Якщо ми знищуємо хімічну, ядерну зброю, якщо ми намагаємося очистити ґрунти — це добре. Але так неможливо провести очищення планети. В перспективі, динаміка забруднення завжди переважатиме динаміку очищення. Це все одно, що бочку дьогтю наповнювати потрошку медом, щоб у далекому майбутньому повністю замінити дьоготь медом. Такого не буває. Пропаде і мед, і дьоготь уже буде ні до чого.
Тому завдання стоїть зовсім інакше: змінити саме творення світу, в якому ми перебуваємо. Його можна змінити зміною психологічної орієнтації. Ви запитаєте: як це зробити? Окремі маги, йоги, мудреці, аскети самі міняють орієнтацію. Зверніть увагу на описи життя святих отців, пустельників, йогів: ми бачимо, що вони прагнули усамітнення, вони прагнули позбавитися зайвих речей, ввести їх до мінімуму, звести до мінімуму контакт з людьми. Це не ідеальний варіант спроби змінити орієнтацію, зсунути свою точку збирання світу, але це близько.
Бо що таке фіксація точки збирання? Вона знаходиться зверху над тім'ям. Людина, можна сказати, своєрідне веретено. Один кінець веретена на тімені, де козаки залишали оселедець. А другий кінець — точка Кундаліні. Цей вихор в тілі багатомірний. Наші ДНК, елементарні частки, які складають клітини тіла, обертаються з різною часовою динамікою, з різними швидкостями. В цьому веретені і відбувається вся динаміка нашого контакту зі світом.
Майже всі люди на Землі орієнтуються однаково, за допомогою грандіозної системи шкіл, релігій, сімейного, вуличного, традиційного і якого завгодно виховання. Як дітей у пологових будинках викладають — рівнесенько, як «лялечок». Отакими «лялечками» ми й існуємо впродовж усього життя. Нас індуктивно орієнтують в одному напрямку.
І коли вдається спонтанно, випадково тому чи іншому досліднику, мудрецю, романтику змінити орієнтацію, він починає відкривати несподівані речі.
Ось це і є завдання астросталкерів: розблокувати свою точку збирання. Поки що, на перших кроках, треба розглянути, що нас тримає, що нас фіксує, що не дозволяє нам інакше подивитися навіть на ту суму фактів, які нам уже відомі. Ще недавно, коли з'являлися телепати або люди, що володіли ясновидінням, ясно-чуттям, можливістю пересування невеличких предметів, одразу ж з'являлись офіційні «громили».
Пригадую, коли я написав «Зоряний Корсар», у якому ставилося питання вільного пошуку, як одразу ж вступили в дію всі сили: і Комітет безпеки, і ЦК партії, і вчені, і «Литературная газета», і «Літературна Україна»… Чому? Я дуже дивувався. Чому треба було виступати проти фантастики? Ну назвіть її дурницею. Я так і запитав свого слідчого, а він сказав: «Е-е-е… Ви не знаєте або прикидаєтеся дурником. Ви розхитуєте — так і сказав! — ви розхитуєте свідомість людини, орієнтовану певним чином. Ми упродовж багатьох десятиліть її формували, а ви її розхитуєте, і ми вже не можемо нею керувати». Отак він сказав, відверто й цинічно.
А зараз фіксація йде іншим методом: завалюють усім підряд: тут вам «Агні-Йога», тут — Тантра, там — ще якісь практики. І в людини в голові вже ніби хтось ложечкою поколотив. Куди
