Енеїда - Іван Петрович Котляревський
Харцизство – розбій, грабіж. Теж дуже дошкульне і поширене лихо, особливо в часи воєн і розрух.
Парші – заразне захворювання шкіри. На уражених ділянках шкіри випадає волосся.
Холера – одна з грізних епідемічних хвороб.
46.
Це сімейна строфа. Тут названі члени патріархальної сім'ї, ближчі і дальші родичі, які могли чинити зло, порушувати заповіді сімейного життя. Свояк – брат дружини. Шурин – тут у значенні: брат чоловіка. Зовиця – сестра чоловіка. Ятровка – дружина чоловікового брата. Сучасного читача може здивувати, що в ряду «злих» родичів не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвітську патріархальну сім'ю з її укладом, коли жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручалися у її сімейне життя. Більшість «злих» подано тут з позиції невістки, жінки-дружини, хоч вона й сама фігурує в цьому ряду, навіть відкриває його. У давніх народних піснях теща ніде не фігурує у негативному плані, до неї тільки шле свої плачі-жалі безправна і зневажена чоловіконою родиною дочка. «Зла теща» з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та емансипацією жінки в родинному і громадському житті.
47.
Представлений тодішній нижчий і середній ноліцейсько-судовий апарат. Від найнижчої ланки до вищих – повітового та міського масштабу.
Каламар – чорнильниця.
Десятський – найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. – С. 21).
Соцький – нижчий поліцейський служитель на селі; виконував ті ж функції, що й десяцький. Над десяцькими і соцькими, які є зрештою частиною трудящого люду, стоять «начальники, п'явки людськії», канцелярська братія, відома в народі під одним збірним іменем «писарі».
Ісправники все ваканцьові – посада ісправника (справника) введена за царювання Катерини II. Справник здійснював вищу поліцейську владу в повіті. «Ваканцьовий – зайвий» (К.) Мабуть, це претендент на посаду справника, вакансію. Річ у тім, що справника, так само як і предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-поміж себе дворяни. Можливо, той, хто надіявся бути обраним на посаду справника, стажувався (вживаючи сучасний термін) на цій або інших посадах поліцейсько-судового відомства. Пізніше справника стали призначати без виборів на місцях губернські власті.
Стряпчий – помічник прокурора, інколи в його відсутності виконував прокурорські обов'язки. Взагалі знавець і тлумач законів.
Повірені – юристи, які вели чиюсь справу в суді за довіреністю клієнта.
Секретар – особа, яка відала канцелярією суду. Як знавець законів і юридичних процедур, секретар брав участь у слідстві та судовому процесі.
49.
Моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць – грішні жінки, перелічені залежно від міри падіння, чим далі – тим більш пропащі (див, також коментар: III, 86).
З підрізаними пеленами Стояли хльорки наголо – хльорка – жінка легкої поведінки (див. також коментар: III, 86). За давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту.
50.
Діти гуртові – тобто позашлюбні діти, незаконнонароджені. Тут у значенні: діти, яких матері-грішниці погубили зразу після народження.
51.
Охляп – без сідла.
Дерга – плахта з товстої і грубої вовняної тканини чорного кольору, яку носили старі жінки.
52.
Баскаличитися – опиратися, противитися, артачитись.
Стікс – за античною міфологією, річка в підземному царстві.
53.
Цера – обличчя (К.); колір обличчя.
Ковтуни – зваляне в боруб'яхи волосся на голові. Франко це слово пояснює так: «Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збивається в ковтун» (Франко. Приповідки. – Т. 3. – С. 459).
Повстка – повсть – виготовлений із вовни способом валяння цупкий матеріал.
Скомшитися – збитися в грудку.
55.
З крючком весельцем погрібався – весло, на протилежній, тильній стороні якого є крючок.
56.
Красний торг – торг, багатий товарами.
Миряни – всі люди, які не мають духовного звання і не належать до духовного сану.
57.
Каюк – невеликий човен-плоскодонка з двома веслами.
59.
Кагал – єврейська громада, тут у значенні: зборище, галаслива юрба.
61.
Оскілками дивитись – дивитися вороже, неприязно.
62.
Гиряві – у значенні: миршаві, злиденні, нужденні,
66.
Півалтина – монета в півтори копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725 – 1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти – шість.
Гони – дуже давня міра відстані, в різні часи в різних місцевостях її числове значення не було сталим. Означала довжину від 60 до 120 сажнів (сажень – 2,134 метра).
У бур'яні бровко муругий – триголовий пес Цербер, який охороняв вхід до підземного царства. Муругий – сірої масті зі смугами темнішого кольору.
70.
Син свого часу, І. Котляревський у період написання перших трьох частин «Енеїди» обстоював гуманне ставлення до кріпаків, але не засуджував кріпацтво в цілому як систему. Звичайно, не треба забувати й того, що публічне засудження кріпацтва каралося законом. В урядових актах кріпаки – тільки «піддані», власність поміщиків, а не рівноправні громадяни держави. Кріпацтво, як у центрі Росії, так і на її околицях, переживало апогей, хоча разом з тим уже втрачало свою історично-економічну доцільність.
71.
Мужчир – тут у значенні: ступка (див. також коментар: IV, 54).
72.
«Чим тіло грішило, тим приймає муки за гріх» – ця сентенція лежить в основі давніх народних уявлень про пекельні муки.
73.
Хльору дать – дати чосу (К.), нагонку; всипати.
Цехмістер – старшина цеху. Цехами звалися в містах об'єднання ремісників однієї або кількох близьких спеціальностей.
Ратман (нім. Ratmann) – радник; член міського магістрату, ратуші.
Бургомістр (нім. Вürgermeister) – міський голова. В часи Котляревського так звали старших