Українська література » Поезія » Енеїда - Іван Петрович Котляревський

Енеїда - Іван Петрович Котляревський

Читаємо онлайн Енеїда - Іван Петрович Котляревський
на вал;

Троянці, як чорти, озлились,

Рутульців били наповал.

Тріщали кості, ребра, боки,

Летіли зуби, пухли щоки,

З носів і уст юшила кров:

Хто рачки ліз, а хто простягся,

Хто був шкереберть, хто качався,

Хто бив, хто різав, хто колов.

[127] Завзятость всіх опановала,

Тут всякий пінив і яривсь;

Тут лютость всіми управляла

І всякий до надсаду бивсь.

Лигар ударом макогона

Дух випустив із Емфіона,

І сам навіки зуби стяв.

Лутецій б’єть Іліонея,

Ціней Арефа, сей Цінея,

Один другого тасовав.

[128] Ремул рутульської породи,

Троюрідний був Турну сват,

Хвастун і дурень од природи,

Що ні робив, то все не в лад;

І тут начав щосил кричати,

Троянців лаять, укоряти,

Себе і Турна величать:

«Ага! проклятії поганці,

Недогарки троянські, ланці!

Тепер прийшлось вам погибать.

[129] Ми вас одучим, супостати,

Морити вдов, дурить дівок;

Чужії землі однімати

І шкодити чужий садок.

Давайте вашого гульвісу,

Я вмиг його одправлю к бісу,

І вас подавимо, як мух:

Чого прийшли ви, голодрабці?

Лигать латинськії потапці?

Пождіть – ваш витісним ми дух!»

[130] Іул Енейович, дочувшись

До безтолкових сих річей,

Як шкурка на огні надувшись,

Злость запалала із очей,

Вхопив камінчик – прицілився,

Зажмурив око – приложився

І Ремула по лобу хвись!

Хвастун бездушний повалився,

Іул сердешно взвеселився,

А у троян дух ожививсь.

[131] Пішли кулачні накарпаси,

В виски і в зуби стусани;

Полізли тельбухи, ковбаси,

Всі пінили, як кабани.

Всі роз’ярились через міру;

По-сербськи величали віру;

Хто чим попав, то тим локшив.

Піднявся писк, стогнання, охи,

Враг на врага скакав, мов блохи,

Кусався, гриз, щипав, душив.

[132] Служили у троян два брати,

Із них був всякий Голіаф;

Широкоплечий і мордатий,

І по вівці цілком глитав.

Один дражнився Битіасом,

Із Кочубейським він Тарасом

Коли б заввишки не рівнявсь;

Другий же брат Пандаром звався

І вищий од верстви здавався;

Та в’ялий, мов верблюд, тинявсь.

[133] Два брати, грізні ісполини,

В бою стояли у ворот,

Дрючки держали з берестини

І боронили в кріпость вход.

Вони к землі поприсідали,

Троянці ж в город одступали,

К собі манили рутулян.

Рутульці зрять – навстяж ворота,

Прожогом в кріпость вся піхота

Спішить насісти на троян.

[134] Но хто лиш в город показався,

Того в яєшню і поб’ють;

Битіас з братом управлявся,

Безщадно кров рутульську ллють.

Рутульці з криком в город пруться,

Як од серпа колосся жнуться.

Як над пашней хурчать ціпи,

Так ісполинськії дрючини

Мозчили голови і спини,

І всіх молотять, мов снопи.

[135] Побачив Турн таку проруху,

Од злості ввесь осатанів;

Здригнувсь, мов випив чепуруху,

К своїм на поміч полетів.

Як тілько в кріпость протаскався,

Тузити зараз і принявся,

Хто тілько під руку попавсь:

Убив він з Афідном Мерона

І зо всього побіг розгона,

Де Битіас в крові купавсь.

[136] З наскоку тріснув булавою

По в’язах, великан упав;

Об землю вдаривсь головою

І кріпость всю поколихав.

Реветь і душу іспускаєть

І воздух грімом наповняєть;

На всіх напав великий страх!

Не спас ні рост, ні сила многа,

Пропав Битіас, мов стонога;

І ісполин єсть черв і прах.

[137] Пандар погибель бачив брата,

Злякався, звомпив, замішавсь

І од рутульська стратилата

Якмога швидче убиравсь.

Проміж оселею хилявся,

Тини переступав, ховався,

І щоб од Турна увильнуть,

Ворота зачинив у брами

І завалив їх колоддями,

Хотів од бою оддохнуть.

[138] Но як же сильно удивився,

Як Турна в кріпості уздрів;

Тогді із нужди прибодрився

І злостію ввесь закипів.

«Ага! ти, шибеник, попався,

Без зву к нам в гості нав’язався, —

Пандар до Турна закричав. —

Пожди, от зараз почастую,

Із тебе виб’ю душу злую,

До сього часу храбровав!»

[139] «Ану прилізь, – Турн одвічає, —

Келебердянськая верства!

Як б’ю я – брат твій теє знає,

Ходи, тобі вкручу хвоста».

Тут Пандар камінь піднімає

І в Турна зо всіх жил пускає,

Нирнув би Турн навіки в ад!

Но де Юнона ні взялася

І перед Турном розп’ялася,

Попав богиню камнем в лад.

[140] Незриму чує Турн заслону,

Бодриться, скачеть на врага,

На поміч призива Юнону,

Пандара по лобу стьога,

І вовся з ніг його зшибає,

До мізку череп розбиває;

Пропав і другий великан!

Така потеря устрашила

І серце бодреє смутила

У самих храбрійших троян.

[141] Удачею Турн ободрився,

По всіх усюдах смерть носив;

Як кнур свиріпий, роз’ярився

І без пощади всіх косив.

Розсік надвоє Філаріса,

В яєшню розтоптав Галіса,

Кріфею голову одтяв;

Щолкав в виски, штурхав під боки

І самії кулачні доки

Ховались, хто куди попав.

[142] Троянці злеє умишляють,

Щоб преч із кріпості втікать;

Своє лахміття забирають,

Куди удасться тягу дать.

Но їх Обозний Генеральний

Над всіма остававсь начальний,

Серест вельможний обізвавсь:

«Куди? – вам сорома немає!

Хто чув? Троянець утікає!

Чого наш славний рід доживсь!

[143] Один паливода ярує,

А вас тут стілько, боїтесь;

В господі вашій вередує

Рутульський шолудивий пес!

Що скаже світ про нас, трояне?

Що ми шатерники-цигане,

Що ми трусливійші жидів!

А князь наш бідний що помислить?

Адже ж за воїнів нас числить,

За внуків славнійших дідів.

[144] Зберіться, Турна окружіте,

Не сто раз можна умирать;

Гуртом, гуртом його напріте,

Од вас він мусить пропадать».

Агу! Троянці схаменулись,

Та всі до Турна і сунулись;

Пан Турн тут на слизьку попав!

Виляв, хитрив і увивався,

І тілько к Тібру що добрався,

То в воду стриб – пустився вплав.

Частина шоста

[1] Зевес моргнув, як кріль усами,

Олімп, мов листик, затрусивсь;

Мигнула блискавка з громами,

Олімпський потрух взворушивсь.

Боги, богині і півбоги,

Простоволосі, босоногі,

Біжать в олімпську карвасар.

Юпітер, гнівом розпалений,

Влетів до них, мов навіжений,

І крикнув, як на гончих псар:

[2] «Чи довго будете казитись

І стид Олімпові робить?

Щодень проміж себе сваритись

І смертних з смертними травить?

Поступки ваші всі не божі;

Ви на сутяжників похожі

І раді мордовать людей;

Я вас із неба поспихаю

І до того вас укараю,

Що пасти будете свиней.

[3] А вам, олімпські зубоскалки,

Моргухи, дзиги, фіглярки,

Березової дам припарки,

Що довго буде вам втямки.

Ох, ви на смертних дуже ласі!

Як грек на ніжинські ковбаси,

Все

Відгуки про книгу Енеїда - Іван Петрович Котляревський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: