Таємна вечеря - Борис Ілліч Олійник

Синів не розуміють матері. То як ти мислиш будувать єдину, Коли — на глум і втіху сміхачів — Ми скоро між собою в Україні Балакатимем ...через тлумачів!? Ти ошукав нас... І допоки правди Не визволиш із окаянних уст, Ще триста літ стоятимеш отут Закам’янілим обеліском зради! Марш п’ятої колони
Де ви днесь, панове коммутанти[1] — Видатні міняйли прапорів? На яку адресу вам писати, Між яких ловити кольорів? Кажуть, в радикалів грають нерви, Коли ви, впадаючи у шал, Пієте натхненно «Ще не вмерла», Як учора — «Інтернапьонал». Кажуть, ви тепер б’єте поклони Так же ревно, як у ті часи Били у церквах святі ікони І сукали дулі в небесі. Гей, пильнуйте, хлопці-радикали — В коммутантів незмінима суть: Нас вони учора продавали, Вас вони узавтра продадуть. Спогадаймо пору незабутню, Як вони в серпневу зорепадь Обміняли зірку п’ятикутню На місця в колоні нумер п’ять. І вони ж, як дійде до порубу, — Не змигнувши оком, без сум’ять Обміняють вашого тризуба На місця в колоні нумер п’ять Голубаво-жовті і червоні, Чуєте: під маршів перегуд Коммутанти п’ятої колони Продаватись весело ідуть! І, піднявши заздоровні чари, Як тоді, в серпневу зорепадь, Їх вітають радо яничари, — Запасні колони нумер п’ять!

А тепер — хором:

— Голубаво-жовті і червоні, Чуєте: під маршів перегуд Коммутанти п’ятої колони З яничарами навперегони Україну на торги ведуть! ... І вічний бій
На судний виклик: